Наше підприємство (ТОВ) не дотримувалося вимоги видачі відпусткових за три дні до початку відпустки та розрахункових у день звільнення. Які штрафні санкції очікувати за ці порушення? Чи можливо посперечатися в суді?
За порушення трудового законодавства на сьогодні чинним законодавством передбачено застосування фінансових санкцій до підприємства за ст. 265 КЗпП, а також адміністративного штрафу до його посадових осіб. За грубі порушення трудового законодавства передбачено також кримінальну відповідальність, але в описаній у запитанні ситуації грубих порушень, на наш погляд, немає.
За загальним правилом, відповідно до ч. 4 ст. 115 КЗпП, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Стаття 265 КЗпП передбачає кілька складів правопорушень, які досить важко розмежувати. У бухгалтерській аналітиці трапляється думка, що наведені порушення можуть підпадати під дію норм, передбачених абзацами 3, 4, або 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП. Відповідні норми передбачають різні санкції: від 1 до 10 мінімальних зарплат.
На нашу думку, відповідальність за абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП — порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш ніж за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, — може наставати лише в разі, якщо відпусткові або розрахунок при звільненні були виплачені більш ніж із місячною затримкою або не в повному обсязі. За цією нормою передбачено штраф на підприємство в розмірі 3 мінімальних зарплат.
У решті випадків діятиме норма абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП — порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абз. 2 — 5 ч. 2 цієї статті. За цією нормою передбачено штраф на підприємство в розмірі 1 мінімальної зарплати.
Стосовно третього варіанта, норми абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП — недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, то законодавець прямо не розкриває змісту цього поняття. А тому деякі фахівці схильні тлумачити його розширено1. За такого підходу, по суті, будь-які порушення в оплаті праці (в т. ч. і щодо строків) підпадатимуть під цю норму, і тоді є ризик застосування штрафу на підприємство в розмірі 10 мінімальних зарплат. На нашу думку, ця норма не може бути застосована до описаних порушень, бо юридична відповідальність не може застосовуватися за аналогією.
1 Наприклад: http://dspif.gov.ua/news/145-mnmaln-garantyi-v-oplat-prac-ta-vdpovdalnst-za-yih-porushennya.html.
Щодо адмінштрафу на посадових осіб, то відповідні порушення охоплюються ч. 1 ст. 41 КпАП, і за них передбачено штраф від 30 до 100 н. м. д. г. Нагадаємо, що після закінчення трьох місяців після вчинення правопорушення згідно зі ст. 38 КпАП особа вже не може бути притягнена до адміністративної відповідальності.
Стосовно перспектив оспорити штраф у суді, то є думка, що працівники можуть досягнути з адміністрацією угоди про виплату відпусткових у зручний для них час. Цю позицію підтверджує норма параграфу 2 ст. 7 Конвенції №132 Міжнародної організації праці про оплачувані відпустки, ратифікованої Законом України від 29 травня 2001 року №2481-III. Згідно з цією нормою, суми, що належаться за час відпустки, виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця. Тож деякі роботодавці пропонують працівникам написати заяву з проханням виплачувати відпусткові в найближчі строки виплати зарплати. За наявності таких заяв суд може стати на бік роботодавця. Проте регулярно застосовувати такий підхід ризиковано з огляду на наявність спеціальної імперативної норми національного законодавства.
Слід також звернути увагу на відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Адже, крім вищезазначених фінансової санкції та адміністративного штрафу, що сплачуються на користь держави, законодавство передбачає виплату працівникові середнього заробітку.
Так, відповідно до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника всі суми, що належаться йому від підприємства, установи, організації, виплачуються в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. А згідно зі ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Олексій КРАВЧУК, д. ю. н., доцент, аудитор