Відповідно до ст. 42 Конституції України та ст. 50 ЦКУ кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а ст. 43 Конституції визначено, що кожен громадянин України має право на працю, а також на створення державою умов для повного виконання цього права.
Самозайнята особа — це платник податку, який є фізособою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (пп. 14.1.226 ПКУ). Також фізособа-підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм майном (ч. 1 ст. 52 ЦКУ).
Таким чином, стає зрозумілим, що підприємець не може бути найманим працівником у самого себе.
Проте законодавством не заборонено підприємцям бути найманими працівниками в інших фізичних чи юридичних осіб.
Тож підприємцю (який не є найманим працівником у інших фізичних чи юридичних осіб) доведеться й надалі сплачувати ЄСВ за себе. І лише в разі працевлаштування за основним місцем роботи та за умови сплати роботодавцем ЄСВ у мінімальному розмірі підприємцю не доведеться сплачувати ЄСВ за себе. Це випливає зі ст. 4 Закону про ЄСВ. Відповідно і запис до трудової книжки про працевлаштування зможе внести (за власним бажанням підприємця, але як найманого працівника) безпосередньо роботодавець.