Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 02.11.2018 р. №4684/6/99-99-15-03-02-15/IПК
Про оподаткування операцій з ліквідації основних засобів та оформлення документів
Суттєво. Щоб ліквідація ОЗ не прирівнювалася до продажу з нарахуванням ПЗ з ПДВ, слід документально підтвердити неможливість подальшого використання цих ОЗ за первісним призначенням.
! Платникам податку на прибуток
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з ліквідації основних засобів (торговельні павільйоні) та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство придбало у платника єдиного податку 3-ї групи об'єкт нерухомого майна — торговельні павільйони. Товариство, у зв'язку зі створенням нових паркувальних місць та благоустрою прилеглої території, планує ліквідувати торговельні павільйони, які обліковуються як основні засоби. Товариство планує здійснити оформлення відповідних документів про ліквідацію та розібрання, в т. ч. експертизи та висновки відповідних служб.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.
Правові основи оподаткування ПДВ установлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
При цьому не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, унаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Згідно з пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням унаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, унаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Враховуючи викладене, самостійне рішення Товариства щодо ліквідації основних засобів — торговельних павільйонів прирівнюється до операцій з постачання товарів, які є об'єктом оподаткування ПДВ та відповідно оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. При цьому база оподаткування ПДВ за такими операціями визначається відповідно до пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ, а саме за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
У випадку ліквідації основних засобів у зв'язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, унаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов'язання з податку на додану вартість (у тому числі відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ) у випадку подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів за формою, встановленою Наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», або за довільною формою, за умови що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, унаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.
Стосовно документів, що підтверджують знищення, зруйнування, розібрання, викрадення або перетворення основних засобів у інший спосіб, унаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням для цілей застосування платником податку пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ при списанні необоротних активів (основних засобів) унаслідок їх ліквідації (знищення, зруйнування, розібрання, викрадення або перетворення), то їх перелік залежить від самої причини ліквідації.
Такими документами можуть бути, зокрема, але не виключно, відповідні довідки з Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили, заява про кримінальне правопорушення, зареєстрована у єдиному реєстрі досудових розслідувань, у разі викрадення основних засобів тощо.
Перелік можливих підтвердних документів визначено в Узагальнюючій податковій консультації з деяких питань оподаткування податком на додану вартість, затвердженій наказом Мінфіну України від 03.08.2018 р. №6731.
1 Див. «ДК» №34/2018. — Прим. ред.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.