• Посилання скопійовано

Щодо внесення змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

Лист Національного банку України від 06.03.2015 р. №53-01003/15049

Щодо внесення змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

Суттєво. Нацбанк вважає, що для запровадження електронного документообігу між органами ДФС і банками немає юридичних і технічних підстав, тож унесення змін до Інструкції про безготівкові розрахунки є передчасним.

! Банкам і їхнім клієнтам

Національний банк України розглянув пропозиції щодо внесення змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті1 (далі — Інструкція) у зв'язку з набранням чинності Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деякі законодавчі акти України щодо податкової реформи», надіслані з листами Державної фіскальної служби України та Міністерства фінансів України2, і повідомляє.

1 Затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за №377/8976.

2 Листи від 16.01.2015 р. №712/5/99-99-23-01-16 і від 27.01.2015 р. №31-11110-07-10/2477.

Щодо запровадження порядку подання стягувачами до банків в електронному вигляді інкасових доручень (розпоряджень) щодо стягнення коштів з рахунків клієнтів

Для запровадження електронного документообігу між банками та органами стягнення повинні бути розроблені та доведені до відома банків його правила, які мають уключати: технологію передачі інформації, порядок формування електронного документа, накладення на нього електронно-цифрового підпису і, відповідно, порядок обробки цього документа в банку-одержувачу, порядок вирішення спірних питань, порядок архівного зберігання переданої інформації.

Слід зазначити, що електронний документообіг може бути організований за одним із таких двох основоположних принципів:

створення системи електронного документообігу з кола учасників, визначених власником і оператором системи, який вирішує всі зазначені питання;

визначення загальних засад і правил, за якими будь-який учасник електронного документообігу може створити електронний документ і будь-який інший учасник отримати, переконатися в його достовірності та використовувати.

На сьогодні в Україні є та успішно функціонують тільки системи, створені за першим принципом, зокрема відомчі системи електронного документообігу, платіжні системи, система надання Державній фіскальній службі повідомлень про відкриття/закриття рахунків у банках тощо. Для них вищезгадані правила встановлюють власник і оператор системи.

Запропонований проект змін до Інструкції передбачає електронний документообіг, організований за другим принципом.

Питання готовності до запровадження електронного документообігу за другим із цих принципів неодноразово опрацьовувалося Національним банком України спільно з іншими державними органами, зокрема Державною виконавчою службою України, Державною податковою службою України, Міністерством юстиції України.

Учасники робочих груп дійшли висновку, що на сьогодні є чимало законодавчих обмежень і невирішених питань, серед яких:

необхідність розроблення сертифікованого програмного забезпечення, яке дасть змогу здійснювати накладення та перевірку електронного цифрового підпису на електронних документах;

гармонізація національної системи стандартизації інфраструктури відкритих ключів;

розроблення державної програми для забезпечення технічного регулювання інфраструктури відкритих ключів і надання послуг електронного цифрового підпису (цей напрям запланований до 2017 року);

необхідність правового врегулювання можливості створення електронного архіву.

Таким чином, для запровадження електронного документообігу між органами державної фіскальної служби та банками в електронному вигляді немає юридичних і технічних підстав, відповідно, внесення змін до Інструкції є передчасним.

Щодо внесення змін до порядку виконання банками розрахункових документів на примусове списання коштів

Пропозиції не можуть бути взяті до уваги як такі, що не відповівають вимогам законодавства України, а саме:

— статті 1074 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), згідно з якою обмеження прав клієнта на розпорядження коштами, наявних на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі припинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом;

— статті 1072 ЦКУ, якою визначено, що за відсутності (недостатності) коштів на рахунку клієнта банк не веде обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом;

— пункту 22.10 статі 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ грошових в Україні» (далі — Закон), оскільки незалежно від особи ініціатора банки України не ведуть обліку розрахункових документів ініціаторів за відсутності (недостатності) коштів на рахунках платників, якщо інше не передбачено договором між банком та його клієнтом;

— пункту 22.9 статі 22 Закону, якими визначено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платникові обслуговуючим його банком кредиту;

— підпункту 8.1 статі 8 Закону, яким передбачено, зокрема, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При надходженні розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Заступник голови Національного банку України Я. СМОЛІЙ

До змісту номеру