На сьогодні однією з форм допомоги держави щодо зайнятості населення є отримання безробітними безкоштовної професійної освіти. Навчання безробітних за замовленням від центрів зайнятості може здійснюватись і на підприємствах. У цій статті розглянемо облік такої операції.
Як повідомляє Держслужба зайнятості, професійне навчання безробітних здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття:
— за робітничими професіями;
— для безробітних з вищою освітою (здійснюється на замовлення роботодавця з урахуванням поточної та перспективної потреби ринку) шляхом перепідготовки, підвищення кваліфікації, спеціалізації;
— шляхом стажування (підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов'язків на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця. Здійснюється за індивідуальною програмою);
— шляхом підвищення кваліфікації;
— на курсах цільового призначення (підвищення кваліфікації безробітних з метою вивчення нового обладнання, виробів, товарів, матеріалів, послуг, сучасних технологічних процесів, засобів механізації й автоматизації, що використовуються на виробництві, правил і вимог їх безпечної експлуатації, технічної документації, ефективних методів організації праці, питань економіки та фінансів, законодавчих та інших нормативно-правових актів тощо).
Професійне навчання здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в центрах професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або безпосередньо у роботодавців — замовників кадрів (п. 1.2 Порядку №318/655).
Якщо навчання здійснюється у замовника кадрів
Державна служби зайнятості організовує професійне навчання зареєстрованих безробітних, зокрема і на замовлення майбутніх роботодавців (п. 1.2 Порядку №318/655).
Безробітні претенденти на роботу можуть пройти навчання безпосередньо на підприємстві, де вони планують далі працювати, за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування. За період професійного навчання на підприємстві претенденти на вакансії зможуть адаптуватися до трудового колективу та набути необхідних навичок для професійного виконання завдань та функцій.
Центр зайнятості укладає договір з роботодавцем і безробітним щодо такого навчання (п. 6.1, 6.5 Порядку №318/655).
При цьому майбутній роботодавець має право:
— подавати центру зайнятості замовлення на професійне навчання осіб із числа зареєстрованих безробітних за професією, необхідною його підприємству (п. 5.1 Порядку №318/655);
— брати участь у визначенні змісту навчання, підготовці індивідуальних навчальних планів та програм стажування (п. 6.4 Порядку №318/655);
— проводити професійне навчання в умовах виробництва або стажування під керівництвом кваліфікованих фахівців підприємства (п. 3.6 Порядку №318/655).
Оплата навчання здійснюється за кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п. 7.1 Порядку №318/655).
Навчання безробітних — чи потрібна ліцензія?
Наразі для здійснення освітньої діяльності суб'єкту господарювання потрібна ліцензія. Правила її видачі затверджені Ліцензійними умовами провадження освітньої діяльності (постанова КМУ від 30 грудня 2015 р. №1187). Чи поширюються ці вимоги на підприємство, яке надаватиме послуги з навчання безробітних?
Колись (ще у 2004 р.) відповідно до законодавства, яке діяло на той момент, Мінсоцполітики та Міносвіти зазначали: будь-яке групове навчання вимагає ліцензії, а от індивідуальне — ні (див. лист від 06.04.2004 р. №03-3/2989-021-14). Проте цей лист стосувався професійного навчання тих фізичних осіб, які вже працювали на тому підприємстві, та й саме законодавство про освіту з того часу змінилося.
Тепер, згідно з ч. 11 ст. 18 Закону про освіту, заклади освіти, що провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації працівників, обов'язковість якої передбачено законом, мають отримати ліцензію на відповідну діяльність та/або акредитувати відповідні освітні програми. Тобто є варіант, коли ліцензія не отримується. Право навчати особа отримує на підставі акредитованої у Міносвіти програми. Тому із цим питанням радимо звертатися до територіального відділення Міносвіти.
У будь-якому разі для отримання права видавати документи про освіту підприємство повинне мати відповідну ліцензію та/або акредитовану освітню програму.
