Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 25.06.2021 р. №2531/IПК/99-00-21-02-02-09
Щодо деяких питань оподаткування у разі здійснення діяльності, пов'язаної із майнінгом криптовалюти
Суттєво. Регулювання оподаткування діяльності з майнінгу криптовалют можливе лише у разі визначення в Україні правового статусу криптоактивів та внесення відповідних змін до ПКУ.
! Майнерам криптовалют
Державна податкова служба України розглянула лист щодо деяких питань оподаткування у разі здійснення діяльності, пов'язаної із майнінгом криптовалюти, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
У зверненні зазначено, що громадянин України має намір зареєструвати товариство та здійснювати господарську діяльність з майнінгу, зберігання і використання інформації за технологією блокчейн в інтересах іноземної компанії, яка зареєстрована на території Євросоюзу (Естонія, Швейцарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Iрландії), де легалізована криптовалюта. Нерезидент по договору управління майном надає товариству майнинг ферму.
Заявника цікавить:
1. Порядок оподаткування операцій по договору управління майном;
2. Як впливає амортизація переданого в управління майна за договором управління на ставку оподаткування;
3. Чи може товариство, що здійснює майнінг, бути на спрощеній системі оподаткування;
4. Як відбувається оподаткування доходу від діяльності зі зберігання і використання інформації за технологією блокчейн;
5. Як відбувається оподаткування доходу від діяльності з майнінгу;
6. Чи оподатковується криптовалюта податком на додану вартість;
7. Як оподатковуються грошові кошти, надані нерезидентом як компенсація витрат на оренду, електроенергію та ремонт переданого в управління майна;
8. Як відбувається оподаткування доходу української компанії, отриманого від нерезидента;
9. Взяття на облік за договором управління майном.
Щодо питань 1 — 2
Правові відносини, що виникають за договором управління майном у цивільному законодавстві, встановлюються статтями 1029 — 1045 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).
Відповідно до ст. 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша ст. 1030 ЦКУ).
Статтею 1032 ЦКУ визначено, що установником управління є власник майна.
Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (ст. 1033 ЦКУ).
Статтею 1034 ЦКУ встановлено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. При цьому установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).
Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (частина третя ст. 1030 ЦКУ).
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
При здійсненні амортизацій основних засобів фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств коригується на різниці відповідно до норм ст. 138 Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
При цьому фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті (п. 138.2 ст. 138 Кодексу).
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Відповідно до частини першої ст. 1034 ЦКУ вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.
Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа — підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа — підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 — 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, до яких, зокрема, належать інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (абз. «к» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Виходячи з викладеного, якщо установник управління є нерезидентом, а управителем майна — резидент, то виплата вигоди від майна є доходом з джерелом походження з України, отриманим таким нерезидентом від провадження господарської діяльності. Резидент утримує податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Щодо питань 3 — 6
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (п. 1.1 ст. 1 розділу I Кодексу).
Оскільки Державна податкова служба у своїй діяльності керується Кодексом, регулювання оподаткування діяльності з майнінгу, оподаткування доходу від діяльності зі зберігання і використання інформації за технологією блокчейн та доходу від криптовалют можливе лише у разі визначення в Україні правового статусу криптоактивів та внесення відповідних змін до Кодексу.
На даний час з метою врегулювання правовідносин щодо обігу, зберігання, володіння, використання та проведення операцій за допомогою криптоактивів в Україні, а також визначення загальних засад функціонування та правового регулювання ринку віртуальних активів в Україні 02.12.2020 р. Верховною Радою України у першому читанні прийнято проект Закону України «Про віртуальні активи» (реєстр. №3637 від 11.06.2020 р.).
Крім того, у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо оподаткування операцій з криптоактивами» (реєстр. №2461 від 15.11.2019 р.).
Щодо питань 7 — 8
Відповідно до частини першої ст. 1042 ЦКУ управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном.
Пунктом 44.2 ст. 44 Кодексу встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Отже, розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності з урахуванням операцій за договорами управління майном, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, відповідно до положень Кодексу.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).
Питання бухгалтерського обліку операцій за договором управління майном належать до компетенції Міністерства фінансів України.
Отже, винагорода за управління майном та компенсація витрат на оренду, електроенергію та ремонт переданого в управління майна враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування управителем майна згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Щодо питання 9
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п. 64.1 ст. 64 Кодексу взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — Єдиний державний реєстр), наданих згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», у день отримання зазначених відомостей контролюючими органами.
Дані про взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік юридичної особи та/або відокремленого підрозділу юридичної особи в порядку інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру та інформаційних систем ДПС.
Отже, у разі реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю така юридична особа в органах ДПС буде взята на облік за принципом «Єдиного вікна» — на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру.
Пунктом 64.5 ст. 64 Кодексу визначено, що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно, або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім — шостим пп. «е» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах.
Взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в абзаці першому п. 64.5 ст. 64 Кодексу, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов'язаний подати у встановлений строк (термін).
Згідно з п. 64.6 ст. 64 Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори управління майном без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом. Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна як платника податків — відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.
Кодексом для договорів управління майном встановлені особливості оподаткування податком на додану вартість. Підпунктом п'ятим п. 180.1 ст. 180 Кодексу визначено, що платником ПДВ є особа — управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Процедури взяття на облік у контролюючих органах платників податків визначені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за №1562/20300.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.