Тему арешту рахунків підприємств-боржників ми розглядали неодноразово. Але цього разу Верховний Суд навів чіткі дії таких боржників для зняття арешту з їхніх рахунків з метою відновлення виплати працівникам зарплати. ВС наполягає1, що арешт зніматимуть лише на суму боргу із зарплати. Про повне розблокування не йдеться.
Нагадаємо, що ч. 2 ст. 48 Закону про виконавче провадження забороняється накладення арешту на кошти:
— на рахунках платників у системі СЕА ПДВ;
— на поточних рахунках зі спецрежимом використання, відкритих відповідно до ст. 15-1 Закону «Про електроенергетику», 19-1 Закону «Про теплопостачання», ст. 26-1 Закону «Про теплопостачання», ст. 18-1 Закону «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спецрахунку експлуатувальної організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, для кредитних коштів;
— на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
1 Постанова ВС від 28.10.2020 р. у справі №916/2290/18.
Серед таких випадків є кошти, які використовуватимуться на виплату зарплати, стипендій, пенсій, соціальної допомоги та інших соціальних виплат. НБУ зауважив, що це так звані кошти цільового призначення. Але банк може не мати технічної можливості відкрити окремий рахунок для зарахування виключно таких коштів. Отже, цілком можливо, що на одному поточному рахунку є кошти, які можуть бути використані як на виплату зарплати, так і з іншою господарською метою підприємства. Як у такому разі накладати арешт?
Роз'яснює Нацбанк
Якщо рахунок, на який зараховуються зарплати, пенсії, стипендії чи соцвиплати, є поточним, то арешт може бути накладено на всі доступні кошти відповідно до регулятивної частини постанови про арешт коштів боржника. Саме тому, що немає технічної можливості розділити цільові кошти та «звичайні».
Якщо ж банк відкрив вам окремий рахунок виключно для зарахування цільових надходжень, то він повертає без виконання отриману від виконавця постанову про арешт коштів боржника із зазначенням причин повернення.
Запитання дня від 23.10.2020 р.
Зарплатного спецрахунку немає — знімати арешт повинен виконавець
Судова практика тривалий час займала зручну для роботодавців позицію: поточні рахунки підприємств, з яких виплачується зарплата, є рахунками зі спецрежимом використання (хоча для банків це були звичайні поточні рахунки).
Позаяк виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості перед іншим кредиторами підприємства. А накладення арешту на рахунок підприємства-боржника, призначений для виплати заробітної плати та інших виплат його працівникам, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві.
Про це йшлося, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 р. у справі №916/73/19 та від 10.10.2019 р. у справі №916/1572/19.
Проте в останній із вищезгаданих постанов Верховний Суд додатково наголосив, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, саме на виконавчу службу покладається обов'язок виокремлювати такі спецрахунки, призначені для виплати зарплати і сплати податків.
Позаяк суди здебільшого скасовували постанови державних та приватних виконавців про накладення арешту на поточні рахунки підприємств-боржників, то банки знімали арешти з рахунків. I хоча при цьому йшлося про арешт певної суми, визначеної в судовому рішенні, підприємство-боржник з моменту зняття арешту з усього рахунку могло вільно розпоряджатися коштами на ньому до наступного арешту з боку державного чи приватного виконавця.
Так тривало довго, але ситуація змінилася.
У коментованій нами справі Верховний Суд визнав, що розблокування рахунку підприємства-боржника у повному обсязі, хоч і захищає права працівників, але водночас порушує права підприємства-кредитора, який, маючи на руках судове рішення та відкрите виконавче провадження, позбавлений можливості отримати виконання судового рішення у повному обсязі.
Верховний Суд у коментованій нами справі надає роз'яснення щодо того, які саме дії слід вчинити керівникові підприємства-боржника, щоб мати можливість сплачувати зарплату/податки та забезпечити сплату коштів підприємству-кредитору. До речі, у рішенні у цій справі Верховний Суд відмовив підприємству-боржнику у повному знятті арешту з його поточного рахунку!
Дії підприємства-боржника для зняття арешту з коштів на суму з/п
Підприємство-боржник, поточний рахунок якого арештований державним чи приватним виконавцем, має вчинити такі дії:
1) подати письмову заяву до державного чи приватного виконавця з вимогою зняти арешт з рахунку на суму заборгованості із зарплати (і, відповідно, на суму ПДФО, ЄСВ та ВЗ);
2) якщо виконавець відмовить «зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати», оскаржити його дії до суду.
Пояснення Верховного Суду
Визнаючи зобов'язання з виплати заробітної плати пріоритетними перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень, Верховний Суд наголошує на такому.
У разі виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі на кошти, які є на поточному рахунку боржника, у такому самому розмірі не може бути накладено арешту. А якщо його накладено, то він підлягає зняттю.
На жаль, Верховний Суд при цьому не згадує, що відповідних повноважень не лише не передбачено Законом про виконавче провадження, а й за невиплату зарплати на підприємства-боржника очікує штраф. За порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш ніж за один місяць, виплату їх не в повному обсязі — у розмірі 15 тис. грн (з 01.09.2020 р. мінімальна заробітна плата становить 5000 грн), а також кримінальна відповідальність.
Не кажучи вже про те, скільки часу слід очікувати перед зверненням із такою заявою до державного чи приватного виконавця — місяць, три чи пів року? А зарплату треба виплачувати, щоб уникнути штрафів, не рідше ніж двічі на місяць!
Чи реально виконати це та чи підуть на це роботодавці?
Спрогнозуймо ситуацію на майбутнє для юросіб та ФОПів.
З огляду на вимогу ст. 115 КЗпП про виплату зарплати двічі на місяць виходить, що керівникові доведеться звертатися до виконавця наперед для зняття арешту коштів на суму зарплати. А якщо виконавець відмовиться, — оскаржувати його рішення в суді.
На нашу думку, ця ситуація зі щомісячним спілкуванням із виконавцями щодо виплати зарплати без порушення строку для більшості госпсуб'єктів виявиться цілковито неприйнятною. Не кажучи вже про самих приватних/державних виконавців, які змушені будуть витрачати левову частку свого робочого часу на перегляд власних постанов про арешт коштів на рахунку.
Але маємо рішення Верховного Суду, яке відтепер застосовуватиметься всіма судами при розгляді схожих спорів. Тому, на нашу думку, вирішити цю проблему можна лише одним шляхом — врегулюванням у законі.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»