Не буде помилкою стверджувати, що з 2019 року туристичний збір нараховується кардинально по-новому. Пропонуємо розглянути, як це відбувається на практиці, використовуючи перші роз'яснення податківців1 та рішення місцевих рад.
Рішення місцевих рад — загальні правила
Туристичний збір — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Місцеві ради встановлюють туристичний збір та ставки: це передбачено п. 10.3 і пп. 268.3.1 ПКУ.
1 Див. IПК ДФСУ від 01.02.2019 р. №362/6/99-99-12-02-03-15/IПК див. «ДК» №07/2019.
За загальним правилом пп. 12.3.4 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів оприлюднюються до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим періодом.
За пп. 12.4.3 ПКУ рішення про зміну розміру ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків, набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Платники місцевих податків та зборів при визначенні податкових зобов'язань можуть використовувати зведену інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті ДФС. Такі платники, як сказано у п. 12.5 ПКУ, звільняються від відповідальності у разі, якщо у зведеній інформації, розміщеній на сайті, виявлено помилку. Отже, стабільність перш за все.
Принцип стабільності
Стабільність — зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Проте все зазначене вище не діє щодо туристичного збору (стосовно офіційного оприлюднення розміру ставок заздалегідь). Відповідно до п. 52 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ до 31 грудня 2019 року до рішень про встановлення туристичного збору та/або про внесення змін до таких рішень не застосовуються вимоги пп. 4.1.9, пп. 12.3.3 — 12.3.4, пп. 12.4.3 та п. 12.5 Кодексу.
Це означає, що суб'єктам господарювання у туристичній галузі та власникам готелів, хостелів тощо слід врахувати зміни, що вносяться до рішень місцевих рад у 2019 році, і протягом року стежити за змінами. Багато органів місцевого самоврядування оприлюднили свої рішення, враховуючи кардинальні зміни до ПКУ.
Основні зміни
Загальні зміни ми розглядали у «ДК» №52/2018. Коротко нагадаємо: з 1 січня 2019 року повністю змінено визначення платників туристичного збору, податкових агентів, бази оподаткування, порядку обчислення та сплати податкових зобов'язань, з'явилось визначення місця проживання (ночівлі). Зміни істотно розширили перелік місць проживання.
Місця проживання (ночівлі):
— готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;
— житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об'єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).
ПКУ запроваджено граничні ставки туристичного збору залежно від категорії споживача туристичної послуги — внутрішній або в'їзний туризм, але фактичний розмір ставок визначатимуть місцеві ради.
Особливість справляння туристичного збору полягає у тому, що обов'язок щодо нарахування та сплати податкового зобов'язання має податковий агент, а платник туристичного збору сплачує його податковому агенту.
Податкові агенти сплачують збір до місцевого бюджету щокварталу в один із способів:
— у визначений для квартального звітного періоду термін;
— авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) числа включно) на підставі рішення відповідної місцевої ради.
Платники збору та податкові агенти
Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі).
Послуги з тимчасового розміщення (проживання)
За п. 3 Порядку №297, послуги з тимчасового розміщення (проживання) — це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом. I п. 4 далі уточнює, що до послуг з тимчасового розміщення (проживання) не належать:
— розміщення юридичною особою своїх працівників у засобі розміщення, що їй належить;
— розміщення осіб, з якими укладається договір про наймання житла на строк, що перевищує один місяць (для курортів строк визначається місцевими органами виконавчої влади);
— розміщення осіб, які навчаються у навчальному закладі, у засобі розміщення, що належить цьому закладу;
— безоплатне розміщення фізособою членів своєї сім'ї або інших осіб.
Фізичних осіб, які не є платниками збору, визначає пп. 268.2.2 ПКУ. Зокрема, це особи, які постійно проживають на такій території, відряджені (але зверніть увагу: лише фізособи-резиденти1), близькі родичі: батьки, чоловік або дружина, діти, рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки, які тимчасово розміщуються власником-фізособою у місцях проживання, не є платником збору, також не сплачують збір діти віком до 18 років.
1 Таке уточнення серед пільг: особи, визначені пп. «в» пп. 14.1.213 ПКУ.
У низці рішень є уточнення, що облік таких осіб ведеться податковими агентами окремо за кожною категорією пільговиків. Яким чином — не уточнюється, очевидно, податкові агенти приймають самостійне рішення з організації обліку.
З метою підтвердження правомірності надання пільги податковий агент повинен мати копії відповідних документів, що підтверджують належність особи до пільгової категорії.
Особи, які не надали відповідних документів, що засвідчують їхню належність до пільгової категорії, є платниками збору. Перебування особи у відрядженні підтверджується наказом або розпорядженням підприємства про скерування працівника у відрядження.
Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються й оприлюднюються на офіційному веб-сайті місцевої ради.
Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної особи, що надає послуги з тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі) не за місцем реєстрації такого податкового агента, зобов'язаний зареєструвати такий підрозділ як податкового агента туристичного збору у контролюючому органі за місцезнаходженням підрозділу. На наш погляд, для того щоб такий підрозділ був зареєстрований у Державній фіскальній службі як платник туристичного збору, він має бути вповноважений на таку сплату головним підприємством. Iнакше — на облік за місцезнаходженням підрозділу як платник туристичного збору стає головне підприємство, для якого це буде неосновним місцем обліку. Рекомендуємо цей момент уточнити у територіальній ДФС та підкріпити запитом на індивідуальну податкову консультацію.
Відповідно до п. 7 Порядку №297, фізособи — власники або орендарі індивідуальних засобів розміщення надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) без державної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності. Такі фізособи — власники або орендарі індивідуальних засобів розміщення не є податковими агентами щодо справляння туристичного збору. У цьому разі податковим агентом виступає квартирно-посередницька організація, з якою співпрацює фізична особа.
Тобто реєстрації підприємцем вимагається лише від фізосіб, які є власниками або орендарями колективних засобів розміщення та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання).
Колективні та індивідуальні засоби розміщення:
колективні — засоби розміщення загальною кількістю місць 30 або більше, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні і за які справляється плата за встановленими цінами;
індивідуальні — житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць (менш як 30). У такому засобі одиниці розміщення (кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від одної.
База для нарахування збору
Базою справляння туристичного збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі). Отже, збір справляється з однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
Як наслідок, збір не сплачується у випадку тимчасового розміщення строком менше доби, і підтверджують це податківці (див. IПК від 01.02.2019 р. №362/6/99-99-12-02-03-15/IПК див. «ДК» №07/2019). Тому в первинних та розрахункових документах рекомендуємо зазначати не тільки вартість послуг, а й час, за який здійснюється оплата, щоб простежувалася неповна доба проживання.
Ставка збору
З 2019 ПКУ встановлено максимальну граничну межу у розмірі до 0,5% мінімальної заробітної плати — для внутрішнього туризму (до 20,86 грн) та до 5% мінімальної заробітної плати — для в'їзного (до 208,65 грн) за кожну добу тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі).
Але фактичний розмір ставок туристичного збору встановлюють місцеві ради. I тут вже буває по-різному.
Наприклад, у Положенні про туристичний збір м. Запоріжжя ставки збору залежать не тільки від внутрішнього та в'їзного туризму, а ще й від вартості проживання. При вартості проживання до 300 грн (включно):
— для резидентів ставка — 0,05% від розміру мінімальної заробітної плати для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення;
— для нерезидентів ставка- 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
А в Одесі ставки не розрізняють окремо для внутрішнього та в'їзного туризму, вони однакові для всіх — 0,5% від розміру мінімальної заробітної плати для однієї особи за одну добу тимчасового розміщення.
Багато рад затвердили свої рішення з урахуванням змін до ПКУ наприкінці січня 2019 р., що означає: протягом місяця податкові агенти не мали інформації, за якою ставкою нараховувати туристичний збір. А рішення органів місцевого самоврядування, прийняті до 1 січня 2019 року, вже не відповідають нормам ПКУ за основними елементами туристичного збору.
В IПК від 01.02.2019 р. №362/6/99-99-12-02-03-15/IПК податківці роблять дивний висновок і повідомляють, що в такому разі туристичний податок справляється виходячи з мінімальних ставок. Але ж пп. 268.3.1 ПКУ встановлює максимальну межу, тимчасом як мінімальних ставок немає. Отже, що робити в такому разі, ДФСУ ще треба буде роз'яснити.
Сплата та повернення збору
Усю належну суму збору фізособа має сплатити податковому агенту безпосередньо перед отриманням послуг із тимчасового розміщення: розміщується платник збору в місцях проживання (ночівлі) тільки за наявності у нього документа про сплату туристичного збору. Відповідно, під час бронювання місця тимчасового проживання туристичний збір не сплачується.
У згаданій нами IПК податківці повідомляють, що податковий агент повинен мати підтвердний документ про сплату збору. У документі слід вказати відомості про господарську операцію щодо сплати цьому податковому агенту певної суми коштів платником збору. Мало того, в IПК сказано, що у ПКУ немає порядку надання податковим агентом фізособі документа про сплату збору.
Від себе рекомендуємо: якщо збір утримує податковий агент готівкою, оформити цю операцію прибутковим касовим ордером (якщо агент є юрособою) або товарним чеком (якщо агент є підприємцем — платником єдиного податку). Адже в іншому разі є всі шанси наразитися на штраф за неоприбуткування готівки.
Оприбуткування готівки
Оприбуткування готівки — проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.
Якщо фізособа розраховується платіжною карткою, то в світлі Закону про РРО сплата туристичного збору не є послугою, тому прямої вимоги проводити цю операцію через РРО немає. Водночас можна запрограмувати свій РРО таким чином, щоб ця сума виділялась окремо у фіскальному чеку.
Якщо фізособа достроково полишить територію, на якій встановлено туристичний збір, сума надміру сплаченого збору підлягає поверненню. Проте повертаються кошти відповідно до пп. 268.6.3 ПКУ вже не податковим агентом, а згідно з установленим ПКУ порядком.
Умови повернення надміру сплачених грошових зобов'язань встановлено ст. 43 ПКУ, й обов'язковою умовою для повернення сум є подання платником заяви про повернення. Тому фізособі, щоб повернути кошти від сплаченого надміру збору, доведеться докласти певних зусиль.
Проте податківці зауважують: якщо сплата збору та необхідність у поверненні помилково та/або надміру сплаченої суми збору виникла у межах одного звітного кварталу (податковий агент не нарахував збору за цей звітний квартал та не сплатив збору до місцевого бюджету), то повернення податковим агентом коштів відбувається в межах відносин, що регулюються ЦКУ. Тобто зайво сплачену суму податку можна повернути туристу так само, як надміру сплачену суму за проживання (хоч і із зазначенням, що повертається зайво сплачена сума туристичного збору).
Відображення збору в обліку
Для податкових агентів — юросіб отримана сума туристичного збору, зрозуміло, є транзитною, не є доходом та витратами, під оподаткування ПДВ не попадає.
Доходом платників ЄП є дохід в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), як наслідок, виникає запитання: чи потрібно суму туристичного збору відображати у складі доходу? Відповідно до п. 292.10 ПКУ не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником ЄП під час здійснення ним функцій податкового агента. Це дозволяє зробити висновок, що платники ЄП (як юрособи, так і підприємці) не враховують такі суми у складі доходів1.
Отже, суми туристичного збору не будуть впливати на граничну річну суму доходу платника ЄП.
Підприємці на загальній системі оподаткування також не оподатковуватимуть туристичний збір. Проте є певна особливість щодо обліку. Так, згідно з п. 177.2 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця. За пп. 177.4.3 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності підприємця.
Якщо врахувати Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, то у графі 2 відображають суму доходу, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, до каси платника податків та/або отримано готівкою, у графі 8 — суму фактично понесених витрат і у графі 9 — суму чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період та сумою понесених витрат від провадження господарської діяльності. На нашу думку, у Книзі відображається вся сума виручки разом із туристичним збором, а потім через витрати коригується.
Звітність
Звітний період для подання декларації — квартал. Як наслідок, вперше звітуватись податкові агенти будуть за I квартал 2019 року до 10.05.2019 р.2 і вже за новою формою. Наразі є проект нової форми декларації.
1 Підприємці для зручності можуть відображати у Книзі обліку доходів у графі 2 отриману суму коштів за надані послуги з урахуванням збору, у графі 3 — суму збору й у графі 4 — скоригований дохід. Хоча такої вимоги немає.
2 Протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 49.18.2 ПКУ).
У новій декларації буде передбачено нову базу справляння збору, можливість зазначити ставки збору, встановлені радою, та визначені поля для проставляння даних щодо обліку податкової пільги, а також можливість зафіксувати суми авансових платежів.
У декларації також потрібно додати код пільги, найменування пільги згідно з довідником пільг, суму збору, не сплаченого до бюджету у зв'язку з отриманням податкової пільги; строк користування податковою пільгою у звітному періоді — число, місяць та рік початку та закінчення користування пільгою; суму податкової пільги, що використана за цільовим призначенням.
На сьогодні код пільги 18030101 згідно із Довідником № 91/1.
Невід'ємною частиною податкової декларації з туристичного збору будуть додатки. Зверніть увагу: у разі прийняття органом місцевого самоврядування на виконання вимог пп. 268.7.1 ПКУ рішення щодо сплати туристичного збору авансовими внесками заповнюється розділ II додатка. Зазначають реквізити (дата, номер) рішення.
У разі застосування в одному звітному періоді за одним місцем проживання (ночівлі) різних ставок податкове зобов'язання за таким місцем проживання (ночівлі) розраховують в окремих рядках (це може стосуватися січня поточного року).
Крім цього, проектом передбачено, що у разі визначення суб'єкта господарювання податковим агентом на території адміністративно-територіальних одиниць, які відповідають різним кодам органів місцевого самоврядування за КОАТУУ, але ці адміністративно-територіальні одиниці обслуговуються одним контролюючим органом, надається одна декларація з кількома додатками відповідного типу.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Порядок №297 — Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджений постановою КМУ від 15.03.2006 р. №297.
- Положення №148 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. №148.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»