Що таке соціальні відпустки
та хто має на них право
Хто може йти у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку?
А що на практиці?
Пунктом 3 ст. 25 Закону про відпустки та ч. 6 ст. 179 КЗпП обумовлено: якщо дитина потребує домашнього догляду, то відпустка без збереження зарплати на строк, визначений медичним висновком, але не більше, ніж до досягнення дитиною 6 років, надається в обов'язковому порядку.
Необхідність домашнього догляду підтверджується медичним висновком (довідкою). Довідка від лікаря про те, що дитина потребує домашнього догляду, надається лікуючим лікарем за місцем реєстрації дитини. Ця довідка, а також заява від матері, батька чи іншого члена родини, який доглядатиме дитину, подаються на ім'я керівника підприємства з проханням надати їй (йому) відпустку для догляду за дитиною і будуть підставою для надання такої відпустки. Керівництво повинне оформити надання відпустки наказом (розпорядженням) по підприємству. На період такої відпустки за власний кошт за працівником зберігається робоче місце. Тобто період перебування у відпустці включається як до загального, так і до безперервного стажу і стажу роботи за спеціальністю. Але цей період не дає права на щорічну відпустку (п. 4 ст. 9 Закону про відпустки, а також ч. 2 ст. 181 КЗпП).
Кому і в яких випадках надаються додаткові оплачувані відпустки «на дітей»?
А що на практиці?
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до категорії соціальних відпусток і надається на підставі cт. 19 Закону про відпустки. Така щорічна додаткова оплачувана відпустка надається тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Додаткову відпустку «на дітей» надають працюючим:
1) жінці, яка працює та яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
2) жінці, яка має дитину-інваліда;
3) жінці, яка усиновила дитину;
4) одинокій матері;
5) батькові, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
6) особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному з прийомних батьків.
За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Якщо підстави збігаються, може бути застосована лише одна з них. Тобто конкретна дитина може бути врахована лише за однією з перелічених підстав, принаймні так зазначено в листі Мінпраці від 04.06.2007 р. №132/13/133-07.
На думку Мінсоцполітики, якщо одинока мати має одну дитину-інваліда, їй надається така відпустка за однією підставою, оскільки підстави (наявність у жінки дитини-інваліда та наявність дитини у одинокої матері) збігаються.
Наявність в одинокої матері двох і більше дітей, з яких одна дитина — інвалід, дає право на цю відпустку за двома підставами.
Варто пам'ятати: якщо працівниця з будь-яких причин не використала своє право на таку відпустку в році, в якому дитина досягла повноліття, або за кілька попередніх років, вона не втрачає права її використання, а в разі звільнення, незалежно від підстав, має право вимагати від працедавця виплати компенсації за всі дні невикористаних відпусток (див. ст.24 Закону про відпустки).
Звертаємо увагу: додаткова відпустка на дітей надається тільки за основним місцем роботи. Законодавець не забороняє надання додаткової соціальної відпустки сумісникам, але й не прописує її обов'язковості. За місцем роботи за сумісництвом працівникові, який за основним місцем роботи перебуває в додатковій відпустці на дітей, на період такої відпустки має бути надано в обов'язковому порядку відпустку без збереження заробітної плати на підставі п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки.
Витрати, пов'язані з оплатою соціальних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці (ст. 23 Закону про відпустки).
Наголосимо, що соціальна відпустка надається в календарному році, а не за відпрацьований робочий рік, тобто працівник має право на її використання або отримання компенсації за неї при звільненні у повному обсязі незалежно від відпрацьованого часу в цьому році. Це означає, що в разі якщо працівниця не отримала додаткову відпустку в 2012 р. і вирішила звільнитись, приміром, у січні 2013 р., то вона має право на одержання додаткової відпустки повної тривалості як за 2012, так і за 2013 р.
Приклад 1 Мати двох дітей Іванова І. І. звільняється з роботи. Вона не скористалася правом на відпустку «на дітей» за 2011, 2012 та 2013 роки. Їй слід нарахувати компенсацію за 30 днів соціальної відпустки — по 10 днів за 2011, 2012 та 2013 роки.
Приклад 2 Петрова П. П. — мати двох дітей, друга (молодша) дитина народилася 2010 року. Лише після того, як мати вийде з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та приступить до роботи в 2013 році, вона матиме право на відпустку «на дітей».
Працівниця звільняється з підприємства. Чи слід їй виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки лише за останній рік роботи, чи за всі роки, у яких вона мала таке право?
Офіційна думка
У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто звернення та повідомляється.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Статтею 24 Закону «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Оскільки додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних відпусток, то вона надається повною тривалістю у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини — до чи після.
Отже, враховуючи вищезазначене, у наведеному у листі випадку при звільненні за попереднім місцем роботи <...> мала бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової соціальної відпустки.
Що стосується права на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей у період перебування працівника у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (на підставі медичного висновку — до 6 років), то, як випливає із норми статті 19 Закону України «Про відпустки», для отримання такої відпустки жінці недостатньо мати двох дітей віком до 15 років чи бути одинокою матір'ю і т. д., вона ще повинна працювати (виконувати свої трудові обов'язки).
Оскільки відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (на підставі медичного висновку — до 6 років) та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (стаття 19 Закону України «Про відпустки»), належать до виду соціальних відпусток, встановлених статтею 4 Закону України «Про відпустки», то жінка, перебуваючи у соціальних відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не має права на соціальну додаткову відпустку, передбачену статтею 19 Закону України «Про відпустки».
Право на отримання вищезазначеної відпустки у працівниці настає після фактичного її виходу на роботу.
Лист Міністерства праці і соціальної політики України від 20.10.2011 р. №307/13/133-11