На сьогодні платником екологічного податку може бути будь-який суб'єкт господарювання, тому й виникають запитання, пов'язані з його справлянням.
Загальні положення
Оподаткування екоподатком регламентується розділом VIII ПКУ. Так, платниками податку є суб'єкти господарювання, до яких за визначенням ст. 55 ГКУ належать юридичні особи всіх форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють госпдіяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, тобто ФОП. Крім того, платниками екоподатку є юрособи, які не проводять господарської (підприємницької) діяльності, а також бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів, під час провадження діяльності на території України.
Платниками податку є зазначені вище особи, які здійснюють:
— викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
— скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
— розміщення відходів (крім розміщення на власних територіях окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини відповідно до п. 240.5 ПКУ);
— утворення радіоактивних відходів;
— тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений ліцензійний строк.
Крім того, пункти 240.3, 240.4 ПКУ містять винятки щодо статусу платника екоподатку, і це стосується радіоактивних відходів. За п. 240.5 ПКУ не є платниками податку також суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) відходи виключно у вигляді вторинної сировини1.
1 Відходи як вторинна сировина — відходи, для утилізації та переробки яких в Україні є відповідні технології та виробничо-технологічні та/або економічні передумови, ст. 1 Закону України від 05.03.98 р. №187/98-ВР «Про відходи».
Ставки екологічного податку визначено статтями 243, 245, 246, 247, 248 ПКУ. Причому, відповідно до п. 2 підрозділу 5 розділу ХХ ПКУ, наразі не передбачено жодних змін ставок екоподатку (починаючи з 01.01.2014 р. діють ставки, визначені розділом VIII ПКУ, крім виробників електроенергії на теплоелектроцентралях та ТЕС, у яких ці зміни відбулися з 01.01.2016 р.).
Розгляньмо у відповідях на конкретні запитання нюанси оподаткування та визначення щодо екологічного податку.
1. Чи є платником екоподатку «єдинник»?
Як визначено п. 240.1 ПКУ, платниками екоподатку є суб'єкти господарювання, до яких зазвичай належать як ФОП, так і юридичні особи будь-якої системи оподаткування. Крім того, в ст. 297 ПКУ, де наведено переліку податків, які не сплачує платник ЄП, про справляння екологічного податку нічого не зазначено. Таким чином, ФОП та юридичні особи на спрощеній системі оподаткування є платниками екологічного податку на загальних підставах.
2. Чи є платником екоподатку підприємство, яке використовує котел, що працює на дровах?
Як визначено пп. 242.1.1 ПКУ, об'єктом та базою оподаткування, зокрема, є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Тут виникає ще одне запитання: чи є котел, який працює на дровах, джерелом забруднення зовнішнього середовища?
Для початку необхідно визначити, чи є котел стаціонарним джерелом забруднення. Так, відповідно до пп. 14.1.230 ПКУ, стаціонарним джерелом забруднення є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або у водні об'єкти. За наданим визначенням, звичайно, котел може належати або до установки, або до агрегата залежно від його технічних властивостей, але він є нерухомим об'єктом, тому є всі підстави для визначення котла стаціонарним джерелом. Чи є котел, який працює на дровах, джерелом забруднення? Звичайно, під час спалювання дров виділяється вуглекислий, угарний та інші гази.
Статтею 243 ПКУ визначено ставки податку за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення. Причому платник самостійно обчислює податок щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів кожного (і-того) виду забруднюючої речовини та ставок податку за формулою згідно п. 249.3 ПКУ.
Згідно зі ст. 11 Закону №27071 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, тобто такий дозвіл треба отримати до початку експлуатації котла відповідно до Порядку №3022. Зазвичай опалювальні котли належать до третьої групи стаціонарних джерел забруднення, відповідно до абз. 7 ст.11 Закону №2707, бо вони не підлягають державному обліку (Iнструкція №1773) завдяки невисоким обсягам забруднюючих викидів та на них не впроваджуються екологічно безпечні технології та методи керування.
Згідно зі ст. 33 Закону № 2707, особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади, несуть відповідальність згідно з законодавством, а саме: ст. 78 КпАП визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або недотримання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення граничних нормативів утворення забруднюючих речовин під час експлуатації технологічного устаткування, споруд i об'єктів тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 136 грн).
Крім того, ст. 34 Закону №2707 передбачено відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.
Саме в дозволі будуть визначені забруднюючі речовини, які виділяються під час використання котла, та їх кількість. Крім того, таку інформацію можна отримати з технічних умов на котел. Проте є певний ризик помилки при самостійному обчисленні обсягів і класу шкідливих забруднень. Адже на підставі п. 250.12 ПКУ для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів контролюючі органи залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади, що реалізує державну політику зі здійснення держнагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього середовища. Податківці висловили таку саму думку щодо самостійного нарахування екоподатку без наявності дозволу в ЗIР, підкатегорія 120.034. А за приписами ст. 123 ПКУ до суб'єкта господарювання у разі заниження податкового зобов'язання в результаті неправильно застосованої ставки екоподатку накладаються штрафні санкції.
