Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 05.11.2020 р. №4549/IПК/99-00-05-05-02-06
Щодо окремих питань оподаткування операцій благодійного фонду у статусі неприбуткової організації
Суттєво. Для розрахунку обмеження суми адмінвитрат (20%) благодійна організація враховує загальну суму доходів, отриманих такою благодійною організацією за відповідний звітний рік.
! Неприбутковим організаціям
Державна податкова служба України розглянула звернення благодійної організації щодо окремих питань оподаткування операцій благодійного фонду у статусі неприбуткової організації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у межах повноважень повідомляє.
У зверненні заявника визначено такі питання з оподаткування операцій благодійного фонду у статусі неприбуткової організації щодо:
можливості здавати в оренду власне нерухоме майно (нежитлове приміщення та земельна ділянка) з подальшим використанням отриманих доходів благодійною організацією на фінансування витрат з провадження основної діяльності щодо надання послуг по догляду із забезпечення проживання для осіб похилого віку та інвалідів;
втрати статусу неприбуткової організації у разі отримання доходу від оренди та платних послуг по догляду із забезпечення проживання для осіб похилого віку та інвалідів;
відображення доходу від оренди та платних послуг у Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації;
оподаткування доходу, отриманого благодійним фондом від надання в оренду нерухомого майна та від надання платних послуг по догляду із забезпечення проживання для осіб похилого віку та інвалідів;
обліку витрат на утримання благодійної організації, які відносяться до адміністративних витрат;
можливості звільнення благодійної організації як власника нежитлового приміщення та земельної ділянки від сплати податку на нерухомість та земельного податку;
інших податкових зобов'язань, що виникають у благодійного фонду додатково.
Відповідно до пп. 191.1.28 п. 191.1 ст. 191 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Щодо діяльності у статусі неприбуткової організації
Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, установлених цим пунктом.
Так, згідно з пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі — неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.
Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).
Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).
Відповідно до пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені благодійні організації.
Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 5 липня 2012 року №5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі — Закон №5073).
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 1 Закону №5073 благодійна організація — юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності.
Благодійним фондом визнається благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов'язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності.
Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками.
Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками (частина четверта ст. 13 Закону №5073).
Статтею 5 Закону №5073 передбачений перелік видів благодійної діяльності, який включає, зокрема, безоплатну передачу бенефіціарам права користування та інших речових прав на майно і майнові права (п. 2 частини першої ст. 5 Закону №5073), безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів (п. 4 частини першої ст. 5 Закону №5073).
Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема, джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації (п. 6 частини другої ст. 14 Закону №5073).
Як передбачено частиною першою ст. 16 Закону №5073, благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше не встановлено законом або установчими документами.
Метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій (частина перша ст. 11 Закону №5073).
Благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку, що сприяє досягненню їх статутних цілей (частина четверта ст. 16 Закону №5073).
Розмір адміністративних витрат благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році (частина третя ст. 16 Закону №5073).
Слід зазначити, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 (зі змінами та доповненнями).
Отже, для розрахунку встановленого Законом №5073 обмеження суми адміністративних витрат (20 відсотків), що формуються згідно з правилами бухгалтерського обліку, благодійна організація враховує загальну суму доходів, отриманих такою благодійною організацією за відповідний звітний рік.
Для цілей податкового обліку доходи, одержані неприбутковими організаціями, відображаються у рядках 1.1 — 1.11, а суми видатків (витрат) — у рядках 2.1 — 2.6 частини I Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 р. №553 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 р. №469) (далі — Звіт).
Форма Звіту передбачає, зокрема, заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації залежно від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.
При цьому доходи та видатки, що відображаються у Звіті, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні поло ження (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Таким чином, діяльність благодійної організації може здійснюватися лише на некомерційній основі (без мети одержання прибутку) та в межах статутної діяльності такої неприбуткової організації.
У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, установлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру неприбуткових установ та організацій з визначенням податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю
Оподаткування платою за землю та податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано розділом XII «Податок на майно» Кодексу.
Плата за землю — обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі.
Відповідно до п. 274.1 ст. 274 Кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування — не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель — не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п. 274.2 ст. 274 Кодексу).
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема, юридичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу).
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Кодексу ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з п. 12.3 ст. 12 Кодексу органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення, зокрема, місцевих податків та зборів.
Отже, при нарахуванні та сплаті земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, благодійній організації слід керуватися рішеннями міської/сільської ради, на території якої знаходиться нерухоме майно.
Щодо звільнення благодійної організації від сплати земельного податку та податку на нерухомість повідомляємо, що статтями 282, 283 Кодексу, які визначають перелік пільг щодо сплати земельного податку та перелік земельних ділянок, що не підлягають оподаткуванню земельним податком, та пп. 266.2.2 п. 266.2 та п. 266.4 ст. 266 Кодексу, що визначають перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, та перелік пільг зі сплати податку на нерухомість, не передбачено преференцій при нарахуванні і сплаті відповідних платежів.
Щодо податку на додану вартість
Відповідно до п. 181.1 ст. 181 розділу V Кодексу під обов'язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ).
До загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.
При цьому обсяг операцій, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг не включається.
Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 ст. 183 розділу V Кодексу для здійснення обов'язкової реєстрації як платника ПДВ особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою №1-ПДВ .
Враховуючи викладене, якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, які підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн гривень, то така особа згідно з вимогами Кодексу повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву і відповідно зареєструватись як платник ПДВ в обов'язковому порядку.
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 — 183 розділу V Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. №1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за №1456/26233.
Разом з тим слід зазначити, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.