• Посилання скопійовано

Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування податком на додану вартість операцій банків та інших фінансових установ з передачі у фінансовий лізинг майна, набутого ними у власність унаслідок звернення стягнення на таке майно

Затверджена наказом Мінфіну від 03.08.2018 р. №673

Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування податком на додану вартість операцій банків та інших фінансових установ з передачі у фінансовий лізинг майна, набутого ними у власність унаслідок звернення стягнення на таке майно

Суттєво. Якщо фінустанова передає майно у фінлізинг (у тому числі здійснює зворотну передачу у фінлізинг майна, набутого нею у власність унаслідок звернення стягнення на таке майно), то такі операції є постачанням товарів.

! Платникам ПДВ

Запитання:

Порядок оподаткування податком на додану вартість операцій банків та інших фінансових установ з передачі у фінансовий лізинг майна, яке набуте банками та іншими фінансовими установами у власність унаслідок звернення стягнення на таке майно в результаті невиконання боржником своїх кредитних зобов'язань (у тому числі у ході реалізації плану фінансової реструктуризації згідно із законодавством).

Відповідь:

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Постачання товарів — це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під фінансовим лізингом (орендою) розуміється господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу (підпункт «б» підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору, не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном «строк фінансового лізингу» слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних зі зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що випливають з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю), та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Таким чином, якщо банки та інші фінансові установи здійснюють передачу майна у фінансовий лізинг (у тому числі здійснюють зворотну передачу у фінансовий лізинг майна, набутого ними у власність унаслідок звернення стягнення на таке майно), то такі операції є постачанням товарів.

Згідно з абзацом другим пункту 197.12 статті 197 Кодексу звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність унаслідок звернення стягнення на таке майно. Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність у рахунок погашення зобов'язань за договором кредиту (позики).

Відповідно до пункту 189.15 статті 189 Кодексу, у разі постачання (продажу, відчуження іншим способом) банками та іншими фінансовими установами майна, набутого ними у власність унаслідок звернення стягнення на таке майно, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна. Ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність. У разі придбання майна у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Якщо за таким майном суми податку були включені до складу податкового кредиту банком, іншою фінансовою установою, застосовуються положення пункту 198.5 статті 198 Кодексу.

Отже, у випадку передачі у фінансовий лізинг майна, набутого банками або іншими фінансовими установами внаслідок звернення стягнення на таке майно, такі банки та інші фінансові установи:

застосовують режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі абзацу другого пункту 197.12 статті 197 Кодексу до частини вартості майна, за якою таке майно було набуте у власність у рахунок погашення зобов'язань за договором кредиту (позики);

нараховують податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, у разі якщо під час придбання банком такого майна суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту;

нараховують податкові зобов'язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної як позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна з урахуванням вимог, визначених пунктом 189.15 статті 189 Кодексу.

В. о. директора Департаменту податкової політики В. ОВЧАРЕНКО

До змісту номеру