Надання відпусток: визначення стажу,
розрахункового періоду та середньої зарплати
Які працівники заслуговують на відпустку повної тривалості?
А що на практиці?
У перший рік роботи право на щорічну відпустку (як основну, так і додаткову) повної тривалості у працівника виникає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. У разі надання працівникам щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їхня тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 6 ст. 10 Закону про відпустки).
Окремим категоріям працівників на їхнє прохання щорічні відпустки повної тривалості мають надаватися і до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві. За домовленістю між працівником та роботодавцем можуть бути передбачені й інші випадки надання повної відпустки до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві, але вони мають бути обумовлені колективним чи трудовим договором.
Щорічні відпустки повної тривалості до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи надаються:
1. Жінкам перед або після відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами.
2. Жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда.
3. Інвалідам.
4. Особам віком до 18 років.
5. Чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами.
6. Особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання.
7. Сумісникам (одночасно з відпусткою за основним місцем роботи).
8. Працівникам, які успішно навчаються у навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою.
9. Працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не отримали за неї грошової компенсації (у таких ситуаціях її перераховують на нове місце роботи, ст. 81 КЗпП).
10. Працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування.
11. Батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу.
12. Іншим категоріям працівників, визначеним законодавством.
Відпустки за другий і наступні роки роботи на підприємстві можуть бути надані працівникові у будь-який період відповідного робочого року.
Випадки обов'язкового надання щорічних відпусток повної тривалості (відповідно до ст.11 Закону про відпустки):
1) працівникам віком до 18 років — надається протягом робочого року;
2) працівникам, які мають право на додаткові щорічні відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами або з особливим характером праці — надається протягом робочого року;
3) працівникам, яким щорічна відпустка не надавалася два робочі роки поспіль.
Працівник був на лікарняному та у відпустці без збереження заробітної плати. Чи слід зараховувати ці дні до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці?
Офіційна думка
Згідно з п. 1 статті 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. №1290 (додаток 2, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р. №679.
Слід зазначити, що у Списку визначено максимальну тривалість такої відпустки.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Порядок застосування цього Списку затверджений наказом Мінпраці від 30.01.98 р. №16 <...>.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до статті 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (стаття 7 та 8 цього Закону), зараховуються:
1) час фактичної роботи із шкідливими і важкими умовами праці та особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці і за особливий характер праці;
3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Тому якщо працівник був на лікарняному, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації тощо, — ці дні не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці. У зазначених випадках працівнику надається така відпустка тривалістю пропорційно до фактично відпрацьованого часу, а не повної тривалості.
Лист Міністерства праці і соціальної політики України від 27.01.2011 р. №14/13/116-11
Як проводиться розрахунок відпусткових?
А що на практиці?
Розрахунок сум відпусткових при наданні працівникам щорічної відпустки або при виплаті їм компенсації за невикористану відпустку провадиться відповідно до Порядку №100.
Нарахування виплат за час відпустки або компенсації за невикористану відпустку здійснюється виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед початком відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період (з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку) на відповідну кількість календарних днів року або меншого відпрацьованого періоду. Отриманий результат множиться на кількість календарних днів відпустки.
Розрахунок відобразимо у вигляді формули:
В = Д х ЗП : (К - С - Н),
де:
В — сума відпусткових;
Д — кількість календарних днів відпустки;
ЗП — сума заробітної плати та інших виплат, які включаються до розрахунку середньої заробітної плати та нараховані в розрахунковому періоді;
К — загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді (за 12 місяців — 365 (у високосному році — 366) календарних днів або за інший менший період);
С — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП, що припадають на розрахунковий період;
Н — час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, у розрахунковому періоді.
Отже, для правильного розрахунку суми відпусткових необхідно правильно визначити:
— кількість календарних днів у розрахунковому періоді;
— виплати, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати.
Як правильно визначити розрахунковий період для виплати відпускних?
А що на практиці?
