Як оподатковуються операції із забезпечення працівників підприємства безоплатним перевезенням на роботу та з роботи?
У випадку колективного перевезення персоніфікований облік наданих транспортних послуг не ведеться: ніхто не контролює кількість працівників, які користуються безоплатною доставкою. Тому в такому випадку не можна визначити конкретний розмір доходу для кожного із працівників і які саме працівники цей дохід отримали. Звідси — неможливість оподаткування цього доходу ПДФО та військовим збором. Це підтверджує, зокрема, постанова Закарпатського окружного адмінсуду від 03.10.2017 р. (див. «ДК» №41-42/2018). Якщо ж перевезення персоніфіковане і можна порахувати його вартість за даними обліку, то податківці наполягають на оподаткуванні такого доходу.
ДФС у листі від 02.03.2016 р. №4809/6/99-99-17-03-03-15 (див. «ДК» №38/2016) наголошує, що перевезення роботодавцем працівників до місця роботи та/або з роботи до дому є для таких працівників додатковим благом на підставі пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ. Цією нормою ПКУ зазначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо, зокрема у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.
Крім того, п. 164.5 ПКУ встановлено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп),
де:
К — коефіцієнт;
Сп — ставка податку, визначена для таких доходів на момент їх нарахування.
У формі №1ДФ таке додаткове благо відображається з ознакою доходу «126».
Також таке додаткове благо підлягає оподаткуванню військовим збором. При цьому утримувати військовий збір потрібно зі суми нарахованої вартості безкоштовного перевезення без її збільшення на натуральний коефіцієнт. Як відомо, для утримання військового збору не застосовується норма п. 164.5 ПКУ.
ЄСВ
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ1 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
1 Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При цьому постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 7 розділу II цього Переліку, витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) не є базою нарахування ЄСВ.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»