У зв'язку зі змінами до ПКУ невеликий «подарунок» отримали платники податків, які ліквідовуватимуться з 1 січня 2019 року. Відтепер процедура такої ліквідації передбачає архівацію первинних документів. Та чи стосується це самозайнятих осіб?
Відповідно до внесених Законом від 23.11.2018 р. №2628 змін, п. 44.3 ПКУ було доповнено новим абзацом.
Відповідно до нього, починаючи з 1 січня 2019 року у разі ліквідації платника податків документи, визначені п. 44.1 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів — для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за ТЦУ відповідно до ст. 39 ПКУ), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Норма закону суха, але спробуємо її розшифрувати.
Отже, порядок зберігання, знищення і передачі таких документів до Національного архівного фонду встановлено низкою інших нормативних актів.
Так, відповідно до ст. 32 Закону №38141, підприємства, установи й організації, що ґрунтуються на приватній формі власності, об'єднання громадян та релігійні організації зобов'язані забезпечити збереження документів, що накопичилися за час їхньої діяльності, до проведення експертизи їхньої цінності у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до Порядку №10042, експертизу цінності документів проводять експертні та експертно-перевірні комісії за участю власника документів або уповноваженої ним особи.
Основним нормативним актом, призначеним для використання всіма організаціями під час відбору на зберігання та для знищення типових документів, є Перелік №578/53. Він встановлює строки зберігання документів залежно від їх типу.
1 Закон України від 24.12.93 р. №3814-XII «Про Національний архівний фонд та архівні установи».
2 Порядок утворення та діяльності комісій з проведення експертизи цінності документів, затверджений постановою КМУ від 08.08.2007 р. №1004.
3 Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Мін'юсту від 12.04.2012 р. №578/5.
Ці три нормативні документи і є тими «трьома китами», на яких тримається сучасна система архівації.
Вимога щодо архівації встановлена для юросіб. Норма щодо збереження первинки фізособами — платниками податків була й раніше (в ст. 44 ПКУ), але вимога щодо обов'язкового передання ними документів до Нацархіву пролунала вперше. Досі наголошувалося, що для фізосіб нормативні акти щодо архівації мають рекомендований характер.
Передачі документів до Нацархіву передує експертиза їх цінності (вона є платною і проводити її мають лише фахівці Нацархіву).
Документи до Нацархіву передають лише після закінчення строку їх зберігання на підприємстві, встановленого Переліком №578/5. А у випадках, зазначених у цьому Переліку, — і лише після податкової перевірки за період, у якому ці документи було складено.
Тож із юрособами все більш-менш зрозуміло — коли відбувається їх ліквідація, вони проводять експертизу цінності, на підставі якої деякі з документів знищують, а деякі передають до Нацархіву. Позаяк така передача є вимогою ПКУ, то, ймовірно, податківці, перш ніж зняти юрособу з обліку, вимагатимуть підтвердження такої передачі документом із Нацархіву.
А ось ситуація із самозайнятими особами дуже цікава. Якщо читати нову норму ст. 44 ПКУ буквально, то платники податків мають провести архівацію згідно з вимогами чинного законодавства про Нацархів. А від фізосіб законодавство цього не вимагає. Тож, на нашу думку, і податківці не повинні вимагати від самозайнятих осіб підтвердження такої передачі для зняття їх з обліку. Але почекаємо на роз'яснення від ДФС.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»