Документи про освіту
Чинне законодавство передбачає, що безробітний обов'язково надає документ про отриману ним освіту:
— після успішного завершення повного курсу навчання за відповідними робочими навчальними планами та робочими навчальними програмами безробітні отримують документ державного зразка — свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації — за результатами первинної професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації безробітних за робітничими професіями;
— слухачам, які навчалися з професій, пов'язаних із роботами на об'єктах з підвищеною небезпекою праці, що перебувають під наглядом спеціально уповноважених державних органів, разом зі свідоцтвом про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації видається посвідчення встановленого зразка про допуск до роботи на зазначених об'єктах.
Договір про навчання безробітного
Згідно з нормами Порядку №318/655, професійне навчання організовується на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами.
Для організації професійного навчання безробітних центри зайнятості укладають у письмовій формі договори з:
— навчальним закладом;
— безробітним;
— роботодавцем;
— безробітним і роботодавцем.
Зокрема, як ми зазначали вище, у разі замовлення роботодавцем організації професійного навчання безробітних у навчальному закладі та їхнього працевлаштування після завершення навчання центр зайнятості укладає договір з роботодавцем.
До договору про організацію професійного навчання безробітних на замовлення роботодавця додається список безробітних, яких буде працевлаштовано після завершення навчання.
Звісно, якщо підприємство не потребує нових працівників і має намір лише надати платні послуги з навчання безробітних, то вимоги про їхнє подальше працевлаштування в договорі не буде.
Типової форми таких договорів наразі не встановлено. Але відомі їх назви (п. 6.1 Порядку №318/655). Так, зокрема, центри зайнятості укладають у письмовій формі договори з:
— безробітним (договір про професійне навчання безробітного);
— роботодавцем (договір про організацію професійного навчання безробітних на замовлення роботодавця);
— безробітним і роботодавцем (договір про професійне навчання безробітного у роботодавця).
Саме ці договори будуть підставою для складання центром зайнятості направлення на навчання безробітного.
А ще кожен такий договір накладає на всі його сторони певні обов'язки.
Відповідальність за невиконання зобов'язань
У разі безпідставного невиконання зобов'язань, визначених договором, роботодавець відшкодовує центру зайнятості загальну суму оплачених витрат. Таку саму відповідальність несе й безробітний у разі припинення професійного навчання без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю). Перелік поважних причин, за яких безробітний може припинити навчання, наведено у п. 2.10 Порядку №318/655.
Роботодавець — замовник кадрів, який має право брати участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, забезпечувати проходження виробничого навчання та виробничої практики або стажування безробітних і зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дня завершення навчання працевлаштувати безробітних.
А центр зайнятості зобов'язується не лише спрямувати безробітних на навчання, але й оплатити його за рахунок коштів Фонду безробіття. Крім вартості безпосередньо навчання, центр зайнятості за потреби оплачує і додаткові витрати: проїзд до місця розташування підприємства та у зворотному напрямку, проживання у період навчання.
Тобто так само, як і у випадку з навчальним закладом, якщо безробітний спрямовується на навчання на підприємство, яке розташоване поза населеним пунктом, де зареєстроване місце проживання чи перебування безробітного, держава забезпечує його безкоштовним житлом та оплатою проїзду до місця навчання та назад.
Для цього безробітному видається направлення на проживання та компенсуються витрати на проїзд до місця навчання і у зворотному напрямку за добу до початку навчання та за добу, що настає після його закінчення, за наявності підтвердних документів. Але витрати на проїзд наразі нас не цікавлять, адже вони компенсуються без участі підприємства, яке навчає.
А от для забезпечення проживання безробітних центри зайнятості укладають з підприємствами договори про проживання зареєстрованих безробітних у період навчання.
Навчальні плани та навчальні програми
Підприємство, яке уклало договір про навчання безробітних, бере участь у складанні навчальних планів та навчальних програм. Тобто знання, які отримує безробітний, мають не лише відповідати державним вимогам, але і враховувати господарську діяльність підприємства, на якому відбуватиметься навчання.
При цьому, безумовно, одним з головних факторів є час, протягом якого безробітний отримає відповідні знання. Строки та порядок проходження навчання безробітних на підприємствах встановлені:
— за робітничими професіями — розділом III Порядку №318/655;
— для безробітних із вищою освітою — розділом IV Порядку №318/655.
