У житті працівника можуть виникати непередбачувані обставини, коли з'являється потреба у фінансах. Добре, що руку допомоги подасть роботодавець. А от документально оформити та визначити, чи є така допомога оподатковуваною, — це вже справа бухгалтера. Розглянемо надання працівникові поворотної фіндопомоги (позики).
Укладання договору
У більшості випадків поворотна фінансова допомога (далі — ПФД) оформляється договором позики, без подання працівником заяви. Iноді укладається й договір про надання ПФД, але наголосимо, що такого виду договору ЦКУ не передбачено. Утім, через це такий договір не визнають недійсним, адже в українському законодавстві вид договору визначає його зміст, а не назва.
Проте перед укладанням цього договору слід врахувати такі моменти:
— обмежень щодо надання позики працівникам небюджетних установ законодавством не передбачено;
— підприємство, яке не є фінустановою, може надавати лише безпроцентну позику1;
— будь-яка фінансова операція від 150 тис. грн підлягає фінансовому моніторингу2;
— видана сума позики у готівковій формі протягом дня не повинна перевищувати 50 тис грн (п. 6 розділ II Положення №1483);
— договір позики з працівником укладається у письмовій формі, обов'язкового нотаріального посвідчення не вимагається (ст. 206, 208 та ст. 1047 ЦКУ4);
— відносини між позичальником-працівником та позикодавцем-працедавцем у цьому випадку регулюються не трудовим, а цивільним законодавством, зокрема ст. 1046 — 1053 ЦКУ. Тому, наприклад, звільнення працівника не тягне за собою обов'язку повернути колишньому роботодавцю надану ним позику. Не можна буде і відрахувати за наказом керівника підприємства неповернену позику із зарплати працівника чи інших належних йому виплат (зокрема, за ст. 127 КЗпП).
Строк та порядок повернення позикодавцеві коштів має бути визначено в договорі позики.
Зверніть увагу!
Якщо договором не встановлено строку повернення позики або цей строк визначено моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позичальника або до каси.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦКУ, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Момент (дата), коли такий обов'язок настає, є важливим для визначення строку позовної давності. Адже, відповідно до ст. 261 та 530 ЦКУ, позовну давність належить відлічувати від зазначеного терміну виконання зобов'язання,зафіксованого у договорі (наслідки неповернення позики ми розглянемо далі).
У договорі можна передбачити, що погашати позику працівник буде не внесенням коштів до каси або на поточний рахунок позикодавця, а утриманням із заробітної плати5. Утримання із зарплати визначеної договором позики суми на погашення заборгованості працівника за позикою вважатиметься заміною боргу позиковим зобов'язанням.
1 Таке обмеження встановлено розпорядженням Держфінпослуг від 31.03.2006 р. №5555.
2 Згідно зі ст. 15 та 16 Закону України від 14.10.2014 р. №1702-VII, фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 тис. грн та має одну або більше ознак, перелік яких наводиться у ч. 1 ст. 15 цього закону.
3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою НБУ від 29.12.2017 р. №148.
4 Нотаріальна форма договору позики не вимагається незалежно від суми договору, однак за бажанням однієї зі сторін договору договір позики може бути укладений в нотаріальній формі.
5 Підтверджує це і ст. 1053 ЦКУ, в якій сказано, що за домовленістю сторін борг, що виник за договорами купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.
Стаття 128 КЗпП встановлює обмеження розміру відрахувань із заробітної плати. Але це не стосується відрахувань, які здійснюються за бажанням самого працівника. Підтверджує це і ст. 25 Закону про оплату праці.
Що каже Закон
Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Стаття 25 Закону України від 24.03.95 р. №108/95-ВР
«Про оплату праці»
За бажанням працівника величина утримання може бути аж до розміру всієї заробітної плати, яка належить йому до виплати, за мінусом податків. Але такий порядок погашення зобов'язання обов'язково повинен бути зазначений у договорі. I ще одне: таке відрахування є використанням зарплати (або іншого доходу) працівника. А отже, прирівнюється до її виплати. Тож, здійснюючи таке відрахування, не забувайте про сплату ПДФО, ВЗ та ЄСВ з такого доходу.
Оподаткування
У термінах ПКУ безпроцентна позика у грошовій формі є ПФД. Адже за пп. 14.1.257 ПКУ, ПФД — це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
А за ч. 1 ст. 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму коштів (суму позики).
Отже, у податковому законодавстві позика, надана коштами без умови сплати процентів (про що обов'язково слід зазначити в договорі!), — це ПФД.
