До листа Фонду соціального страхування України від 12.03.2018 р. №6-29-794
У коментованому листі Фонд соцстраху зробив хорошу річ — процитував запитання, на які відповідає, тож його відповідями можуть скористатися всі, в кого виникають подібні запитання.
Перші два запитання стосуються можливості перенесення перевірки: по-перше, в принципі, по-друге, в ситуації, коли перевіряльники вже прийшли, а керівництва немає на місці. ФСС відповідає, що перенесення перевірки, хоч і не передбачене Iнструкцією №29, але в принципі можливе з об'єктивних причин, про що Фонд треба попередити листом. Чи мається на увазі паперовий лист, чи електронний, Фонд не уточнює, за умовчанням вважаємо, що йдеться про паперовий, крім того, щоб упевнитися, що в органі Фонду його отримали, краще надіслати такого листа з повідомленням про вручення: тоді, коли перевіряльники все ж таки нагрянуть у первісно призначений час, незручний для підприємства, їм можна буде принаймні показати повідомлення про вручення зі словами «Ну ми ж просили перенести!». Зрештою, сам Фонд звертає увагу, що про свої перевірки він попереджає рекомендованими листами з повідомленням про вручення — тож так само варто діяти й у зворотний бік. Причому строк для таких повідомлень Фонду не встановлений. Проте слід враховувати строки доставки поштових відправлень відповідним оператором чи кур'єром по місту чи між населеними пунктами.
А от чи показане повідомлення про вручення вплине на перевіряльників і змусить вибачитися і прийти в інший час — це вже інше питання, адже в наступній відповіді ФСС звертає увагу, що страхові експерти наділені правом безперешкодно та у будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов та безпеки праці. Крім того, Фонд натякає, що неотримання госпсуб'єктом повідомлення про перевірку — фантастична ситуація і бути такого не може.
Санкцією ж за недопуск до перевірки може (але не мусить) бути зупинення виплат з Фонду.
Питання про те, чи поширюється на перевірки ФСС дія Закону про держнагляд, викликає дискусії вже давно. Їх причиною є специфічна природа Фонду. З одного боку, він не є органом державної влади і взагалі державним органом, а некомерційною самоврядною організацією (ч. 2 ст. 4 Закону №1105), і вже хоча б тому Закон про основні засади державного нагляду його стосуватися не може. З іншого боку, Фонд об'єктивно має ознаки державного органу: він здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, має гербову печатку, а його бюджет, попри декларовану самоврядність, затверджується урядом. Проте з огляду на чинне законодавство — як Закон №1105, так і Закон про держнагляд, — залишається лише погодитися з висновком Фонду: Закон про держнагляд на нього не поширюється.
Що ж до останнього питання — про можливість відеофіксації перевірок від ФСС, то звертаємо увагу на формулювання: законодавством про соцстрахування та нормативно-правовими документами Фонду така відеофіксація не передбачена. Але з цього не випливає, що вона заборонена. Прямої заборони немає — а отже, госпсуб'єкти мають повне право фіксувати дії страхових експертів під час перевірок на відео. Що ж до можливих посилань на ст. 307 ЦКУ, яка дозволяє зйомку фізосіб лише за їх згодою, то, по-перше, достатньо попередити перевіряльників про таку зйомку, по-друге, якщо вони заперечують проти зйомки, — нагадати їм, що під час перевірки вони виступають як службові, а отже публічні особи, тому обмеження ст. 307 ЦКУ на них не поширюється, — і таки здійснювати відеофіксацію. До речі, в таких ситуаціях підприємство може врятувати внутрішня інструкція про проведення перевірок на підприємстві, де директор визначив їх обов'язкову фіксацію з попередженням перевіряльників.
Натомість страхові експерти ФСС під час перевірок повинні діяти в межах наданих їм законодавством повноважень, тому відповідь ФСС слід розуміти так, що саме вони не мають права проводити відеофіксацію перевірок
Андрій ПОРИТКО, головний редактор