Облік імпорту виробничого обладнання

Фірма має закуповувати спеціалізоване обладнання, яке використовуватиметься під час виконання будівельних робіт власними силами у нерезидента (США) за 100% передоплатою. Як відображаються в обліку операції, пов'язані з імпортом обладнання?

Передоплата та валютний нагляд

Розрахунки та перекази за валютними операціями, зазначеними в п. 27 — 30 розділу Положення №2, здійснюються виключно через банки (п. 31 Положення №2).

Для здійснення валютних операцій, зокрема з купівлі іноземної валюти, для сплати зобов'язань за ЗЕД-договором суб'єкт валютних операцій (далі — клієнт) подає до банку заяву на купівлю іноземної валюти. Заява подається в довільній формі.

Реквізити заяви визначаються в договорі банківського рахунку або іншому договорі, укладеному між банком і клієнтом (п. 7 Положення №2).

Зверніть увагу! Резервувати кошти для придбання такої валюти наразі не потрібно.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону про валюту Нацбанк має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів та мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються такі граничні строки розрахунків.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені п. 21 розд. II Положення №5 та становлять 365 календарних днів.

Зазначені граничні строки розрахунків не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Нацбанком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, установлений для фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу згідно із законодавством у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій (пп. 1 п. 22 Положення №5).

На сьогодні, відповідно до ч. 1 ст. 15 розд. III Закону від 14.10.2014 р. №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» цей розмір становить 150 тис. гривень.

Згідно з пп. 2 п. 7 розд. II Iнструкції №7 банк розпочинає відлік установлених Нацбанком граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта) за операціями з імпорту товарів.

При цьому датою здійснення платежу на користь нерезидента — постачальника товару вважається зазначена вище дата, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу IМ-40 «Iмпорт», IМ-41 «Реімпорт», IМ-51 «Переробка на митній території», IМ-72 «Безмитна торгівля», IМ-75 «Відмова на користь держави», IМ-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред'явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД (пп. 3 п. 9 розд. III Iнструкції №7).

Нормами п. 14 розд. IV Iнструкції №7 передбачено, що банки здійснюють валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків на підставі оригіналів відповідних документів (включаючи електронні документи) або копій в електронній/паперовій формі з оригіналів документів на паперових носіях інформації.

Які документи вимагатиме банк

Банки для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків мають право в разі переказу резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента або якщо резидент зазначений у реєстрі вивізних МД, вимагати від резидента (залежно від виду операції):

— оригінали або копії договору з нерезидентом, актів, рахунків (інвойсів) або інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) товарів;

— інші документи, необхідні банку для здійснення валютного нагляду за своєчасністю розрахунків за експорт, імпорт товарів його клієнтів.

Банк також вимагатиме письмове пояснення від резидента або нерезидента-контрагента, якщо в платіжному дорученні банку-нерезидента немає (або неправильно зазначені номер та/або дата) посилання на договір, контракт, угоду, інший документ, що застосовується в міжнародній практиці та може вважатися договором (п. 15 розд. IV Iнструкції №7).

З метою здійснення валютного нагляду за повнотою розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів банк використовує передбачені в договорі умови перерахування валюти ціни у валюту платежу, якщо згідно з умовами договору валюта платежу відрізняється від валюти ціни (п. 17 розд. IV Iнструкції №7).

Отже, банк, який за дорученням резидента купив іноземну валюту та здійснив її переказ за призначенням, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією з імпорту товарів, якщо оплата товару, що імпортується, проводиться за рахунок іноземної валюти, купленої за власну іноземну валюту резидента на міжнародному ринку без проміжного зарахування цих коштів на поточний рахунок цього резидента, відкритий у банку (п. 17 розд. IV Iнструкції №7).

Бухгалтерський облік

В абз. 1 п. 6 П(С)БО 21 зазначено, що сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати сплати авансу.

При сплаті авансових платежів в іноземній валюті постачальнику частинами та одержанні частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг) вартість одержаних активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів виходячи з послідовності здійснення авансових платежів.

У бухобліку операції з придбання іноземної валюти та здійснення передоплати відображаються так, як показано в таблиці 1 (суми умовні).

