Лист ДПСУ від 21.06.2012 р. №10601/6/15-1415
Про розгляд листа
Суттєво. Безплатна роздача товарів (робіт, послуг), яка має цільовий характер, пов'язана із провадженням господарської діяльності і супроводжується інформацією про товар або виробника, відповідає визначенню реклами.
! Платникам податку на прибуток
Державна податкова служба України розглянула лист <...> щодо відображення в податковому обліку послуг з рекламної роздачі сувенірної продукції, що надаються сторонньою організацією, та вимог до інформації, яку повинна містити сувенірна продукція для використання її як реклами лікарських засобів, і повідомляє.
Відповідно до пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі — ПКУ) до складу витрат не включаються витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 ПКУ, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 ПКУ).
Крім того, пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 ПКУ передбачено обмеження щодо включення до складу витрат, понесених (нарахованих) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з пунктом 160.8 статті 160 ПКУ) в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному.
При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус, з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 ПКУ.
На підставі пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 до складу інших витрат підприємства включаються витрати на збут. Згідно з цим підпунктом витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, а саме — витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.
Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) — послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.
До маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Мерчандайзинг (англ. (merchandising) походить від англійського merchandise — товари, сприяння продажу будь-якого товару) — один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу — вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.
Згідно із ст. 1 Закону України від 3 червня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу», зі змінами та доповненнями (далі — Закон №270), реклама — інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Заходи рекламного характеру — заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.
Тобто Законом №270 не встановлено обмежень щодо способів проведення реклами, таким чином, будь-яка інформація (усна, письмова), що містить у собі дані про товар або виробника, є рекламою. Отже, безплатна роздача товарів (робіт, послуг), яка має цільовий характер та пов'язана з провадженням господарської діяльності (згідно з попередньо розробленою рекламною стратегією), що супроводжується вищезазначеною інформацією, відповідає визначенню реклами.
Рекламні та маркетингові послуги можуть оплачуватися та проводитися за ініціативи виробника продукції. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.
Таким чином, витрати на оплату послуг сторонньої організації з рекламної роздачі сувенірної продукції, що містить у собі інформацію про товар або виробника товару, замовлені таким виробником, враховуються у складі його витрат на збут, з урахуванням обмежень відповідно до ст. 139 ПКУ.
Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Стосовно інформації, яку повинні містити рекламні засоби
Відповідно до п. 4 ст. 21 Закону №270 реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити:
об'єктивну інформацію про лікарський засіб і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою і що рекламований товар є лікарським засобом;
вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням лікарського засобу;
рекомендацію щодо обов'язкового ознайомлення з інструкцією до застосування, що додається до лікарських засобів;
текст попередження такого змісту: «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я», який займає не менше 15 відсотків площі чи обсягу (тривалості) всієї реклами.
Відповідно до ст. 27 Закону №270 рекламодавці, винні у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону за порушення законодавства про рекламу.
Заступник голови А. IГНАТОВ