Створення нових робочих місць держава не лише схвалює, а й частково фінансує — шляхом повернення роботодавцю сплаченого ЄСВ за працівників, прийнятих на ці місця. Про те, як можна отримати таку компенсацію, йдеться в цій статті.
Що говорить закон
Нагадаємо, що Законом про зайнятість передбачено пільги зі сплати ЄСВ у вигляді компенсації витрат на сплату ЄСВ у розмірі від 50% до 100%.
1. Частиною 3 ст. 24 Закону передбачено компенсацію 50% фактичних витрат зі сплати ЄСВ роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і протягом цього періоду щомісяця виплачував працівникові зарплату в розмірі не менше 3-х мінімальних зарплат.
2. Статтею 26 Закону про зайнятість передбачено компенсацію 100% фактичних витрат зі сплати ЄСВ роботодавцям, які працевлаштовують на строк не менше 2-х років соціально незахищених громадян («які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці»), направлених центром зайнятості. Строк виплати компенсації — протягом 12 місяців із моменту працевлаштування безробітного. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, з ініціативи роботодавця або за згодою сторін (зверніть увагу — йдеться саме про згоду сторін, а не за власним бажанням працівника) до закінчення 2-річного строку сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету відповідного фонду або на його робоче місце за направленням центру зайнятості працевлаштовується інший зареєстрований безробітний.
3. Частиною 2 ст. 27 Закону про зайнятість передбачено компенсацію 100% фактичних витрат зі сплати ЄСВ суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують на строк не менше 2-х років безробітних, направлених центром зайнятості, на нові робочі місця у пріоритетних видах економічної діяльності. Строк виплати компенсації — протягом 12 місяців із моменту працевлаштування безробітного.
На виконання цих норм Кабміном було затверджено Порядки №153 і №347, а також Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва.
Видів компенсацій, як бачимо, є три, і кожен з них стосується окремого випадку створення нового робочого місця. Розгляньмо їх окремо.
Що таке «нове робоче місце»?
Слід чітко розуміти, що законодавець має на увазі, коли говорить про створення нових робочих місць.
Нове робоче місце — це робоче місце, яке створене (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про зайнятість):
— у зв'язку зі створенням нового суб'єкта господарювання (крім того, що створений шляхом припинення);
— або у зв'язку зі збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців;
— або шляхом модернізації чи зміни технології виробництва, що потребують нових знань, навичок та вмінь працівника.
Отже, маємо обмеження, яке коротко можна назвати так: робочі місця, які виникли шляхом скорочення інших робочих місць, права на компенсацію з ЄСВ не дають.
На відповідність до цих вимог новостворене робоче місце перевірятимуть центри зайнятості.
Приклад 1 Працівника було прийнято на нове робоче місце 02.02.2019 р. У лютому 2019 р. середньооблікова кількість штатних працівників, розрахована згідно з Iнструкцією №286, становила 31 особу.
Далі центр зайнятості перевіряє середньооблікову кількість штатних працівників роботодавця у кожному з місяців починаючи з лютого 2018 р. до січня 2019 р. включно, тобто за 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця та прийняттю працівника. Ці дані беруться зі звітів з ЄСВ (рядок 15 заголовної таблиці 1 додатка 4 до Порядку №435), а цей розрахунок покаже, чи виконувалася перша з базових умов отримання права на компенсацію.
Наприклад, сума показників середньооблікової кількості штатних працівників за рік становить 600 осіб. Середнє за рік значення середньооблікової кількості штатних працівників визначається шляхом ділення такої суми на 12, з округленням за математичними правилами:
600 : 12 = 50 осіб.
Отже, при середньому значенні за рік середньооблікової кількості штатних працівників 50 осіб та при наявному значенні 31 особа у лютому 2019 р. роботодавець не виконав першу базову умову. Такий контраст говорить про значне скорочення штату претендента на компенсацію.
Числовий приклад того, як обраховується показник середньорічної кількості штатних працівників, податківці наводили у «Віснику» №24/2018.
Приклад 2 Візьмімо умови прикладу 1, але з урахуванням, що середньорічний показник кількості штатних працівників становить 25 осіб, а у лютому 2019 р. він становить 31 особу.
Оскільки 31 більше за 25, то перший етап перевірки центром зайнятості роботодавець пройшов (вважатиметься, що скорочень для створення нового робочого місця в нього не було).
I центр зайнятості переходить до другого етапу перевірки.
Друга базова умова — динаміка фонду оплати праці — обраховується за аналогічним принципом: рахується сумарний фонд оплати праці за 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця та прийняттю працівника. На думку автора, для цього сумуються дані з графи 1.1 таблиці 1 звіту з ЄСВ за попередні 12 місяців. Далі отримана сума ділиться на 12 місяців та порівнюється з фондом оплати праці у місяці прийняття нового працівника.