Як зазначено у п. 2 Порядку №100, розрахунковий період — це останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Мінпраці в листі від 25.05.2009 р. №294/13/84-09 зазначає, що: «...у випадку коли працівник з незалежних від нього причин працював в режимі неповного робочого тижня (наказом по підприємству працівники відділу, цеху тощо були переведені на роботу на умовах неповного робочого тижня в зв'язку з неможливістю забезпечити їх роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня), середньоденна заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП України), а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював, при скороченому робочому тижні (простої). Вихідні дні з розрахунку вилучати не потрібно, оскільки відпустки надаються в календарних днях і оплачуються календарні дні відпустки. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки».
Приклад
Підприємство «Альфа» у зв'язку зі зменшенням обсягів робіт встановило 4-денний робочий тиждень з 1 лютого 2013 року. Керівнику відділу збуту Іванову І. І. з 6 травня надається відпустка тривалістю 24 к. д. Визначимо розрахунковий період (див. таблицю 3). Отже, розрахунковий період — 344 дні (365 - 9 - 12).
Таблиця 3
Визначення тривалості розрахункового періоду за умовами прикладу
Місяці розрахункового періоду
|
Кількість календарних днів
|
Святкові дні
|
Вихідні згідно з наказом
|
Враховується при обчисленні відпустки
|
Травень 2012 р. |
31
|
3 (1, 2, 9)
|
—
|
28
|
Червень 2012 р. |
30
|
2 (3,28)
|
—
|
28
|
Липень 2012 р. |
31
|
—
|
—
|
31
|
Серпень 2012 р. |
31
|
1 (24)
|
—
|
30
|
Вересень 2012 р. |
30
|
—
|
—
|
30
|
Жовтень 2012 р. |
31
|
—
|
—
|
31
|
Листопад 2012 р. |
30
|
—
|
—
|
30
|
Грудень 2012 р. |
31
|
—
|
—
|
31
|
Січень 2013 р. |
31
|
2 (1, 7)
|
—
|
29
|
Лютий 2013 р. |
28
|
—
|
4 (1, 8, 15, 22)
|
24
|
Березень 2013 р. |
31
|
1 (8)
|
4 (1, 15, 22, 29)
|
26
|
Квітень 2013 р. |
30
|
—
|
4 (5, 12, 19, 26)
|
26
|
Разом |
365
|
9
|
12
|
344
|
Які виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку відпускних
А що на практиці?
Склад виплат, які включаються до середнього заробітку для розрахунку середньої зарплати для розрахунку відпускних, визначено р. III Порядку №100 (див. таблицю 4).
Таблиця 4
Виплати, що включаються до середнього заробітку для розрахунку середньої зарплати згідно з Порядком №100
Виплати, що включаються до середнього заробітку для розрахунку середньої зарплати
|
Виплати, які не враховуються при обчисленні середньої зарплати
|
1) основна зарплата; 2) доплати і надбавки: за надурочну роботу та роботу в нічний час; за суміщення професій і посад; за розширення зон обслуговування або за виконання підвищених обсягів робіт працівниками-погодинниками; за високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), за інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші; 3) виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії (пропорційно до тієї частини, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді); 4) винагорода за підсумками річної роботи (шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої у поточному році за попередній календарний рік) тощо |
1) виплати за виконання доручень одноразового характеру, що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад — виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачуються за виконання обов'язків тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу особам, які не є штатними заступниками); 2) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію); 3) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); 4) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за впровадження нової техніки і технології, збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, за впровадження нової техніки та технології, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результатами господарської діяльності); 5) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; 6) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що виплачується за авторським договором; 7) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; 8) вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувального харчування; 9) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв та будинків відпочинку; 10) виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу; 11) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); 12) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 13) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами трудового колективу в майно підприємства; 14) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати |
При розрахунку середнього заробітку суми всіх виплат включаються в тому розмірі, в якому вони нараховані, тобто без зменшення на суми утримань з них (податки, внески, аліменти тощо). Виняток — відрахування із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Якщо на момент такого розрахунку працівник не мав заробітку не зі своєї вини, то такий розрахунок здійснюється виходячи з установленої йому у трудовому договорі тарифної ставки (посадового окладу тощо) (розділ III Порядку №100).