I, як зазначалося вище, навчальна програма має бути акредитована в Міносвіти (якщо підприємство не має ліцензії на здійснення освітньої діяльності — для закладів освіти акредитація їхніх навчальних програм є добровільною, ст. 44 Закону про освіту).
Стажування безробітного
Одним із варіантів отримання безробітним професійних знань є стажування на підприємстві.
Стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості. Строк підвищення кваліфікації безробітних шляхом стажування на курсах цільового призначення установлюється з урахуванням мети і складності навчання — від 20 до 500 годин. Для цього укладається тристороння угода між центром зайнятості населення, підприємством і безробітним. Після завершення стажування безробітних у роботодавця — замовника кадрів безробітні отримують довідку.
Трудові відносини зі стажером
Виконання фізособою роботи на умовах стажування свідчить про порушення роботодавцем вимог чинного законодавства і дає підстави безробітному вимагати належного оформлення трудових відносин. Тобто або безробітний лише навчається (і не працює), або він працює (тобто виконує певну роботу для підприємства) і має право на негайне працевлаштування. Про це заявляла Держпраці.
Після закінчення стажування роботодавець — замовник кадрів, який має право брати участь у визначенні змісту стажування безробітних, зобов'язаний протягом 30 календарних днів з дня завершення навчання їх працевлаштувати.
Облік навчання безробітних
Центри зайнятості оплачують підприємствам витрати на навчання безробітних, а за потреби і витрати на проїзд безробітного до місця розташування навчального закладу (підприємства) та у зворотному напрямку, проживання у період навчання. Звісно, перелік таких витрат, які фінансуватимуться, та строки отримання коштів має бути зазначено в договорі. А щоби центр зайнятості знав, яку суму доведеться надати, підприємство складає відповідний кошторис і рахунки на оплату.
У договорі про навчання безробітного між центром зайнятості та навчальним закладом зазначається, що саме фінансуватиме центр зайнятості, а також вимоги до складання кошторису. Також у договорі обумовлюється, що оплату витрат, пов'язаних із професійним навчанням, здійснює центр зайнятості на підставі акта приймання-передачі наданих послуг із професійного навчання, рахунків на оплату професійного навчання за рахунок коштів Фонду безробіття один раз на місяць.
Бухгалтерський облік таких операцій залежить від того, чи має підприємство ліцензію на навчання, та за що саме сплачуються кошти.
Якщо така ліцензія є і підприємство надає послуги з навчання за плату від Фонду безробіття, то в бухобліку така операція відображається як реалізація послуг. Оскільки таке навчання не є основною діяльністю підприємства, то, на нашу думку, відображати витрати з надання таких послуг за рахунком 23 та субрахунком 903 не обов'язково, їх можна віднести до інших витрат (субрахунок 949). Відповідно, і плату за такі послуги не обов'язково проводити через субрахунок 703, а можна визнати інший дохід (за субрахунком 719). При цьому підприємство користується звільненням від оподаткування ПДВ таких послуг на підставі пп. 197.1.2 ПКУ.
Якщо ж у договорі сказано не про надання платних послуг з навчання, а лише про компенсацію понесених підприємством витрат на нього, то, на нашу думку, йдеться про цільове фінансування з бюджету.
Облік коштів, отриманих із бюджету та державних цільових фондів, та їх використання ведеться на субрахунку 482 «Кошти з бюджету та державних цільових фондів». Також слід пам'ятати про правила, встановлені п. 17 П(С)БО 15. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування. А цільове фінансування для компенсації витрат, яких зазнало підприємство, визнається дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.
Отже, підприємство визнає витрати на навчання безробітних згідно із кошторисом та іншими первинними документами (накладними, актами, відомостями тощо): Д-т 949 К-т 66, 65, 20, 63. I одночасно визнає дохід у сумі цільового фінансування, яке отримає з бюджету: Д-т 48 К-т 719. При отриманні коштів робиться проведення: Д-т 311 К-т 48.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про освіту — Закон України від 23.05.91 р. №1060-XII «Про освіту».
- Порядок №318/655 — Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затверджений наказом Мінсоцполітики і МОН від 31.05.2013 р. №318/655.
- П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. №290.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»