Зверніть увагу!
Для отримання компенсації мають виконуватись обидві умови одночасно — і щодо чисельності працівників, і щодо фонду оплати праці. У разі якщо, наприклад, середньорічна чисельність зросла, але фонд оплати праці зменшився, то роботодавець втрачає право на компенсацію.
Компенсація 50% ЄСВ
Ця пільга встановлена для широких верств роботодавців та працівників. Проте і вона має свої обмеження.
Так, право на компенсацію не поширюється на бюджетні установи.
Виплата компенсації здійснюється щомісяця протягом 12 календарних місяців після завершення аналогічного періоду з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок роботодавця.
Отже, суть пільги така:
1) роботодавець створює нове робоче місце (і обов'язково повідомляє про це державу);
2) на це місце працевлаштовується новий працівник і йому виплачується не менш як три мінімальні заробітні плати (до уваги береться розмір мінімальної заробітної плати, визначений законом станом на відповідну дату) у кожному місяці фактичної роботи;
3) працівник повинен працювати за таким робочим місцем не менш ніж 2 роки (24 календарні місяці);
4) і лише за 1 рік (12 календарних місяців) роботодавець отримуватиме компенсацію. При цьому починається виплата компенсації на другий рік роботи працівника.
Звісно, що всі 2 роки роботодавцю доведеться платити за такого працівника ЄСВ, і компенсація виплачуватиметься шляхом повернення 50% сплаченого ЄСВ за 1 рік, і то лише на другий рік.
Наголошуємо, що держава встановила мінімальні вимоги щодо розміру оплати праці працівника за таким новим робочим місцем — не менш ніж 3 мінімальні зарплати в місяць (у 2019 році це 12519 грн).
Таким чином, роботодавцю доведеться довести серйозність намірів щодо створення нового робочого місця, а компенсація ЄСВ, насправді, буде, скоріше, приємним бонусом, а не причиною такого створення.
Якщо ви все ж таки всі умови виконали і вирішили отримати компенсацію, то треба зробити таке (покроково).
Крок перший: зазначити інформацію про новостворене робоче місце у Звіті з ЄСВ (додаток 4 до Порядку №435). Вона наводиться в усіх таблицях звіту.
У таблиці 1 в рядку 14 заголовної частини наводиться кількість нових робочих місць, створених у звітному місяці. Отже, цей рядок щодо новоствореного робочого місця заповнюємо лише один раз, не чекаючи, коли воно буде зайняте.
У таблиці 5 в графі 18 наводиться дата (число, місяць, рік) створення нового робочого місця. Але ця графа заповнюється лише у місяці, коли на таке робоче місце буде прийнято працівника.
У таблиці 6 у графі 25 проставляється ознака, новостворене це робоче місце чи ні. Звісно, що ця графа підлягає заповненню щодо будь-якого працівника, але нас цікавить, як її заповнити, щоб отримати компенсацію. Для цього у графі 25 проставляється ознака «1», і робити це треба щомісяця протягом 2 років з дати прийняття працівника — тоді ПФУ враховуватиме інформацію про нараховані такому працівникові суми зарплати та ЄСВ для розрахунку компенсації.
Крок другий: подати (і не раз!) до центру зайнятості довідку за формою, яка наводиться у додатку до Порядку №153. Уперше її слід подати у місяці прийняття працівника на новостворене робоче місце. А далі — щомісяця протягом року (у разі прийняття центром зайнятості позитивного рішення). Цим роботодавець підтверджує, що продовжує нести відповідальність за належне виконання базових умов отримання компенсації вже під час її фактичної виплати.
У цій довідці роботодавець має зазначити власні дані, місцезнаходження, вид економічної діяльності, за якою професією або спеціальністю було створено робоче місце, прізвище, ім'я та по батькові працівника, якого на нього прийнято, дату початку трудових відносин. А також конкретизувати, яким із запропонованих шляхів було створено робоче місце (утворенням нового суб'єкта господарювання; збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців; модернізацією чи зміною технології виробництва, що потребують нових знань, навичок та вмінь працівника), та навести реквізити рахунку для перерахування компенсації.
У довідці також зазначається, що у разі звільнення працівника або зміни зазначених даних роботодавець зобов'язується письмово поінформувати протягом п'яти робочих днів територіальний орган Пенсійного фонду.
Зразок такої довідки можна знайти у «Віснику» №24/2018, с. 18. У ньому фахівці Мінсоцполітики зазначають, що для уникнення затримки проходження даних не зайвим буде інформувати про звільнення працівника одночасно і територіальний орган Пенсійного фонду, і відповідний центр зайнятості.
Компенсація 100% ЄСВ за працевлаштування безробітних
На сьогодні є два варіанти такої компенсації.
