Фізособа внесла фінансову допомогу на рахунок юрособи, а тепер бажає відступити право вимоги повернення фіндопомоги іншій фізособі. Які податкові наслідки для обох фізосіб?
Юридичне підґрунтя відступлення права вимоги визначене ЦКУ. Зокрема, згідно зі ст. 512 ЦКУ, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій cамій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ).
Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Для потреб оподаткування, відповідно до пп. 14.1.255 ПКУ, відступлення права вимоги — це операція з переуступлення кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору чи без такої компенсації.
З огляду на ці норми податківці у листі ДФС від 24.02.2017 р. №3894/6/99-99-13-02-03-15 (див. «ДК» №13/2017) дійшли такого висновку: у разі якщо відповідно до договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, тобто відбувається заміна кредитора, то доходу в розумінні ПКУ у нового кредитора не виникає. I хоча цей висновок на користь нового кредитора, все-таки є підстави не погодитися з ним.
А саме: відповідно до пп. 165.1.31 ПКУ, не включається до доходу фізособи — платника ПДФО основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку. Тобто суть ситуації полягає саме в поворотності фіндопомоги, яка повертається саме тій особі, яка її надала: спочатку фізособа надала свої кошти, а потім отримала їх назад. Природно, що таке повернення раніше наданих коштів саме тій особі, яка їх надала, не має оподатковуватися.
У разі коли фізособа відступає своє право на зворотне отримання раніше наданих коштів іншій особі, порушується умова, що фіндопомога повертається саме тій особі, яка її надала.
Фізособа — новий кредитор не надавала фіндопомогу дебітору-отримувачу, тож для нового кредитора пп. 165.1.31 ПКУ не працює, а відповідно, і повернення йому фіндопомоги, яку він не надавав, все-таки буде його доходом.
Звісно, новий кредитор міг отримати право вимоги не безкоштовно, а за плату первісному кредитору, але на цей випадок жодної норми в ПКУ немає: ПКУ не передбачає врахування витрат фізосіб на придбання прав вимоги заборгованості.
Для фізособи — первісного кредитора не буде жодних наслідків, якщо вона відступить право вимоги іншій особі, адже вона несе витрати, а не отримує доходи.
Отже, на нашу думку, варто зайняти обережну позицію й обрати один із варіантів:
— вважати повернення фіндопомоги новому кредиторові його додатковим благом (іншим доходом) відповідно до пп. 164.2.20 ПКУ і при виплаті йому коштів утримати ПДФО за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5%;
— з метою уникнення сплати ПДФО та ВЗ не здійснювати відступлення права вимоги іншій фізособі. Юрособа повертає фіндопомогу первісному кредиторові, а вже він здійснює розрахунки з іншими фізособами на власний розсуд.
Разом з тим можна подати податківцям запит на індивідуальну податкову консультацію, аби бути впевненими в тому, яку думку вони мають тепер, бо вищезгаданий лист ДФС видано ще 2017 року.
Нагадаємо, що основну суму поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, відображають у додатку №4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску під ознакою доходу «153».
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»