23 травня 2020 року набрали чинності більшість норм Закону №466, яким внесено зміни до ПКУ. Погляньмо, що змінилося в оподаткуванні для аграріїв.
Для сільгосптоваровиробників, які є платниками податку на прибуток
Нагадаємо, що пп. 137.4.1 ПКУ встановлював для виробників сільгосппродукції можливість обрати річний податковий період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року. У цьому самому підпункті зазначалося, що під сільгосппродукцією мається на увазі та, яка наведена в ст. 209 ПКУ. Але з 01.01.2017 р. ст. 209 ПКУ втратила чинність. Отже, за формальними ознаками норми пп. 137.4.1 ПКУ не могли застосовуватися, тому що не було визначено поняття сільгосппродукції.
У всякому разі, саме таку думку висловлювала податкова у своїх численних консультаціях. Наприклад, дивимося запитання у ЗIР, підкатегорія 102.20.01: «З якого звітного (податкового) періоду сільськогосподарський товаровиробник, який з 01.01.2017 р. перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування, може застосовувати річний податковий період для виробників сільськогосподарської продукції?».
Податкова відповіла, що з 01.07.2017 р. виробники сільгосппродукції не можуть застосовувати річний податковий (звітний) період, передбачений пп. 137.4.1 ПКУ, бо немає критеріїв сільгосппродукції для потреб оподаткування податком на прибуток.
Закон №466 виправив цю прикру помилку, забравши з пп. 137.4.1 ПКУ згадку про ст. 209 ПКУ. Це означає, що тепер сільгосптоваровиробники вже мають можливість скористатися спеціальним річним податковим періодом, установленим пп. 137.4.1 ПКУ.
Зміни для платників ЄП групи 4
Податок при виплаті доходів нерезиденту (на репатріацію).
Закон №466 доповнив пп. 133.1.1 ПКУ другим абзацом, а також доповнив п. 133.1 ПКУ новим пп. 133.1.4. Унаслідок цих змін платників ЄП групи 4 (як юридичних, так і фізичних осіб) внесли до складу платників податку на репатріацію при виплаті доходів нерезиденту із джерелом походження з України відповідно до вимог п. 141.4 ПКУ. Хоча відповідно до п. 297.5 ПКУ вони й так мали сплачувати цей податок (див., зокрема, IПК ДФСУ від 28.05.2019 р. №2421/6/99-99-15-02-02-15/IПК).
Натомість відповідно до змін, унесених до пп. 133.1.1, пп. 141.4.2 ПКУ, платники ЄП групи 4 — юридичні особи не є платниками податку на репатріацію при виплаті доходів, визначених абз. 4 — 6 пп. 14.1.49 ПКУ:
— суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються на користь нерезидента, зазначеного в пп. «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 ПКУ, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
— вартість товарів (робіт, послуг, крім цінних паперів та деривативів), що придбаваються у нерезидента, зазначеного в пп. «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 ПКУ, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;
— сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезидентові, зазначеному в пп. «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 ПКУ, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки».
Нагадаємо!
До нерезидентів, зазначених у пп. «а», «в», «г» пп. 39.2.1.1 ПКУ, належать:
— пов'язані особи — нерезиденти;
— нерезиденти, зареєстровані у державах (на територіях), включених до Переліку №1045;
— нерезиденти, які не сплачують податку на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, згідно з Переліком №480.
Принцип «витягнутої руки» — це коли умови контрольованих операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у порівнянних неконтрольованих операціях (див. пп. 39.1.2 ПКУ).
Законом №466 пп. 141.4.2 ПКУ, який визначає порядок утримання податку на репатріацію, викладено в новій редакції. Тепер у складі платників записали в тому числі осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, включно з ФОПами. Причому, як і раніше, з наведених у пп. 141.4.1 ПКУ доходів утримується податок на репатріацію за ставкою 15% і сплачується до бюджету під час виплати доходу, якщо інше не передбачено відповідним міжнародним договором. Цей порядок не застосовується до доходів нерезидентів, що їх вони отримують через їхні постійні представництва на території України. Дещо інший порядок оподаткування встановлено для окремих видів доходів, наведених у пп. 141.4.4 — 141.4.6 та 141.4.11 ПКУ (сума фрахту, страхові платежі та виплати, виробництво та/або розповсюдження реклами).
До речі, згідно зі змінами до пп. 141.4.6 ПКУ норми цього підпункту застосовуються в тому числі юрособами та ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування. Виходить, вони стосуються і платників ЄП групи 4 (юросіб та ФОП). За нормами цього підпункту при виплаті коштів нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати резиденти (в тому числі платники ЄП групи 4) сплачують податок за ставкою 20% суми таких виплат за власний кошт.
