Лист Державної податкової служби України від 01.06.2021 р. №3878/К/99-00-18-04-03-09
Про надання роз'яснень положень чинного податкового законодавства
Суттєво. До суми доходу платника ЄП — юрособи включаються суми списаної кредиторської заборгованості, за якими минув строк позовної давності, незалежно від того, чи є платник ЄП платником ПДВ.
! Платникам єдиного податку
Державна податкова служба України на звернення про надання роз'яснень положень чинного податкового законодавства в межах компетенції повідомляє.
Щодо термінів віднесення списаної кредиторської заборгованості до складу доходу підприємством — платником єдиного податку (юридична особа) та обов'язку включення до доходу суми заборгованості, визнаної безнадійною з інших підстав (питання I, III звернення).
Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку третьої групи визначений ст. 292 Податкового кодексу України (далі — Кодекс). Так, для юридичної особи — платника єдиного податку третьої групи доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу (частина друга п. 292.1 ст. 292 Кодексу).
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.3 ст. 292 Кодексу). При цьому датою отримання доходу є дата списання такої кредиторської заборгованості (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень п. 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу.
Юридичні особи — платники єдиного податку ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 44.2 ст. 44, пп. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Кодексу).
Пунктами 5 та 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, зі змінами та доповненнями (далі — П(С)БО) 15), визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.
Пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20, визначено, що зобов'язання визначається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Таким чином, до суми доходу платника єдиного податку (юридичні особи) включаються суми списаної кредиторської заборгованості, за якими минув строк позовної давності, незалежно від того, чи є платник єдиного податку платником податку на додану вартість.
Враховуючи зазначене, для цілей оподаткування сума кредиторської заборгованості має бути списана у податковому (звітному) періоді, у якому сплив строк її позовної давності.
Сума списаної кредиторської заборгованості включається до доходу, що підлягає оподаткуванню єдиним податком за ставкою, діючою на дату її списання, у податковому (звітному) періоді, в останньому кварталі якого така заборгованість була списана (перший квартал, півріччя, три квартали, рік).
Звертаємо увагу, що відповідно до П(С)БО 15 сума списаної кредиторської заборгованості, щодо якої не минув строк позовної давності та яка у зв'язку з іншими причинами, у тому числі ліквідацією боржника або кредитора, вже не надійде кредиторам, призводить до збільшення доходу платників податків та включається до бази оподаткування єдиним податком.
Також повідомляємо, що діючим податковим законодавством не передбачено перенесення термінів для відображення юридичними особами — платниками єдиного податку суми отриманого доходу на підставі норм Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Щодо включення до складу доходу безнадійної заборгованості за раніше отриманим авансом (питання II звернення).
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Кодексом, та сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 293.2 ст. 292 Кодексу).
Зауважимо, що кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались. Позаяк до запиту не було додано жодних документів, неможливо надати ґрунтовну відповідь на зазначене питання.
Щодо можливості фізичною особою — підприємцем другої групи займатися експортом товарів (питання IV звернення).
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено гл. 1 розд. XIV Кодексу.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі — Закон №959) зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці (ст. 5 Закону №959).
Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені види діяльності, здійснюючи які фізичні особи — підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп.
До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Таким чином, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку другої групи може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як на території України, так і за її межами, за умови дотримання вимог, визначених п. 291.4 ст. 291 Кодексу, зокрема в частині надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню та нездійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Крім того, платник єдиного податку, який здійснює на користь нерезидента — юридичної особи або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва на території України) будь-які виплати з доходів із джерелом їх походження з України, отриманим такими нерезидентом, здійснює нарахування та сплату податку з доходів нерезидента в порядку, розмірі та у строки, встановлені розд. III Кодексу (п. 297.5 ст. 297 Кодексу).
Щодо можливості фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку отримувати виручку від реалізації на рахунок, відкритий для потреб фізичної особи (питання V звернення).
Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 1 квітня 2019 року №56) затверджена Iнструкція про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків — резидентів і нерезидентів (далі — Iнструкція), відповідно до п. 5 розд. I якої клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської / підприємницької / інвестиційної / незалежної професійної діяльності / діяльності, яка не пов'язана з підприємницькою, і власних потреб.
Згідно з п. 14 розд. I Iнструкції за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам — резидентам у національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб — резидентів здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов'язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи — підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Згідно з п. 292.13 ст. 292 Кодексу дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу.
Так, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді (п. 296.1 ст. 296 Кодексу).
Крім того, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу передбачені випадки, у разі настання яких платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом.
Враховуючи викладене, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку має право відкривати поточні рахунки як для власних потреб, так і для проведення операцій, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.
Разом з тим питання правомірності використання фізичною особою поточного рахунку, що відкривався такою особою для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, знаходиться у правовому полі Національного банку України.
Чи має право фізична особа — підприємець — платник єдиного податку найняти за трудовою угодою бухгалтера (питання VI звернення).
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №459 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року №124), Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, державну політику у сфері розвитку підприємництва, у сфері праці, трудових відносин.
Таким чином, з питання трудових відносин рекомендуємо звернутися до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
У разі незгоди з наданою відповіддю Ви можете оскаржити її в порядку, визначеному ст. 16 Закону України «Про звернення громадян».
В. о. голови Є. ОЛЕЙНІКОВ