При обчисленні середньої зарплати до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівникові зберігається середній заробіток (за час попередньої відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Як розрахувати середньоденну заробітну плату для оплати часу відпусток, якщо протягом розрахункового періоду працівникам надавалась відпустка без збереження заробітної плати?
Офіційна думка
Міністерство соціальної політики розглянуло <...> звернення щодо застосування норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100 (далі — Порядок), і повідомляє.
Абзацом шостим пункту 2 Порядку передбачено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Зазначена норма стосується, зокрема, випадків, коли працівникам надається відпустка без збереження заробітної плати в обов'язковому порядку відповідно до ст. 25 та за згодою сторін відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки».
Таким чином, у випадку, коли працівникам надавалась відпустка без збереження заробітної плати відповідно до законодавства, середньоденна заробітна плата для оплати часу відпусток провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 Кодексу законів про працю України), та на кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, яка надана відповідно до ст. 26 Закону України «Про відпустки». Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Лист Міністерства праці і соціальної політики України від 26.11.2012 р. №1203/13/84-12
Працівниця, перебуваючи у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у квітні 2013 р. подала заяву про те, що після цієї відпустки хоче використати щорічну оплачувану відпустку. Як розрахувати середню зарплату?
А що на практиці?
Відповідно до п. «е» п. 4 Порядку №100, суми державної допомоги не включаються до виплат, виходячи з яких розраховується середня зарплата. Водночас допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується на підставі лікарняного листка і компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами (згідно з ч. 1 ст. 38 Закону №2240), сума такої допомоги включається до складу виплат, за якими обчислюється середня зарплата для оплати відпустки (див. лист Мінпраці від 17.06.2011 р. №190/13/116-11). Відповідно й період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами не вилучається із розрахункового періоду, оскільки це не передбачено п. 2 Порядку №100.
Абзацом 1 п. 2 Порядку №100 встановлено, що розрахунковим періодом для визначення середньої зарплати працівника для оплати відпустки є 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому надається відпустка. Якщо працівниця йде у відпустку у квітні 2013 р., то розрахунковим періодом для визначення її середньої зарплати буде квітень 2012 р. — березень 2013 р. Виходячи з нарахувань за цим періодом можна визначити середню зарплату працівниці за формулою, встановленою п. 7 Порядку №100: сумарний дохід розрахункового періоду ділиться на кількість календарних днів, що припадають на такий період, за винятком святкових і неробочих днів, встановлених ст. 73 КЗпП.
Крім того, в абзаці 4 п. 2 Порядку №100 зазначено, що якщо в розрахунковому періоді (12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому надається відпустка, відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку №100) працівник не відпрацював жодного дня, його середня зарплата розраховується відповідно до п. 4 Порядку №100. Цей пункт 4 встановлює, що якщо у розрахунковому періоді працівник не мав заробітку не зі своєї вини, розрахунок середньої зарплати для оплати його відпустки здійснюється виходячи з його тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. На жаль, чіткої формули такого розрахунку Порядок №100 не містить. Пропонуємо таку формулу:
Ср.з. = Тс (По) х 12 : (365 - 10),
де:
Ср.з. — середньоденна зарплата працівниці;
Тс — тарифна ставка працівниці;
По — посадовий оклад працівниці (для розрахунку береться одна з цих величин);
12 — кількість календарних місяців у році;
13 — кількість святкових і неробочих днів у році за ст. 73 КЗпП.
Чи враховується допомога по вагітності та пологах під час обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток?
Офіційна думка
У Департаменті заробітної плати та умов праці розглянуто <...> звернення та в межах компетенції повідомляється.
... 3. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу відпусток включаються: основна заробітна плата; доплати та надбавки; премії, які не носять разового характеру; одноразова винагорода за підсумками роботи за рік та за вислугу років, виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до пункту 1 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
Зазначена допомога надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (ст. 39 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»).
Статтею 51 вищеназваного Закону визначено, що підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Виходячи з вищевикладеного, допомога по вагітності та пологам має включатись до виплат, які враховуються під час обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток.
Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку (в тому числі і суми допомоги по вагітності та пологам) за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
...
Лист Міністерства праці і соціальної політики України від 17.06.2011 р. №190/13/116-11 (витяг)