• Посилання скопійовано

Оплата за рекламу в соцмережах та пошукових системах

Підприємство розраховується за рекламу в Iнтернеті, у т. ч. у соцмережах, корпоративною карткою. Чи правильно це? Які можуть бути наслідки?

Реклама в Iнтернеті в пошукових системах та соцмережах — мабуть, така сама невід'ємна реальність сучасного бізнесу, як і використання електроенергії або комп'ютера. I цю рекламу нині навіть важко назвати нетрадиційним способом (якщо порівнювати з іншими — «традиційними» каналами розповсюдження реклами).

Рекламні записи в пошукових системах і соцмережах, як правило, відокремлюються позначкою «реклама» або «sponsored», але їх важливість полягає у тому, що вони видаються користувачам із урахуванням їхніх особистих пошукових запитів та поведінки в Iнтернеті. Внаслідок цього забезпечується максимальне досягнення рекламним повідомленням саме його цільової аудиторії.

Для розміщення реклами підприємства або звертаються до спеціальних агенцій, або мають справу з представництвами відповідних компаній в Україні. У такому разі замовник реклами одержить повний комплект документів, необхідний для відображення в бухгалтерському обліку та податковому обліку з ПДВ.

Проте нерідко підприємства та підприємці, аби спростити собі життя, розміщують рекламу безпосередньо через Iнтернет, оплативши її карткою. За наявності певних технічних навичок зробити це так само просто, як, приміром, купити в Iнтернеті квиток. Але при цьому можна допустити серйозне порушення законодавства України щодо порядку розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. На жаль, це законодавство є вкрай застарілим і не враховує тенденцій нинішньої економіки щодо електронної комерції та сучасних способів електронних розрахунків у глобальній економіці.

Водночас застерігаємо наших читачів: оплата реклами через Iнтернет із застосуванням корпоративної картки може тягнути за собою негативні наслідки.

Відповідно до ст. 7 Декрету КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», розрахунки резидентів із нерезидентами в межах торговельного обороту допускаються лише через уповноважені банки (під торговельним оборотом практика розуміє експорт або імпорт товарів, а до поняття товару Закон від 16.04.91 р. №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 1) включає також і роботи, і послуги).

Отже, розрахунок суб'єкта господарювання України із нерезидентом корпоративною карткою є розрахунком у межах торговельного обороту, проте не є розрахунком через уповноважений банк. У разі виявлення цього порушення під час перевірки дотримання валютного законодавства підприємство може бути оштрафоване на суму проведених операцій (ч. 2 ст. 16 Декрету №15-93). Штрафи за ці порушення на підставі пп. 19-1.1.34 ПКУ накладають податкові органи. Хоча є досить давня постанова Верховного суду, в якій ідеться про неправомірність застосування ними штрафів за ст. 16 Декрету1.

1 Постанова ВСУ від 07.02.2012 р. у справі №21-904а10, див. також наш коментар у «ДК» №17-18/2012.

Важливо також, що згідно з п. 8.3 Iнструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (постанова НБУ від 12.11.2003 р. №492) кошти з поточного рахунку юридичної особи та фізичної особи — підприємця не можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу для здійснення розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами).

Реклама в Iнтернеті є доволі дешевою (порівняно з іншими рекламними каналами), тож іноді може з'явитися бажання оплатити її особистою карткою директора, засновника, певного працівника підприємства. Фізичну особу не обмежено у проведенні платежів в Iнтернеті (звісно, крім загальних обмежень платіжних систем та банківських установ).

Якщо підприємство не компенсуватиме такому платнику відповідні суми, то порушень валютного законодавства немає.

Хоча з економічного погляду в такому випадку є безоплатне одержання реклами підприємством — стороння особа сплатила за послуги, надані підприємству. На нашу думку, формально тут має місце дохід, адже є економічна вигода — отримання послуг, за які підприємство не сплачує. Однак, на думку Ю. Єгорової, безоплатне одержання послуг не приводить до збільшення доходів, адже послуги споживаються в момент отримання (див. «ДК» №13/2014).

Крім того, ПКУ не передбачає коригувань фінансового результату до оподаткування на суми безоплатно отриманих послуг (отриманої безповоротної фінансової допомоги). До того ж за відсутності документів достовірно визначити розмір доходу неможливо. Зазвичай у межах податкової перевірки неможливо навіть прив'язати конкретну рекламу до конкретного підприємства, визначити, в чиїх інтересах вона розміщувалася. Тож, як правило, підприємству не слід побоюватися донарахувань податку на прибуток у такому випадку.

З огляду на таке представникам підприємства не слід платити за рекламу в Iнтернеті нерезидентам корпоративною карткою. А в разі оплати особистою карткою такі суми не можуть бути компенсовані підприємством. Українським фірмам і підприємцям за рекламу в Iнтернеті треба платити або резидентам у гривнях, або у валюті з укладенням відповідних договорів з нерезидентами і проведенням розрахунків через банк із дотриманням усіх правил валютного контролю.

Олексій КРАВЧУК, д. ю. н., доцент, аудитор

До змісту номеру