Сільгоспвиробництво потребує значних витрат пального, тож сільгоспвиробники роблять його запаси, які зберігають на власних або орендованих складах. Чи справді сільгоспвиробникам з 1 липня потрібні ліцензії на зберігання пального?
Що таке зберігання пального?
З'ясуймо, що таке зберігання пального і за якими ознаками визначити, що підприємство зберігає пальне і тому потребує ліцензії.
Відповідно до ст. 1 Закону №481 з 01.07.2019 р. місце зберігання пального — це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Тут маються на увазі стаціонарні паливні склади, що складаються зі стаціонарних ємностей для зберігання пального.
Під це визначення не підпадають автомобілі, на яких транспортується пальне та в яких підприємство тимчасово зберігає пальне через відсутність стаціонарних ємностей. Наприклад, сільгосппідприємство має у власності автоцистерну, яку використовує для доставки пального від постачальників. Після придбання пального воно може доставлятися автоцистерною на територію підприємства або безпосередньо до сільгосптехніки, після чого пальне заправляється у її баки. Крім того, пальне може зберігатися в автоцистерні протягом кількох днів з часу доставки від постачальника до заправки техніки. Отже, якщо підприємство тимчасово зберігає пальне у цистерні, ми вважаємо, що така цистерна не є місцем зберігання пального.
Утім, позаяк з цього питання ще немає відповідної практики, радимо звернутися до податківців за наданням IПК відповідно до ст. 52 та 53 ПКУ, щоб ознайомитися з їхньою позицією щодо зберігання пального у цистерні.
У ст. 1 Закону №481 також визначено і власне зберігання пального — це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Що тут мається на увазі під словами «діяльність зі зберігання пального»: господарські операції зі зберігання пального як запасів підприємства, внаслідок яких хоча б на один день (точніше, хоча б на одну ніч) виникає залишок на субрахунку 203, або діяльність зі зберігання пального інших осіб, направлена на отримання доходу? На нашу думку, мається на увазі перше: зберігання власного пального або пального, отриманого від інших осіб на зберігання, якщо воно було оприбутковане на субрахунок 203 як запаси, або на рахунок 28 як товар, або на забалансовий субрахунок 023 і обліковувалося там хоча б на кінець одного дня, тобто «переночувало» на балансі або відповідальному зберіганні хоча б одну ніч. Перевірити цей факт досить просто — достатньо проаналізувати щоденні залишки на цих субрахунках протягом періоду, що перевіряється.
Отже, доходимо висновку, що перебування пального на балансі або на відповідальному зберіганні хоча б один день, і при цьому таке пальне зберігається у стаціонарних ємностях, вже підпадає під зберігання пального і потребує ліцензії. Якщо пальне кілька днів зберігатиметься в цистерні, ліцензія не потрібна. Але, повторюємо, для впевненості у цьому питанні потрібно отримати власну IПК від податківців.
Усе це стосується і сільгоспвиробників, які зберігають пальне на власних паливних складах.
Зверніть увагу!
Позаяк питання реєстрації акцизного складу та ліцензування зберігання пального регламентуються різними законами — ПКУ та Законом №481, ці процеси не пов'язані між собою. Підприємство може бути зобов'язане отримати ліцензію, але при цьому не мати акцизного складу і не бути його розпорядником.
Акцизний склад і зберігання пального
У ПКУ міститься визначення акцизного складу та акцизного складу пересувного — пп. 14.1.6 та 14.1.6-1 ПКУ. Акцизним складом вважається не будь-яке місце зберігання пального, а за певних умов. Зокрема, встановлено мінімальну межу місткості ємностей складу та мінімальний обсяг річного отримання пального, коли акцизний склад не виникає. Так, для платників єдиного податку 4-ї групи мінімальна межа місткості ємностей не встановлюється, а обсяги отримання пального протягом календарного року загалом для СГ (за період з 1 січня до 31 грудня включно), без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії, встановлено на рівні не більше 10000 куб. м.
Якщо підприємство має акцизний склад, воно повинне його зареєструвати. Докладно порядок утворення, обладнання, реєстрації акцизних складів регламентовано новою редакцією ст. 230 ПКУ, яка набирає чинності з 1 липня 2019 року.
Хто повинен отримати ліцензію?
Відповідно до ст. 15 Закону №481, зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. При цьому у Законі №481 не визначено мінімального обсягу пального або інші умови, за яких потрібна ліцензія. З цього випливає висновок, що ліцензія на зберігання пального потрібна усім СГ, включаючи юридичних та фізичних осіб, які мають хоча б одну ємність, де зберігається пальне. Загалом процес ліцензування зберігання пального регламентується нормами ст. 15 Закону №481.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими КМУ органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років. Це головні управління ДФСУ в областях та м. Києві за місцем здійснення діяльності.
Річну плату за ліцензії на право зберігання пального встановлено у розмірі 780 грн. Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.
СГ отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Це означає, що якщо у сільгосппідприємства паливні ємності розташовані за різними адресами, ліцензії потрібно отримувати на кожну таку адресу.
