Засновник підприємства, який є його директором, вирішив зупинити його діяльність, але поки що його не ліквідовувати. Наймані працівники звільнені. Підприємство має деяку кредиторську заборгованість, а директор має заборгованість перед підприємством за позикою, при поверненні якої підприємство погашатиме потроху свої борги. Чи обов'язково звільняти директора, щоб не платити йому зарплату на період, коли підприємство не працюватиме?
Аналогічні теми часто обговорюються на інтернет-форумі «Дебету-Кредиту». Загалом будь-яка юридична особа вступає у правові відносини виключно через своїх представників. Відповідно до ст. 65 ГКУ1, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства, який без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах із юрособами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
На практиці іноді новостворені підприємства подають звітність і навіть здійснюють банківські та інші господарські операції, не наймаючи директора, виходячи, наприклад, з того, що згідно з ч. 4 ст. 63, ст. 128 ГКУ власник унітарного підприємства (приватного) може керувати підприємством не лише через найманого керівника, а й сам. Проте зазвичай до різних організацій (банків, держреєстратора) надається інформація про те, що засновник обіймає посаду директора (надається протокол, наказ), після чого підприємство про це ніби «забуває», вбачаючи, що трудові відносини між ним та керівником не виникли, а він діє просто як засновник.
Якщо новостворене підприємство діяльності не має, то особливих питань у контролюючих органів на практиці, як правило, не виникає. Водночас така ситуація, по суті, є неправомірною, адже, як уже згадувалося, підприємство надало до різних органів документи на призначення особи керівником. А керівник (директор, генеральний директор) — це посадова особа, яка перебуває з підприємством у трудових відносинах, з якою може укладатися контракт.
Говорячи в ГКУ, що власник може управляти підприємством безпосередньо, законодавець, на нашу думку, мав на увазі, що він може сам виступати керівником. Підприємство як юридична особа може вступати в правові відносини не через свого засновника, а лише через свої органи (директора) або представника. А сам представник уповноважується на представництво довіреністю, яка видається знову ж таки не засновником, а директором.
Щодо діючого підприємства, коли керівник призначений і працював, то звільнити його з продовженням виконання функцій, що відповідно до закону здійснюються керівником, але в статусі засновника, неможливо. По суті, якщо особа продовжує виконувати свої повноваження за посадою, трудові відносини фактично тривають, і особа не є звільненою. Тож звільнення директора для того, щоб нового не призначати, а колишній директор продовжував після звільнення свою попередню діяльність керівника, не відповідатиме фактичному стану речей.
У наведеному в запитанні випадку підприємство, по суті, продовжуватиме свою господарську діяльність (погашення дебіторської та кредиторської заборгованості), хоча доходів при цьому не отримуватиме. При здійсненні таких операцій від підприємства має діяти певний представник — це директор.
Якщо на підприємстві залишився один засновник-директор, можна змінити директору систему оплати праці на погодинну (погодинна оплата має бути не менша від мінімальної за годину) і надалі оплачувати роботу директора за погодинною ставкою (наприклад 1-2-5 годин на тиждень або на місяць), нараховувати йому зарплату, сплачуючи з фактично нарахованої зарплати відповідні податки та збори. Окрім цього, підприємство має подавати і відповідну звітність з ЄСВ, ПДФО та військового збору1.
Погашати кредиторську заборгованість за рахунок дебіторської, яка погашатиметься грошима, якщо дебітором (боржником) є сам директор-засновник, можна різними способами. Прийнятним є спосіб погашення заборгованості перед кредиторами (у т. ч. заборгованості перед бюджетом) готівкою або через банк, із наступним проведенням на підприємстві за авансовим звітом. При цьому виникне кредиторська заборгованість перед підзвітною особою. Потім директор вносить свій борг до каси, і йому того самого дня повертається сума заборгованості за підзвітними коштами (субрахунок синтетичного обліку 372 «Розрахунки з підзвітними особами»).
Якщо підприємство не бажає мати справу з касовими операціями, на наш погляд, законним буде, коли сума заборгованості перед підзвітною особою зрівняється (повністю або приблизно) зі сумою заборгованості керівника перед підприємством, зарахувати зустрічні однорідні вимоги. Відповідно до ст. 601 ЦКУ2, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін. Оскільки підприємство заборгує засновнику-директору, а він — підприємству, то йому достатньо буде написати на підприємстві заяву про зарахування3 — і взаємні зобов'язання будуть припинені.
1 Наразі форму звітності з військового збору ще не затверджено, але вже є її проект: http://sfs.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2014-rik/63315.html.
2 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
3 Незважаючи на те що він сам є директором, в законі йдеться саме про заяву, а отже, саме так має бути оформлений відповідний документ — як заява фізособи підприємству.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор