До нас прийшла позапланова перевірка, але ми вважаємо, що для неї немає законних підстав. Ми прийняли рішення не допустити до перевірки і відмовилися від підпису на направленні та копії наказу. Податкова склала акт відмови від підпису замість акта недопуску до перевірки. Чи є правомірними дії перевіряльників?
Як відомо, в окремих випадках прийняттю рішення про призначення позапланової виїзної/невиїзної перевірки передують запити про надання пояснень та їх документальних підтверджень. І якщо йдеться про (не)допуск посадових осіб до проведення перевірки, треба точно знати, чи є законні підстави для винесення самого наказу на перевірку та безпосередньої його реалізації.
Переважно це стосується підстав для перевірки, визначених у пп. 78.1.1, 78.1.4 ПКУ. Причому недопуск посадових осіб до перевірки має відбуватися без порушень прав та інтересів державного органу, тобто без створення перешкод для проведення податковим органом перевірки, у т. ч. шляхом відвертого ігнорування положень пп. 16.1.9 та п. 81.1 ПКУ.
Вирішуючи, чи допускати податківців до перевірки (порядок допуску визначено у ст. 81 ПКУ), слід зважати на те, що ПКУ ставить законність підстав для призначення та проведення позапланової перевірки (пп. 78.1.1, 78.1.4) у залежність не лише від наявності фактів порушень підприємства — отримувача запиту, виявлених за результатами отриманої податкової інформації, а й від того, чи було повідомлено про ці факти порушень платника податків надісланим йому запитом.
І якщо податковий орган проігнорував вимоги п. 73.3 (а в нашому випадку ще й приписів пп. 78.1.1 та 78.1.4) ПКУ щодо змісту запиту, це звільняє платника податків від обов'язку надання відповіді (абз. 11 п. 73.3 ПКУ).
Наведене кореспондує з приписами п. 81.1 ПКУ щодо законності допуску до перевірки за наявності не лише документів на неї (копії наказу, направлення та службового посвідчення), а й законних підстав для її проведення (скажімо, належним чином складеного запиту із зазначенням фактів порушень підприємства — отримувача запиту з доказами його незаконного невиконання протягом саме 10 робочих днів з дати отримання запиту).
Отже, під час ознайомлення з документами, що пред'являються представниками контролюючого органу на порозі підприємства, слід визначити, чи є як усі умови (копії наказу, направлення та службового посвідчення), так і всі підстави для допуску посадових осіб до перевірки. Зокрема, йдеться про невиконання платником податків та податковим органом вимог пп. 78.1.1 та пп. 78.1.4 ПКУ.
Чому ми на цьому наголошуємо? Кожна зі сторін розцінює наявність умов та підстав для проведення перевірки з урахуванням наслідків, а вони можуть бути вкрай неприємними насамперед для платника податків. Адже у податківців достатньо законодавчо встановлених інструментів побороти бажання платника податків не допустити їх до перевірки ще до того, як рішення про такий недопуск взагалі буде прийнято.
Але також у разі прийняття рішення про недопуск важливо його правильно оформити. Вказуючи на існування порядку недопуску, ми дещо поспішили. Адже кожна сторона «конфлікту» має право по-своєму витлумачити дії кожного. Зокрема, в одному з рішень ВАСУ1 вказав на помилки при недопуску до перевірки.
1 Постанова ВАСУ від 23.07.2012 р. №К/9991/43822/12.
Так, зазвичай, оскільки керівник вважає, що для перевірки немає підстав, то про жодний допуск не може бути мови. При цьому отримати документи — наказ про перевірку та направлення — керівники, як правило, відмовляються. Щоправда, коли йдеться про відмову від допуску до перевірки, на практиці податківці навіть не пропонують отримати направлення.
Помилка 1. У направленні слід розписатися про його отримання. Відмова від підпису потягне за собою складення акта про таку відмову та призведе до продовження перевірки.
