Працівник дорогою додому спіткнувся, впав й зламав ногу. Хто та як має оплачувати листок непрацездатності? Чи оформлюється акт про нещасний випадок?
Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується ФСС з ТВП працівникам починаючи з шостого дня непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності (частина 2 ст. 22 Закону №1105).
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону №1105, рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією або уповноваженим зі соціального страхування, що створюється або обирається на підприємстві, до складу якої входять представники адміністрації підприємства та працівників або інших органів, які представляють їхні інтереси.
Як зазначається в листі ФСС з ТВП від 07.06.2016 р. №2.4-46-920 (див. «ДК» №25-26/2016), чинним законодавством не передбачено необхідність акта розслідування нещасного випадку невиробничого характеру при призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності внаслідок травми, пов'язаної з нещасним випадком не на виробництві.
До компетенції комісії із соцстраху організації не входить складання Акта за формою НТ згідно з Порядком №270.
Та за потреби комісія із соцстраху організації сама з'ясовує обставини нещасного випадку відповідно до ст. 30 Закону №1105 та пп. 3.1.1 Положення №25 та приймає рішення про призначення чи відмову у призначенні допомоги з тимчасової непрацездатності, про що зазначається у протоколі засідання комісії.
Для перевірки правильності використання коштів Фонду роботодавець має надати такі документи:
— протокол засідання комісії щодо прийняття цього рішення;
— інші матеріали розслідування, проведеного комісією із соціального страхування;
— або ж акт за формою НТ у разі, якщо його було складено та надіслано роботодавцеві відповідно до п. 12 Постанови №270 (п. 3 ч. 2 ст. 15 Закону №1105).
Підстави для відмови в наданні допомоги з тимчасової непрацездатності
Допомога з тимчасової непрацездатності не надається:
1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Підстави та алгоритм оплати тимчасової непрацездатності
Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи (ч. 1 ст. 31 Закону №1105).
У листку непрацездатності має бути зазначено причину захворювання «5» (невиробничі травми) (п. 3.3 Iнструкції №532).
Для оплати листка непрацездатності необхідно обчислити середню заробітну плату згідно з Порядком №1266.
Відповідно до п. 25 Порядку №1266, розрахунковим періодом є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (із першого до першого числа), що передують місяцю настання страхового випадку — це для загальних випадків.
Оплачувати слід всі календарні дні тимчасової непрацездатності, включаючи вихідні, святкові та неробочі дні.
Розгляньмо поетапно алгоритм обчислення допомоги з тимчасової непрацездатності.
1. Визначення розрахункового періоду для обчислення розміру середньої зарплати за календарний день:
— 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (із першого до першого числа), що передують місяцю настання страхового випадку (п. 25 Порядку №1266);
— якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, беремо до уваги фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) (п. 26 Порядку №1266);
— якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць, враховуємо фактично відпрацьований час, тобто календарні дні (п. 27 Порядку №1266).
2. Розрахунок кількості календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді. До цього періоду не враховуються невідпрацьовані календарні дні з поважних причин.
Поважні причини
Поважними причинами, відповідно до п. 3 Порядку №1266, є:
— тимчасова непрацездатність;
— відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;
— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та 6-річного віку (за медичним висновком);
— відпустка без збереження заробітної плати.
3. Обчислення заробітку за розрахунковий період. Заробіток для розрахунку середньої заробітної плати визначається на підставі відомостей, що включаються до звіту з ЄСВ, адже для розрахунку береться заробітна плата, на яку нарахований ЄСВ — п. 3 Порядку №1266.
4. Розрахунок середньої заробітної плати, згідно з п. 3 Порядку №1266, шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період зарплати, на яку нараховано ЄСВ, на кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді.
5. Визначення розміру денної виплати шляхом множення розміру середньої заробітної плати, розрахованої відповідно до Порядку №1266, на відсоток оплати листка непрацездатності залежно від страхового стажу.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1105, допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу:
1) 50% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до 3 років;
2) 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 3 до 5 років;
3) 70% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;
4) 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років.
Зверніть увагу: застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу з тимчасової непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але з розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку (ст. 19 Закону №1105).
Тобто важливим в обчисленні допомоги з тимчасової непрацездатності є підтвердження страхового стажу.
Обчислення страхового стажу
1. Страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі, не меншій ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
2. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Місяці сплати страхових внесків зазначаються в довідках за формою ОК-5 (ОК-7).
Iндивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях у формі довідки ОК-5 або ОК-7. Обидві довідки можуть видаватися або самій застрахованій особі, або її роботодавцю — страхувальнику. При цьому застрахована особа може отримати інформацію за будь-який період (наприклад, при визначенні страхового стажу з метою ч. 1 ст. 24 Закону №1105), а роботодавець може отримати дані лише за той період, протягом якого застрахована особа працює у цього роботодавця — пункти 2, 3, 4 розділу III Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правління ПФУ від 18.06.2014 р. №10-1.
Можливий варіант, коли працівник на підприємстві працює 2 місяці і з ним трапився нещасний випадок не на підприємстві. За даними, відображеними у трудовій книжці, працівник має стаж 10 років, але він відмовляється надавати довідку ОК-5 для підтвердження страхового стажу. У такому випадку слід діяти так, як зазначено в листі ФСС з ТВП від 07.06.2016 р. №5.2-32-924: «У разі відмови цієї застрахованої особи надати роботодавцю інформацію про шестимісячний страховий стаж у дванадцятимісячному періоді перед настанням страхового випадку з реєстру застрахованих осіб роботодавець повинен обмежити розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до норми частини першої статті 19 Закону №1105. Після надання застрахованою особою зазначеної інформації роботодавцю у нього з'явиться підстава щодо незастосування обмеження, визначеного частиною першою статті 19 Закону №1105, та здійснення донарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати працівника».
Як зазначалося вище, якщо страховий стаж працівника менший ніж 8 років, допомога з тимчасової непрацездатності нараховуватиметься у розмірі менше 100% — ч. 1 ст. 24 Закону №1105. Розмір цього страхового стажу також можна дізнатися з довідок ОК-5 або ОК-7.
6. Обчислення суми оплати днів непрацездатності провадиться шляхом множення розміру денної виплати на кількість календарних днів тимчасової непрацездатності.
Якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця — виходячи з нарахованої заробітної плати, але з розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку (п. 29 Порядку №1266).
Середньоденна заробітна плата не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) (п. 4 Порядку №1266).
Нормативна база
- Закон №1105 — Закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Iнструкція №532 — Iнструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджена наказом МОЗ, Мінпраці, ФСС з ТВП, ФСС НВВ від 03.11.2004 р. №532/274/136-ос/1406.
- Положення №25 — Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 р. №25.
- Порядок №270 — Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений постановою КМУ від 22.03.2001 р. №270.
- Порядок №1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. №1266.
Галина КАЗНАЧЕЙ, бухгалтер-експерт