Сума такої ПФД відповідно до пп. 165.1.31 ПКУ не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи. Як наслідок, при видачі коштів працівнику не треба буде сплачувати ПДФО та військовий збір.
Звісно, не нараховуватиметься на позику і ЄСВ, адже сторони договору позики не є страхувальниками або застрахованими особами за Законом від 08.07.2010 р. №2464-VI (а те, що вони перебувають у трудових відносинах, тут ролі не відіграватиме).
Не відображають таку позику й у річній податковій декларації про майновий стан і доходи фізособи або у Звіті з ЄСВ. А ось у податковому розрахунку за формою №1ДФ виплату коштів за поворотною фіндопомогою фіксують. Радимо це зробити в обох розділах, при цьому у розділі I її треба показати з ознакою доходу «153». Повернення позики працівником роботодавцю у формі №1ДФ не показують.
Бухгалтерський облік
У бухобліку видача та повернення позики не потрапляє до витрат та доходів роботодавця (підтверджує це п. 9 П(С)БО 16 та п. 6 П(С)БО 15). Проте позикодавцю треба контролювати, на який строк видаються кошти, точніше, скільки місяців залишилося до повернення. Якщо строк договору позики — до одного року, таку дебіторську заборгованість при визнанні відносимо до поточної та відображаємо за дебетом субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Якщо ж строк договору позики довший за рік, то таку заборгованість відносимо до довгострокової та відображаємо за дебетом субрахунку 183 «Iнша дебіторська заборгованість». Якщо до погашення довгострокової позики залишається рік, таку заборгованість переводимо до поточної проведенням у дебет субрахунку 377 з кредитом субрахунку 183.
Для платників податку на прибуток, які визначають фінрезультат з коригуванням різниць, жодних коригувань немає. Але це так лише в тому разі, коли працівник-позичальник повертає суму позики вчасно.
Наслідки неповернення позики
Потрібно розмежовувати такі поняття, як неповернення в строк (тут діє відповідальність, встановлена договором) та неповернення позики після закінчення строку позовної давності.
Вище ми зауважили, що позовну давність належить відлічувати від зазначеного терміну виконання зобов'язання, зафіксованого у договорі. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки згідно зі ст. 256 та 257 ЦКУ.
Зверніть увагу: буде помилкою вважати, що початок відліку позовної давності припадає на момент виникнення заборгованості. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦКУ, «за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання».
Початок перебігу позовної давності
Якщо строк виконання не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається із закінченням цього строку.
Бухоблік. Поточна дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, за п. 4 П(С)БО 10 визнається безнадійною дебіторською заборгованістю.
Згідно з п. 7 П(С)БО 10, до поточної дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом1 (у нашому випадку це позика), підприємства зобов'язані створювати резерв сумнівних боргів. Якщо цей резерв було створено, безнадійна дебіторська заборгованість вилучається з активів з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів проведенням Д-т 38 К-т 377 (або 183).
1 Фінансовий актив — це в т. ч. кошти та їх еквіваленти (п. 4 П(С)БО 13).
У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати (Д-т 944 К-т 377 (або 183)).
Одночасно зі списанням дебіторської заборгованості на витрати підприємства протягом не менше трьох років з дати списання (для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника) сума обліковується на позабалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість». Якщо з часом фізособа поверне позику, та сума відшкодування, яка раніше була списана, включається до складу інших операційних доходів (К-т 716 «Відшкодування раніше списаних активів»). Або остаточно списується у зв'язку з закінченням строку обліку такої заборгованості.
Податок на прибуток. Платники податку на прибуток, які визначають фінрезультат до оподаткування з коригуванням різниць, повинні врахувати норми ст. 139 ПКУ — фінрезультат до оподаткування:
1) збільшується на:
— суму витрат на формування резерву сумнівних боргів;
— суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву;
2) зменшується на:
— суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінрезультат до оподаткування відповідно до бухобліку;
— суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ (зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності).
Відображення у звітності. Роботодавець-позикодавець у податковому розрахунку за формою №1ДФ суму заборгованості, за якою минув строк позовної давності, відображає з ознакою доходу «107», а у графах 4 та 4а ставить прочерк.
Тому що, за нормою пп. 164.2.7 ПКУ, сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності, відноситься до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи. Але обов'язок з декларування доходу та сплати ПДФО та військового збору покладається на фізособу, яка такий дохід отримала.
Хоча такої ситуації можна легко уникнути, якщо до закінчення строку давності сторони укладуть додаткову угоду до договору позики та подовжать строк її повернення. Адже на сьогодні ЦКУ та ПКУ не встановлюють обмежень щодо строку, протягом якого позика має бути фізособою повернена.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»