Щоправда, якщо податківці не показують направлення, а надають лише наказ (саме його надалі оскаржують у суді платники податків), то акт про відмову не складається. У такому разі, на нашу думку, неотримання направлення чи відсутність підпису на ньому не мають жодних юридичних наслідків для платника податків.
Таким чином, вважаємо, що за наведених у запитанні умов підприємство даремно відмовилося від підпису на направленні. Адже якщо податковий орган пропонує отримати всі документи, то це потрібно зробити. У наведеному у запитанні випадку податкова може у будь-який час продовжити перевірку згідно з п. 81.1 ПКУ. Якщо документів не буде надано, складатиметься акт про неможливість проведення перевірки. Не виключено, що буде складено акт виїзної перевірки, зміст якого може неабияк здивувати такого платника, з наступним винесенням податкового повідомлення-рішення.
Якщо ж керівник вважає, що для перевірки немає законних підстав, все одно слід спершу отримати копію наказу та направлення, а вже тоді підписати акт про відмову від допуску до перевірки.
Помилка 2. У такому разі не може складатися жодного іншого акта — про відмову від підпису на направленні, про відсутність посадових осіб на підприємстві, про неможливість проведення перевірки тощо — а тільки «Акт про відмову від допуску посадових осіб податкового органу» із зазначенням на посаду, П. І. Б. тощо. Такий акт, хоча це й не передбачено ПКУ, бажано складати у двох примірниках. Це може бути підтвердженням правомірності дій обох сторін при недопуску.
Порада: для запобігання у майбутньому помилковому витлумаченню податківцями підстав для відмови від допуску до перевірки бажано як додаток до цього акта скласти пояснення, в якому коротко та за суттю описати причини відмови. Адже саме це пояснення й буде покладено в основу позову про визнання наказу на перевірку протиправним.
Наведене вище цілком підтверджується позицією ВАСУ, зокрема, при тлумаченні норми п. 81.1 ПКУ щодо дотримання законності поведінки платника податків.
Порядок дій при недопуску посадових осіб до перевірки має бути таким.
1. Платник податків зобов'язаний розписатися на повідомленні й отримати копії документів, наведених у п. 81.1 ПКУ (копії наказу, повідомлення). Відмова від їх отримання є неправомірною.
2. Незгода платника податків із проведенням перевірки повинна реалізовуватися у такий спосіб.
Платник податків зобов'язаний отримати від представників податкового органу направлення на проведення перевірки, копію наказу про проведення перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на перевірку. Якщо ж він заперечує наявність підстав для перевірки, такий платник податків може не допустити представників податкового органу до проведення перевірки. Крім того, він не позбавлений права оскаржити у судовому порядку рішення керівника податкового органу про проведення перевірки, яке оформлене наказом.
Якщо ж платник податків недобросовісно ухилився від отримання направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень осіб, які зазначені в направленні, то на підставі абз. 2 п. 81.1 ПКУ податковий орган має право приступити до перевірки, незважаючи на фактичне невручення платнику податків копій необхідних для початку перевірки документів.
Щодо наслідків, то зауважимо, що ВАСУ недарма наголошує на праві оскаржити рішення керівника (наказ) про призначення перевірки. На нашу думку, ігнорувати це право — фактично визнати правомірність дій податкового органу та, відповідно, помилковість своїх дій. Тож якщо хтось вважає, що можна цілком обійтися і без такого позову, то він дуже помиляється.
Як свідчить практика, податкові органи однозначно реагують на такий недопуск та застосовують адмінарешт (умовний або повний) майна підприємства, а останнім часом — ще й звертаються до суду з позовами про застосування арешту коштів на рахунку. І довести неправомірність прийняття наказу та відсутність законних підстав для проведення перевірки такому платнику буде вкрай складно. Адже за таких умов суд може визнати правомірним застосування адміністративного арешту майна до моменту допуску до перевірки перевіряльників, незалежно від того, були законні підстави для її призначення чи ні.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»