ІР-відеоспостереження та сигналізація
Як говориться, за охорону платять, а за її відсутність — розплачуються. Системи ІР-відеоспостереження та сигналізації застосовуються не тільки з метою охорони, а й для загального контролю діяльності підприємства. Поговоримо про те, як вести бухгалтерський та податковий облік таких систем.
Бухгалтерський облік
Системи ІР-відеоспостереження та сигналізації (далі — системи відеоспостереження) — це необоротні активи, оскільки вони призначені для використання протягом тривалого періоду (понад рік). Ці активи відповідають визначенню основних засобів, що наведено у п. 4 П(С)БО 7: це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва, постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більший за один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Проте у бухобліку не всі такі активи визнаються основними засобами, а тільки ті, вартість яких перевищує певну межу. Так, у п. 5 П(С)БО 7 зазначено: підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Найчастіше цей показник визначається в обліковій політиці підприємства, яка затверджується відповідним наказом.
Друге питання, яке потрібно вирішити з метою бухгалтерського обліку, — чи вважати систему відеоспостереження та сигналізації окремим об'єктом основних засобів, чи витратами на поліпшення будівель або приміщень (далі — приміщення), в яких вони встановлюються. Це питання належить до компетенції керівництва підприємства. Рішення приймається безпосередньо керівником або спеціально уповноваженою комісією (наприклад, це може бути постійно діюча комісія з питань використання основних засобів) та фіксується у наказі керівника або у протоколі засідання комісії, який затверджується керівником.
На нашу думку, при вирішенні цього питання слід з'ясувати, чи може система відеоспостереження надалі бути демонтована та встановлена в іншому приміщенні. Якщо система розроблена та встановлена спеціально для певного приміщення, її наявність збільшує його вартість, а після встановлення систему більше не можна буде перенести до іншого приміщення, то в цьому випадку вона буде невід'ємною частиною такого приміщення і витрати на її встановлення слід розцінювати як витрати на поліпшення приміщення. Також на відповідь впливатиме кількість об'єктів, що обслуговуються системою відеоспостереження: чи нею забезпечено спостереження за окремим приміщенням, чи система охоплює всі об'єкти підприємства в цілому. У другому випадку така система однозначно буде окремим об'єктом ОЗ.
Витрати на придбання та встановлення системи відеоспостереження обліковують за правилами, встановленими п. 8 та п. 14 П(С)БО 7, залежно від того, чи визнано таку систему окремим об'єктом ОЗ, чи ні. Якщо такі витрати класифіковано як поліпшення приміщення, то треба збільшити первісну вартість такого приміщення. До речі, п. 14 П(С)БО 7 дозволяє вести облік витрат на поліпшення ОЗ за правилами, встановленими для податкового обліку. З огляду на це в бухобліку можна в таких самих розмірах, як і в податковому обліку, віднести вартість систем відеоспостереження до витрат у межах 10-відсоткового ліміту або на збільшення балансової вартості приміщення. Але при цьому потрібно пам'ятати про мету бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що визначена у ст. 3 Закону про бухоблік: це подання достовірної інформації про фінансове становище та результати діяльності підприємства. Якщо такий спосіб обліку витрат на встановлення системи відеоспостереження завадить цієї меті, слід дотримувати правил, визначених П(С)БО 7.
Податковий облік
Податок на прибуток
У податковому обліку з податку на прибуток виникають ті самі запитання, що і в бухобліку. По-перше, слід враховувати вартісну межу для визнання системи відеоспостереження об'єктом основних засобів. У податковому обліку ця межа чітко визначена на рівні 2500 грн у пп. 14.1.138 ПКУ. Якщо система відеоспостереження та сигналізації є невід'ємною частиною приміщення, де вона встановлена, то витрати на її придбання та встановлення у приміщенні включають у межах 10-відсоткового ліміту до витрат звітного періоду, в якому встановлено систему (п. 144.1 ПКУ).
Нагадаємо, що 10-відсотковий ліміт визначається як «10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року». Якщо 10-відсоткового ліміту немає або він уже вичерпаний, оскільки його розмір є недостатнім, — то такі витрати в повному обсязі або в обсязі перевищення ліміту відносять на збільшення балансової вартості об'єкта основних засобів, на якому встановлюються такі системи. Якщо ж підприємство вирішило, що система відеоспостереження та сигналізації є окремим об'єктом основних засобів, то облік витрат на її придбання, нарахування амортизації та списання здійснює за загальними правилами, встановленими статтями 144, 145 та 146 ПКУ.
У податковому обліку виникає ще одне запитання — щодо класифікації системи відеосопостереження за групами основних засобів згідно з п. 145.1 ПКУ. На нашу думку, система ІР-відеоспостереження призначена для збирання та передання інформації про фізичний стан контрольованих приміщень з метою забезпечення безпеки цих приміщень та персоналу, а також для зв'язку та з іншою метою. Офіційного визначення поняття «інформаційна система» наразі немає, тому звернімося до загальноприйнятого: інформаційна система — це взаємозалежна сукупність засобів, методів і персоналу, що використовуються для зберігання, опрацювання та видачі інформації для досягнення поставленої мети. Отже, систему відеоспостереження та сигналізації можна віднести до «інших інформаційних систем», що включені до групи 4 з мінімальним строком корисного використання два роки. Якщо ця можливість віднесення системи відеоспостереження до інформаційних систем викликає сумніви, її можна класифікувати як обладнання, але воно теж належатиме до групи 4 з мінімальним строком корисного використання п'ять років.
Проте офіційна думка податкових органів дещо відрізняється від нашої. У «Віснику податкової служби України» №47/20111 зазначається, що системи відеоспостереження, охоронної та пожежної сигналізації слід відносити до групи 9 (інші основні засоби), мінімально допустимий строк корисного використання яких становить 12 років. Якщо вважати систему відеоспостереження інформаційною системою, то з думкою податківців погодитися не можна. Але платники податку на прибуток можуть враховувати точку зору податківців, приймаючи власні рішення щодо обліку систем відеоспостереження, а також мають право звернутися до них за індивідуальною консультацією згідно зі ст. 52 ПКУ.
1 Див. http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/fromarchive/1/id/671.
Податок на додану вартість
Облік податкового кредиту з ПДВ під час придбання систем відеоспостереження та сигналізації ведеться за загальними правилами. Основний фактор, який треба врахувати, — це те, з якою метою придбавається система. Якщо вона використовуватиметься для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності, то буде і право на ПК з ПДВ, за умови правильно оформленої податкової накладної (ст. 198 ПКУ з урахуванням правил пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту згідно зі ст. 199 ПКУ).
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»