Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 08.08.2018 р. №3462/Б/99-99-13-01-02-14/IПК
Щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування
Суттєво. Якщо орендарем майна фізособи є теж фізична особа, то саме фізособа-орендодавець має подати річну декларацію про майновий стан та сплатити за нею до бюджету ПДФО та військовий збір.
! Фізособам — орендодавцям нерухомості та їхнім орендарям
Щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування, повідомляє таке.
Відповідно до пункту 1 статті 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. №436-IV (далі — ГКУ) підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Право приватної власності закріплено Конституцією України та Цивільним кодексом від 16.01.2003 р. №435-IV (статті 41 та 325), згідно з якими суб'єктами права власності є фізичні особи та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.
Основні положення, що регулюють правовідносини за договором найму (оренди), встановлені у главі 58 «Найм (оренда)» Цивільного кодексу.
Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦКУ).
Пунктом 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) визначено, що платниками податку є фізичні особи — резиденти, фізичні особи — нерезиденти, податкові агенти.
Порядок оподаткування доходів фізичної особи від надання нерухомості в оренду (суборенду) визначено п. 170.1 ст. 170 ПКУ.
Згідно з пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 податковим агентом платника податку — орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту, є орендар.
Відповідно до пп. 170.1.5 п. 170.1 ст. 170 якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку — орендодавець.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Стаття 168 ПКУ регулює порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.
Згідно з п. 168.4 ст. 168 ПКУ податок, утриманий із доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України (далі — БКУ).
Такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (пп. 168.4.2 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).
Відповідно до ст. 64 БКУ податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом — юридичною особою чи представництвом нерезидента — юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
Пункт 295.4 ст. 295 ПКУ визначає, що сплата єдиного податку платниками першої — третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування фізичної особи — резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема:
доходи від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначені у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ (пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПКУ);
інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків (п. 167.1 ст. 167 ПКУ).
Крім того, зазначені доходи є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Згідно з пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів — за місцем реєстрації у контролюючих органах.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.