Нерезидент у 2013 році надав позику в іноземній валюті. Термін повернення — 01.08.2023 р. Відсоткова ставка — 2%. Погашення відсотків і позики — наприкінці терміну. Чи потрібно дисконтувати таку заборгованість? Як вибрати ринкову ставку? Чи можна не дисконтувати, якщо за позикою нараховуються відсотки?
Необхідність дисконтувати відсоткову позику
Передусім уточнимо, що обов'язок дисконтувати довгострокову відсоткову заборгованість діяв і до 29.10.2019 р. Так, згідно з п. 10 П(С)БО 11 у редакції до 29.10.2019 р., довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються на балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.
Своєю чергою, теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх платежів (за мінусом суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
А з 29.10.2019 р. згідно з внесеними змінами до відповідних пунктів П(С)БО дисконтуванню підлягає будь-яка довгострокова заборгованість. Таким чином, підприємство мало відображати отриману позику від нерезидента із самого початку за теперішньою вартістю (тобто з дисконтуванням).
Проте є і виняток. Дисконтування не буде за заборгованістю, за якою нараховуються відсотки, що дорівнюють ринковій ставці. Тому якщо відсотки за позикою відповідають ринковому проценту, то дисконтування немає, адже не виникає дисконт. Теперішня вартість зобов'язання і так, по суті, дорівнюватиме номіналу (тобто дисконт у цьому випадку дорівнює нулю).
Однак якщо ставка відсотків за позикою відрізняється від ринкової (байдуже, в який бік), дисконтування все ж таки слід проводити.
Як визначаэться ставка дисконту
Згідно з П(С)БО 28, ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами.
За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.
Тобто при визначенні ставки дисконту підприємство повинно зважати на аналогічні свої операції, а за їх відсутності необхідно визначити, під яку відсоткову ставку банки давали б кредит в країні нерезидента в аналогічних умовах.
Вибір методів визначення ставки дисконту не обмежений, проте він повинен бути яким-небудь чином підтверджений (роздруківка ставок кредиту у країні нерезидента на дату отримання позики, принт-скрини). Як варіант, можна використовувати інформацію, зазначену на фінансових майданчиках. Врешті-решт можна скористатися й українськими ставками за кредитами, які видаються у євро та доларах.
Але зважаючи на те, що заборгованість виникла в 2013 році, для проведення дисконту необхідно застосовувати ринкову ставку, що діяла на момент отримання позики (тобто у 2013 році).
Тож визначення ставки дисконтування — цілком у руках платника податку. Обрану ставку та розрахунки теперішньої вартості слід оформити в бухгалтерській довідці, а до неї прикріпити інформацію щодо ринкової ставки.
Податківці у листі від 18.06.2018 р. №18311/7/99-99-14-03-03-17 під ставкою дисконтування зазначають середню річну облікову ставку рефінансування НБУ.
Втім, це не обов'язково має бути облікова ставка НБУ. Підприємство самостійно визначає ставку дисконтування, ґрунтуючись на даних ринку.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»