1 Закон України від 16.10.92 р. №2707-ХII «Про охорону атмосферного повітря».
2 Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних із видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабміну від 13.03.2002 р. №302.
3 Iнструкція про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затверджена наказом Мінекології та природних ресурсів України від 10.05.2002 р. №177.
4 Запитання: «Чи має право СГ самостійно визначати ставку екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення у разі відсутності дозволу на викиди із зазначенням назв забруднюючих речовин та норм гранично допустимих викидів для заповнення декларації?» та запитання: «Чи має право СГ самостійно визначати клас небезпеки відходів з метою застосування ставок екологічного податку у разі відсутності дозволу на утворення та розміщення відходів та які передбачені штрафи в результаті неправильно застосованої ставки?».
У нещодавньому «Віснику» від 26.08.2016 р. №32 була надана інформація щодо визначення обсягів викидів стаціонарними джерелами. Ці розрахунки можна подивитися за посиланням: http://www.visnuk.com.ua/ua/print/model/pubs/id/10138.
3. Як розрахувати екоподаток при використанні в офісі котла для обігріву?
Зазвичай в офісі може використовуватися газовий котел для обігріву. Газовий котел, як і котел на дровах, є стаціонарним джерелом забруднення, який здійснює викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин. Тому для обчислення екоподатку треба визначити та ідентифікувати такі забруднюючі речовини, а також встановити клас небезпечності. Зробити це також допоможе отримання дозволу на використання стаціонарного джерела забруднення. А якщо дозволу немає, можна використати технічні характеристики на відповідний котел, але при цьому не забуваваймо про фінансову відповідальність за ст.123 ПКУ.
4. Які показники необхідно враховувати для визначення бази оподаткування екоподатком?
Для обчислення екологічного податку необхідно мати визначені види забруднюючих речовин, які відповідають наданому ст. 243 ПКУ переліку зі ставкою податку, та фактичні обсяги таких речовин, які викидаються в атмосферу або які скидаються безпосередньо у водні об'єкти, а також види (класи) розміщених відходів. Обчислення податку здійснюється за формулами, наведеними у ст. 249 ПКУ.
Ставки податку визначені у гривнях за 1 тонну, але вимірюватися забруднюючі речовини можуть у куб. метрах тощо. Тому з метою переведення одиниць виміру за кожним видом забруднюючої речовини з куб. метрів тощо у тонни платникам слід звертатися до Міністерства екології та природних ресурсів України.
5. Чи потрібно сплачувати за викиди, які не перевищують гранично допустимих норм?
За визначенням поняття екологічного податку, відповідно до пп. 14.1.57 ПКУ, це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів відповідних видів забруднення навколишнього середовища.
За приписами ст. 249 ПКУ суми податку обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів або розміщених відходів. I тому наявність або відсутність установлених гранично допустимих норм або лімітів не впливає на обчислення екоподатку. Такого самого висновку дійшли й податківці в роз'ясненні ЗIР, підкатегорія 120.041.
6. Як правильно визначити найменування забруднюючих речовин для визначення ставки податку?
Для звичайного бухгалтера не завжди можуть бути зрозумілими назви забруднюючих речовин, які використовуються для обчислення екологічного податку. Тому податківці в листі від 16.03.2016 р. №9027/7/99-99-15-04-02-17 надали роз'яснення щодо визначення ставок екоподатку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, в якому дійшли висновку, що для обґрунтованого застосування ставок екоподатку за викиди при експлуатації об'єктів, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, платникам податку необхідно використовувати відповідні документи, зокрема дозвіл, згідно з яким здійснюється ідентифікація видів забруднюючих речовин, визначається їх клас небезпечності, а також величина ОБР2 таких речовин.
7. Хто повинен подавати звіт 2-ТП?
Відповідно до ст. 10 Закону №2707, суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу, а також вести їх постійний облік. На виконання цієї норми наказом Держстату від 27.11.2015 р. №345 було затверджено форму державного статистичного спостереження з питань охорони навколишнього природного середовища №2-ТП (повітря) (річна) «Звіт про охорону атмосферного повітря», яка була введена у дію починаючи зі звіту за 2015 рік. Звіт заповнюється відповідно до Iнструкції №3963 та поширюється на респондентів (відповідно до п. 2 Наказу №345 це юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб), які мають стаціонарні джерела викидів та які взяті на державний облік за обсягами потенційних викидів забруднювальних речовин та парникових газів в атмосферу. Причому, на нашу думку, якщо ФОП узято на такий облік, він також має подавати звіт №2-ТП. Подається звіт №2-ТП органу державної статистики за місцем здійснення економічної діяльності. Неподання органам статистики звіту №2-ТП або подання недостовірних даних чи не в повному обсязі, не за передбаченою формою чи із запізненням тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та ФОП згідно зі ст. 186-3 КпАП (від 170 до 255 грн, за повторне порушення протягом року — від 255 до 425 грн).
1 Запитання: «Чи збільшується розмір екологічного податку, якщо у СГ є факт перевищення затверджених лімітів на утворення та розміщення відходів або у разі їх відсутності?».
2 ОБР — орiєнтовно безпечний рiвень.