Кілька слів про доходи, наведені в пп. 141.4.1 ПКУ і з яких утримується податок на репатріацію. Перелік цих доходів також зазнав змін. У цій статті ми їх не наводимо. Скажемо тільки, що всі зміни в цьому переліку доходів чинні з 23.05.2020 р., окрім змін до пп. «е» пп. 141.4.1 ПКУ, які наберуть чинності з 01.07.2020 р.
Юрособи — платники ЄП групи 4 можуть бути платниками податку на прибуток.
Підпункт 133.1.1 ПКУ доповнено третім абзацом, згідно з яким суб'єкти господарювання — юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку на прибуток при отриманні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному ст. 39-2 та розділом III ПКУ. Щоправда, ст. 39-2 ПКУ набере чинності з 01.01.2021 р. Тому і правило абз. 3 пп. 133.1.1 ПКУ використовуватиметься починаючи з цієї дати.
Юрособи — платники ЄП групи 4, які визнаються контролюючою особою над контрольованими іноземними компаніями відповідно до ст. 39-2 ПКУ, нараховують та сплачують податок на прибуток у порядку згідно з розділом III ПКУ.
Про це написали в новому п. 297.6 ПКУ і помилилися в номері статті. Потрібно не ст. 392, а ст. 39-2 ПКУ. Відповідно до п. 1 р. II Закону №466 норми п. 297.6 ПКУ наберуть чинності з 01.01.2021 р.
Платники ЄП звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток.
Так було написано в пп. 1 п. 297.1 ПКУ. Але Закон №446 доповнив: «Окрім випадків, передбачених абзацом 2 і 3 пп. 133.1.1 і пп. 133.1.4 ПКУ». Це додаткове підтвердження того, що платники ЄП будуть ще й платниками податку на прибуток у наведених вище ситуаціях, окрім наведеної в п. 297.6 ПКУ. Чомусь про цей останній написати забули, що може спричинити неоднозначне тлумачення норми п. 297.6 ПКУ.
Уточнено дату подання декларації платників ЄП групи 4.
Тепер у пп. 298.8.1 ПКУ написано так, як і було в пп. 295.9.1 ПКУ — не пізніше 20 лютого. Раніше в пп. 298.8.1 ПКУ було — до 20 лютого. Хоча на практиці проблем із датою не виникало, подавали не пізніше 20 лютого, дотримуючись норми пп. 295.9.1 ПКУ.
Перехід з ЄП групи 4 на іншу групу ЄП чи на загальну систему оподаткування.
У пп. 298.8.7 ПКУ уточнили, що подають відповідну заяву у порядку, наведеному в п. 298.2 ПКУ. Раніше порядку подання заяви прописано не було. Отже, заяву потрібно подати не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу, з якого планується перехід. Не забудьте, що, крім заяви, слід ще подати уточнюючу декларацію з ЄП групи 4, за наслідками періоду перебування на ЄП групи 4, а також сплатити своєрідний «штраф» («відступну») — 25% річної суми ЄП за кожний квартал, протягом якого платник перебував на четвертій групі ЄП. «Штраф» сплачується на додачу до ЄП за цей самий період.
Уточнено підстави анулювання реєстрації платником ЄП за рішенням податкової.
У пп. 5 п. 299.10 дописали, що реєстрація може бути анульована, якщо платник ЄП групи 4 не подав податкової звітності, передбаченої пп. 298.8.1 ПКУ. В цьому останньому написано про звітність, яку не пізніше 20 лютого подають для переходу на ЄП групи 4 або щорічного підтвердження цього податкового статусу. Важливе уточнення. Адже раніше платникам вдавалося уникати анулювання реєстрації, якщо вони забували подати звітність для щорічного підтвердження статусу платника ЄП групи 4. Щоправда, для обстоювання своєї правоти доводилося звертатися до суду. Проте нині така можливість уже втрачена. Забули підтвердити статус — податкова анулює реєстрацію платником ЄП групи 4, і ви автоматично станете платниками податку на прибуток.
Оподаткування перехідних операцій.
Підприємство відвантажило товари, роботи, послуги, перебуваючи на ЄП, а оплату отримало вже на звичайній системі оподаткування (платник податку на прибуток). Підрозділ 4 розділу ХХ ПКУ доповнено п. 4-1, згідно з яким оплата за такі товари (роботи, послуги) збільшує фінрезультат до оподаткування. Але це правило не стосується платників ЄП групи 4.
Розмір частки у разі реорганізації шляхом приєднання.
Раніше в пп. 291.4.3 ПКУ було написано, якщо сільгосптоваровиробник утворюється шляхом приєднання, норма щодо дотримання частки сільгосптоваровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75% за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на всіх осіб окремо, які приєднуються. Згідно з внесеними до пп. 291.4.3 ПКУ змінами частку варто брати щодо всіх осіб. Можна так зрозуміти, що показники доходу всіх осіб, які приєднуються, додаються і на підставі загальних показників доходу визначається частка. Якщо вона дорівнює або перевищує 75%, новоутворений сільгосптоваровиробник може бути платником ЄП групи 4.
