Iндивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 08.05.2018 р. №2058/6/99-99-15-02-02-15/IПК
Щодо заліку зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки
Суттєво. Проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки (яка не надходитиме на рахунок клієнта) не є можливим, оскільки призведе до порушення вимог законодавства України.
! Суб'єктам ЗЕД
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо заліку зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачена можливість припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за експортно-імпортними операціями регулюється п. 1.11 розділу 1 Iнструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. №136 (далі — Iнструкція №136).
Так, відповідно до п. 1.11 Iнструкції №136 експортна операція з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг та імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями.
При цьому мають дотримуватися такі умови: вимоги контрагентів повинні бути зустрічними, тобто кожен із контрагентів повинен мати заборгованість щодо іншого (кожна зі сторін одночасно є як боржником, так і кредитором); вимоги повинні бути однорідними, тобто такими, у яких предмет виконання є однаковим.
Крім того, строк виконання зустрічних однорідних вимог має настати або є таким, що не був встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги, тобто має настати строк виконання зобов'язань за однією і за іншою угодою.
Водночас зазначаємо, що згідно зі ст. 387 Господарського кодексу України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.
На сьогодні вимога щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у вигляді валютної виручки резидентів від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами встановлена постановою Правління Національного банку України від 13.12.2017 р. №129.
При цьому згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
З урахуванням вищезазначеного проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки (яка не надходитиме на рахунок клієнта) не є можливим, оскільки призведе до порушення вимог законодавства України, зокрема вищезазначених положень нормативно-правових актів.
Також відповідно до пункту 4 Постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 р. №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:
в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 1998 року №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року №269) (зі змінами) (далі — Класифікатор) / російських рублях (незалежно від суми операції);
в інших валютах (якщо загальна сума зобов'язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500000 доларів США).
Разом з тим для отримання більш конкретної відповіді необхідно звернутися за місцем реєстрації підприємства з обов'язковим наданням документів, що стосуються ситуації, викладеної у листі.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.