3 Iнструкція щодо заповнення форм державних статистичних спостережень про охорону атмосферного повітря №2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (річна) та №2-ТП (повітря) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (квартальна), затверджена наказом Держкомстату від 20.10.2008 р. №396.
8. До скількох знаків треба округлювати обсяги під час складання екодекларації?
На жаль, порядку щодо заповнення податкової декларації з екологічного податку, яка затверджена наказом Мінфіну від 17.08.2015 р. №715, законодавці не надали. Деякі пояснення щодо заповнення окремих рядків надано у текстовій частині самої декларації у вигляді виносок. Так, фактичний обсяг викидів у декларації зазначається в тоннах, така сама інформація міститься й у ст. 249 ПКУ щодо порядку обчислення податку. Щодо ставки податку і суми обчисленого податку, то ці показники зазначаються у гривнях із копійками.
Крім того, податківці в ЗIР надали роз'яснення в підкатегорії 120.051 щодо заповнення додатка 1 до декларації, в якому зазначено, що у колонці 3 «фактичний обсяг викидів» поля 4 наводиться у тоннах, причому — округляють значення цього показника до трьох десяткових знаків за загальновстановленими правилами. А розмір грошового зобов'язання (сума податку) у гривнях із копійками — з відповідним округленням до двох десяткових знаків.
1 Запитання: «Як заповнюється додаток 1 «Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» до податкової декларації екологічного податку?».
Декларація складається за кожний звітний квартал окремо без наростаючого підсумку.
9. Куди подавати екодекларацію, якщо підприємство зареєстровано в місті, а орендоване обладнання розташоване за містом у селі?
Відповідно до п. 250.2 ПКУ, платники екоподатку подають квартальну податкову декларацію (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу) та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:
— за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах — за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів;
— за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами ліцензії строк — за місцем перебування платника на податковому обліку у контролюючих органах.
Таким чином, якщо місце подання податкових декларацій не збігається з місцем перебування на податковому обліку суб'єкта господарювання, яким в установленому порядку видано відповідний дозвіл, то до контролюючого органу, в якому такий суб'єкт перебуває на обліку, подають в ті самі строки (протягом 40 календарних днів) копії відповідних податкових декларацій (п. 250.8 ПКУ).
Крім того, подаючи декларації з екоподатку, необхідно враховувати п. 250.10 ПКУ, а саме: якщо платник має кілька об'єктів забруднення в різних районах, то треба подати декларації до кожного району з додатками за видами забруднення, а якщо на одній території, то платник податку може подавати до відповідного контролюючого органу одну податкову декларацію за такі джерела забруднення.
Звертаємо увагу, що згідно з п. 250.9 ПКУ, якщо платник екоподатку з початку року не планує протягом звітного року здійснення викидів, скидів, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів, то він повинен повідомити про це відповідний контролюючий орган за місцем розташування об'єкта забруднення та скласти заяву в довільній формі про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екоподатку. Iнакше такий платник повинен подавати екодекларацію. Це не стосується платників, які не були платниками екоподатку.
10. Чи необхідно платити екоподаток у разі використання авто на підприємстві?
Ні, відповідно до розділу VIII ПКУ екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не справляється, якщо такі викиди здійснюються пересувними джерелами забруднення. Наприклад, якби це була дизельна станція, екоподаток справлявся би, тому що такий агрегат (установка) відповідав би визначенню стаціонарного джерела забруднення.
11. Чи треба нараховувати екоподаток при заміні мастил на СТО?
Порядок збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) затверджено постановою КМУ від 17.12.2012 р. №1221 (далі — Порядок №1221), і його норми поширюються на суб'єктів господарювання всіх форм власності, зокрема суб'єктів, які здійснюють заміну мастил (олив) у транспортних засобах у пунктах заміни мастил (олив). Поводження з відпрацьованими мастилами потребує наявності ліцензії на право провадження операцій із небезпечними відходами (див. п. 3 ч. 3 ст. 9 Закону України від 01.06.2000 р. №1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»). Те, що відпрацьовані нафтопродукти, які непридатні для використання за призначенням (у т. ч. відпрацьовані моторні, індустріальні масла та їх суміші), віднесено до небезпечних, безапеляційно підтверджує п. 42 Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2000 р. №1120. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 9 Закону про ліцензування, не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб'єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення їх передають спеціалізованим підприємствам, які мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.
Тому можна зробити висновок: якщо СТО не має ліцензії на розміщення відходів, то і платником екоподатку вона не буде.
Але якщо підприємство самостійно заміняє мастила, які до моменту утилізації зберігає в себе, то бажано укласти договір на утилізацію зі спеціалізованим підприємством, щоб максимально убезпечитися від можливих неприємностей.
Не слід забувати і про декларування відходів. Для обліку та паспортизації відходів, що утворюються на території України, суб'єкти господарювання у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів (показник загального утворення відходів становить від 50 до 1000 умовних одиниць), щороку до 20 лютого року, наступного за звітним, подають до центру надання адміністративних послуг декларацію про відходи. Форма декларації затверджена додатком до постанови КМУ від 18 лютого 2016 р. №118.
Юлія ВОРОБЙОВА, «Дебет-Кредит»