Уточнена база оподаткування ЄП групи 4.
Відповідно до внесених змін це НГО 1 га сільгоспугідь з урахуванням відповідного коефіцієнта індексації, встановленого ПКУ для справляння плати за землю (див. п. 292-1.2 ПКУ). Таким чином, коефіцієнт індексації буде одним для плати за землю і для ЄП групи 4.
Там само записали: якщо НГО не проведена, базу визначають на рівні НГО 1 га площі ріллі в АРК або області.
Для земель водного фонду також беруть НГО ріллі в АРК або області з урахуванням коефіцієнта індексації, встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
Нині ФОП на ЄП групи 4 виконує функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних ПДФО доходів на користь фізособи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
Див. п. 297.3 ПКУ, який викладено в новій редакції. Раніше ФОПи на ЄП групи 4 таких функцій не виконували.
Звільнення від ПДВ при імпорті племінних чистопородних тварин, племінних (генетичних) ресурсів
Встановлено п. 197.18 ПКУ стосовно тварин (ресурсів) за кодами згідно з УКТ ЗЕД 0101 10 10 00, 0102 10 10 00, 0102 10 30 00, 0103 10 00 00, 0104 10 10 00, 0511 10 00 00, 0511 99 85 10. Завдяки внесеним Законом №466 змінам пільга поширюється на сільгосптоваровиробників. До внесення змін вона стосувалася суб'єктів спеціального режиму оподаткування, встановленого ст. 209 ПКУ, який втратив чинність з 01.01.2017 р. Виходить, з 01.01.2017 р. і до сьогодні користуватися пільгою не було можливим.
Кого вважати сільгосптоваровиробником?
ПКУ не встановлює цього поняття для потреб ПДВ. Тож, мабуть, варто користуватися поняттям, наведеним у пп. 14.1.235 ПКУ, чи відповідними законами.
Наголосимо, що операції з подальшої поставки зазначених тварин (ресурсів) оподатковуються у загальному порядку, тобто з нарахуванням ПДВ.
Ставки рентної плати за спецвикористання лісових ресурсів
Згідно з пп. 256.3.1 ПКУ, який викладено в новій редакції, ставки встановлено окремо для кожної лісової породи, без огляду на розряди. Пункти 256.7 і 256.8 ПКУ, які були присвячені розрядам, вилучено.
Нові ставки наберуть чинності з 01.07.2020 р. (див. п. 1 р. II Закону №466). Отже, за II квартал 2020 року платимо за старими ставками. За новими — з III кварталу 2020 р.
Земельний податок
Обрання фізособою пільги.
Викладено у новій редакції п. 281.4 ПКУ. Статтю 281 доповнено новим п. 281.5 ПКУ.
Якщо фізособа станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених п. 281.2 ПКУ, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву в довільній формі до податкової за місцезнаходженням будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги.
Пільга починає застосовуватися до обраних ділянок з початку року до початку місяця, наступного за місяцем подання нової заяви про пільгу (якщо така подаватиметься).
Якщо заява до 1 травня не подавалася і буде подана пізніше, пільга застосовуватиметься з наступного року.
Якщо пільга виникає протягом року, заяву про пільгу варто подати протягом 30 календарних днів з дня набуття права на пільгу та/або права власності.
Сплата земельного податку юридичними та фізичними особами, якщо в базах даних інформаційних систем податкової немає відомостей про земельну ділянку.
Пункт 286.1 ПКУ доповнено третім абзацом, де сказано про нарахування податку на підставі правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що їх має платник і надав податковій.
Подання витягу з техдокументації про НГО.
Раніше в п. 286.2 ПКУ містилася норма, за якою при поданні першої декларації чи затвердженні нової НГО разом із декларацією подавалася довідка (витяг) про розмір НГО.
Тепер сказано про подання витягу із техдокументації про НГО, а не довідки.
Нормативна база
- Закон №466 — Закон України від 16.01.2020 р. №466-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
- Закон №575 — Закон України від 23.09.2008 р. №575-VI «Про сільськогосподарський перепис».
- Закон №2238 — Закон України від 18.01.2001 р. №2238-III «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 — 2004 років».
- Перелік №480 — Перелік організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, затверджений постановою КМУ від 04.07.2017 р. №480.
- Перелік №1045 — Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений постановою КМУ від 27.12.2017 р. №1045.
- УПК №105 — Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів та насіння свиріпи або ріпаку, затверджена наказом Мінфіну від 11.03.2019 р. №105.
Олександр ЗОЛОТУХІН, консультант