Щодо зберігання пального є виняток: СГ має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право його зберігання в місцях виробництва пального, або місцях оптової торгівлі пальним, або місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Але, на жаль, сільгосппідприємства не підпадають під ці винятки, якщо вони не торгують пальним.
Чи є винятки для сільгосппідприємств?
Ліцензію на право зберігання пального не отримують на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Як бачимо, для сільгосппідприємств винятків не встановлено.
Як отримати ліцензію на зберігання пального?
Ліцензія видається за заявою СГ, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію: квитанція банку або платіжне доручення з відміткою банку про його проведення. У заяві зазначається вид госпдіяльності, на провадження якого СГ має намір одержати ліцензію. У цьому випадку це буде зберігання пального.
Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
1) документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
Зверніть увагу!
Якщо право власності на об'єкт нерухомого майна виникло до 01.01.2014 р., то до 01.01.2022 р. для отримання ліцензії можна надавати тільки копії документів на право власності. Це може бути виписка з Держреєстру прав на нерухоме майно на право власності на ділянку, де розташований об'єкт зберігання, зі схематичним планом ділянки і зазначеним на ньому місцем розташування об'єкта.
2) акта введення в експлуатацію об'єкта, або акта готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального. Для об'єктів, які не є нерухомістю, підтвердженням є акт введення в експлуатацію основних засобів у формі, затвердженій наказом Мінфіну від 13.09.2016 р. №818, — для суб'єктів державного сектору, а для приватного сектору — акт форми ОЗ-1 (наказ мінстату від 29.12.95 р. №352);
3) дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виданого органами Держпраці за місцем реєстрації підприємства на підставі заяви та висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислових підприємств при виконанні зазначених робіт (п. 9 Порядку №1107). Експертизу проводять тільки уповноважені експертно-технічні організації, які перевірятимуть наявність документів з охорони праці (висновків атестації робочих місць, допуску до роботи з небезпечними речовинами, копій наказів, інструкцій, положень з питань охорони праці, документів про проходження працівниками навчання з питань охорони праці тощо), копій експлуатаційних документів на резервуари (техпаспорт, інструкція з експлуатації, технічні умови, висновок діагностики тощо).
Копії таких документів не подаються за їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального. Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта — договір оренди тощо.
Вимагати подання інших документів, крім зазначених у ст. 15 Закону №481, заборонено. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявникові з відміткою про дату приймання заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Що буде за зберігання пального без ліцензії?
Санкції за зберігання пального без ліцензії встановлено досить жорсткі: відповідно до ст. 17 Закону №481 таке порушення карається штрафом у розмірі 500 тис. грн.
Отже, отримувати ліцензію на зберігання пального мають всі підприємствам, які зберігають пальне. Звісно, крім тих, для кого зроблено винятки, але сільгосппідприємств серед них немає.
У разі неможливості отримати ліцензію підприємство повинно організувати свою роботу так, щоби не зберігати пальне у себе, зокрема укласти договір зберігання з тими СГ, які мають таку ліцензію.
Якщо сільгосппідприємство не має якогось документа з перелічених вище, його потрібно отримати. При цьому слід мати на увазі, що якщо підприємство до 1 липня 2019 р. не встигне отримати ліцензію на зберігання пального, воно повинно до цієї дати позбутися всіх залишків пального на складах, — як власних, так і прийнятих на відповідальне зберігання.
Після видачі/зупинення/анулювання ліцензії на зберігання пального ДФСУ вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/зупинення/анулювання відповідної ліцензії. Наразі такий реєстр ще не створено.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявникові не пізніше 20 к. д. з дня одержання документів, зазначених у Законі №481. У рішенні про відмову у видачі ліцензії має бути зазначено підставу для відмови із посиланням на відповідні норми законодавства. Цей строк треба враховувати при плануванні госпдіяльності щодо зберігання та використання пального.
У яких випадках ліцензія зупиняється або анулюється?
Дія ліцензії зупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Дія ліцензії вважається зупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.
Підстави анулювання ліцензії
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема:
заяви СГ;
рішення про скасування держреєстрації СГ;
несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 к. д. від моменту зупинення ліцензії;
отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;
встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Відповідно до ст. 16 Закону №481 контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється головними управліннями ДФСУ в областях та м. Києві за місцем провадження діяльності. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання СГ письмового розпорядження про її анулювання. Як цей момент фіксуватиметься, у Законі №481 поки що не визначено, тож чекаємо на врегулювання цього питання у підзаконному акті.
У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією СГ та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом 3 р. д. видає СГ ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
У разі втрати або пошкодження ліцензії орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом 3 р. д. видає йому дублікат ліцензії. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженій ліцензії.
За видачу дубліката ліцензії на оптову та роздрібну торгівлю справляється плата у розмірі 780 грн, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.
Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зберігання пального, зобов'язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юросіб, місцем проживання фізосіб-підприємців інформацію про видані, переоформлені, зупинені або анульовані ліцензії у 5-денний строк з дня здійснення таких дій.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №481 — Закон України від 19.12.95 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
- Порядок №1107 — Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. №1107.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»