Варіант 1 стосується будь-яких роботодавців (крім бюджетників), але за ним встановлюються вимоги до тих, кого ці роботодавці працевлаштовують на нові робочі місця.
Під безробітними в цьому варіанті маються на увазі громадяни, зазначені у частині першій статті 14 Закону про зайнятість (крім тих, яких визначено пунктом 7 частини першої статті 14). Тобто йдеться про так званих «квотників», крім осіб з інвалідністю, на працевлаштування яких встановлюється не добровільна квота, а обов'язковий норматив.
Пільгові категорії громадян
До категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать (ст. 14 Закону про зайнятість):
1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:
має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;
виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);
2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років;
6) особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
7) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
8) учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
За варіантом 2 працевлаштовувати на нові робочі місця можна вже будь-яких безробітних (за направленням центру зайнятості, звісно). Але пропонується цей варіант лише роботодавцям — суб'єктам малого підприємництва. При цьому під цим терміном розуміється визначення, яке міститься у ст. 55 ГКУ.
Суб'єктами малого підприємництва для отримання 100% компенсації ЄСВ є:
— фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи — підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;
— юридичні особи — суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Крім того, за варіантом 2 нові робочі місця повинні створюватись (а відповідно, і самі роботодавці працювати) не будь-де, а в пріоритетних сферах українського господарства. Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб'єктами малого підприємництва теж затверджено постановою КМУ від 15.04.2013 р. №347.
I, звісно, за обома цими варіантами працівник за новоствореним робочим місцем повинен працювати не менш ніж 2 роки (про що ми зазначали на початку статті).
Для отримання компенсації витрат на ЄСВ у розмірі 100% роботодавець подає протягом двох місяців з дня працевлаштування центру зайнятості (який спрямував безробітного до роботодавця) заяву довільної форми (див. зразок), до якої додає довідку за формою згідно з додатком до Порядку №347.
Зразок
У цих документах зазначаються дані про роботодавця, про новоприйнятого працівника — перед цим зареєстрованого як безробітний, про новостворене робоче місце і реквізити банківського рахунку, на який роботодавець бажає отримувати компенсацію (спецрахунок для цього заводити не потрібно).
На підставі поданих роботодавцем заяви та довідки, персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості, даних органів ДФС щодо відсутності у роботодавця заборгованості зі сплати ЄСВ, інформації органів ПФУ про працевлаштування особи на нове робоче місце та відсутність у роботодавця заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців щодо порушеної справи про банкрутство або визнання роботодавця банкрутом центр зайнятості протягом п'яти робочих днів приймає рішення про виплату роботодавцю компенсації.
Розмір компенсації визначається на підставі даних про суму ЄСВ, сплаченого роботодавцем за працівника. I нехай вас не вводить в оману така норма Порядку №347: центр зайнятості перераховує кошти на рахунок роботодавця до 30 числа місяця, наступного за місяцем подання звітності до органів ДФС звіту з ЄСВ, за умови підтвердження даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо суми нарахованого ЄСВ. Як уже зазначалося, цей вид компенсації не виплачується за наявності у роботодавця боргів з ЄСВ.
I якщо працівник працював у роботодавця повний місяць, а виплата компенсації здійснюється за неповний місяць, розмір компенсації за такий період обчислюється пропорційно шляхом ділення суми сплаченого роботодавцем за працівника ЄСВ за місяць на кількість календарних днів місяця та множення на кількість календарних днів, за які надається компенсація.
Приклад 3 Працівник перебував у трудових відносинах із роботодавцем (основне місце роботи) цілий квітень 2019 р., але з 1-го до 15-го числа включно перебував у відпустці за власний рахунок. Роботодавець сплачує ЄСВ виходячи з нарахованої йому зарплати за квітень, не менш ніж мінімальний страховий внесок.
Проте роботодавцю компенсується не вся сплачена сума ЄСВ за квітень, а лише половина. Пропорція визначається так: 30 к. д. : 15 к. д., де 30 к. д. — це кількість календарних днів у квітні, а 15 к. д. — це кількість календарних днів у квітні, протягом яких працівник не перебував у відпустці без збереження зарплати. Дані для розрахунку пропорції центр зайнятості отримає з таблиці 6 Звіту з ЄСВ, у графі 14 якої зазначається кількість днів відпустки без збереження зарплати.
Якщо такому працівнику за фактично відпрацьовані півмісяця нараховано зарплати 3000 грн, ЄСВ за нього сплачено 918,06 грн, а от буде компенсовано роботодавцю за такий місяць лише 459,03 грн.
Нормативна база
- Закон про зайнятість — Закон України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення».
- Iнструкція №286 — Iнструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 р. №286.
- Порядок №153 — Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов'язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 13.03.2013 р. №153.
- Порядок №347 — Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 15.04.2013 р. №347.
- Порядок №435 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»