Таблиця 1

Облік придбання інвалюти та здійснення передоплати

Митне оформлення та оподаткування

Зазначимо, що будь-які рухомі речі, у т. ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), в п. 57 ст. 4 МКУ визначено товарами.

На виконання вимог ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа під час декларування товарів заявляє митну вартість товарів.

При цьому декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

— заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у т. ч. за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

— подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

— нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Отже, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з МД та іншими документами, необхідними для митного оформлення зазначених товарів, в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МКУ).

Перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів, наведено в ч. 2 ст. 53 МКУ, а методи, якими визначається митна вартість товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, — в ч. 1 ст. 57 МКУ.

Iмпорт

Iмпорт (випуск для вільного обігу) — це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Частина 1 ст. 74 МКУ

Нормами ч. 3 ст. 75 МКУ передбачено, що для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

— подати документи на товари органу доходів і зборів, що здійснює випуск таких товарів;

— сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

— виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Якщо іноземні товари після ввезення їх на митну територію України були пошкоджені або втрачені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили або внаслідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені органу доходів і зборів у митний режим імпорту в пошкодженому стані чи у фактичній кількості з додержанням щодо них встановлених відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі у порядку, встановленому МКУ. За рішенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається поміщення пошкоджених товарів в інші митні режими.

У разі встановлення законом заборон чи обмежень щодо ввезення на митну територію України відповідних товарів такі товари, випущені у вільний обіг на митній території України за попередніми, тимчасовими або періодичними митними деклараціями, підлягають поміщенню у митний режим імпорту відповідно до умов, які діяли на момент їх випуску у вільний обіг (ч. 5 ст. 75 МКУ).

Зверніть увагу: що має бути в ЗЕД-договорі

ГУ ДФС у Житомирській області в IПК від 09.04.2019 р. №1511/6/06-30-14-03-09-IПК повідомляє: однією з обов'язкових умов ЗЕД-договору відповідно до Положення №201 є умова щодо включення розділу «Санкції та рекламації». Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

Тому необхідно чітко визначати розмір штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару, строки виплати штрафів — від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права й обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

Тобто вимоги до змісту можливої рекламації за неякісний товар формуються виходячи з умов, зазначених у ЗЕД-контракті.

Також однією з обов'язкових умов такого договору є умова щодо врегулювання спорів у судовому порядку. I ось тут слід чітко встановити, де саме і за якими законодавством такі спори вирішуватимуться. Важливість цього «ДК» підкреслював у статті «ЗЕД-договори: місце розгляду спору» в №39/2012.

Визначення первісної вартості та оприбуткування придбаних ОЗ

Первісна вартість об'єкта ОЗ складається з витрат, перелік яких наведено в п. 8 П(С)БО 7. А до сум, що сплачують постачальникам активів (без непрямих податків), які є складовою частиною такої первісної вартості, належить сума 100-відсоткової передоплати, яку було перераховано в інвалюті.

Сума реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт ОЗ, складається із відповідно сплачених сум.

Суми ввізного мита наводяться в МД у розрізі кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів включаються до складу первісної вартості ОЗ лише за наявності страхового поліса.

Витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження ОЗ та інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням ОЗ до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою, також включаються до первісної вартості ОЗ.

У п. 10 Методрекомендацій №561 зазначено, що підставою для зарахування на баланс ОЗ є акт приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів.

У бухобліку операції, пов'язані з розмитненням 05.06.2019 р. (курс НБУ — 27,206934) та оприбуткуванням імпортного обладнання, відображаються так, як показано в таблиці 2.

Таблиця 2

Облік розмитнення та оприбуткування імпортного обладнання

Нормативна база

• МКУ — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. №4495-VI.
• Закон про валюту — Закон України від 21.06.2018 р. №2473-VIII «Про валюту і валютні операції».
• УКТ ЗЕД — Закон України від 19.09.2013 р. №584-VII «Про Митний тариф України».
• Iнструкція №7 — Iнструкція про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджена постановою НБУ від 02.01.2019 р. №7.
• Методрекомендації №561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. №561.
• Положення №2 — Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. №2.
• Положення №5 — Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затверджене постановою НБУ від 02.01.2019 р. №5.
• П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92.
• П(С)БО 21 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Мінфіну від 10.08.2000 р. №193.

Олена БОНДАРЕНКО, «Дебет-Кредит»