Підприємства, придбаваючи необоротні активи1, у більшості випадків планують використовувати їх у господарській діяльності. Проте з плином часу може змінитись як вид діяльності підприємства, так і господарське призначення придбаних необоротних активів. А іноді підприємства купують необоротні активи, не плануючи використовувати їх у госпдіяльності.
У цій статті йтиметься про невиробничі необоротні активи: їх суть, особливості переведення до складу основних засобів, продаж та інші не менш важливі питання.
Які активи відносяться до складу невиробничих
Питання щодо віднесення необоротних активів, придбаних (отриманих, виготовлених) підприємством, до виробничих або невиробничих засобів завжди є актуальним і стосується виключно податкового обліку2. Коли йдеться, приміром, про базу відпочинку, придбану підприємством для відпочинку працівників, то все зрозуміло — це невиробничий об'єкт. А коли йдеться про кондиціонери, обігрівачі, холодильники, то тут можливі протилежні думки.
1 Тут розглядаємо лише матеріальні необоротні активи.
2 Згідно із визначенням, наведеним у п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)». Таким чином, виходить, що незалежно від використання активів у господарській чи іншій діяльності підприємства, якщо строк їх користування більше одного року та їх вартість відповідає вартісному критерію визнання ОЗ на підприємстві, у бухгалтерському обліку вони будуть ОЗ, а отже, на них нараховуватиметься амортизація.
Згідно з п. 144.3 ПКУ, термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку. Водночас «господарська діяльність» у розумінні пп. 14.1.36 ПКУ — це діяльність, що:
1) пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
2) спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи або через посередників.
На практиці доволі часто підприємства йдуть шляхом виключення, аби визначити, до яких саме засобів належать ті чи інші об'єкти. Простіше кажучи, з'ясовують, без яких активів виробничий процес на підприємстві є неможливим, а без яких — можливим. При цьому враховується специфіка діяльності підприємства.
Наприклад, підприємство придбало побутові холодильники. Чи є вони виробничими ОЗ? Допомогти дати відповідь на це запитання може розташування таких засобів. Наприклад, якщо підприємство є торговельним і має роздрібні точки, що реалізують продовольчі товари або медикаменти, то холодильники можуть бути ОЗ, навіть якщо це звичайні побутові холодильники. А ось якщо їх встановлено, приміром, у приміщенні бази відпочинку, яка є невиробничим об'єктом і використовується для відпочинку працівників, то такі холодильники слід вважати невиробничими активами.
Але не завжди все є таким очевидним. Як вчинити бухгалтеру великого підприємства, де ОЗ багато? Як відстежувати, коли один і той самий актив перестає бути невиробничим та стає виробничим і навпаки? У такому разі допоможе наказ керівника підприємства. У наказі слід роз'яснити призначення основних засобів та мотивувати це певними виробничими процесами. Наприклад, у наказі керівника може бути передбачено, що підприємство розраховує отримати в результаті використання ОЗ. Наприклад, при придбанні кондиціонерів, пилососів та обігрівачів можна навести аргументацію, пов'язану зі створенням здорових умов праці, поліпшенням умов прийому потенційних і реальних партнерів по бізнесу, покращенням санітарно-гігієнічного стану в офісі тощо (додатково див. лист ДПСУ від 20.04.2012 р. №7045/6/15-1215, «ДК» №26/2012).
Отже, для того щоб мати можливість кваліфікувати необоротні матеріальні активи як ОЗ і амортизувати їх у податковому обліку, платник податку на прибуток повинен зазначити, що використання таких активів безпосередньо пов'язане з госпдіяльністю особи. Додатковим аргументом може стати посилання на Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 р. №42.
Правильне віднесення активів до виробничих або невиробничих ОЗ є дуже важливим у податковому обліку для:
1) нарахування амортизації, списання витрат на ремонт, відображення операцій з реалізації та ліквідації згідно з нормами ПКУ;
2) обліку податкового кредиту з ПДВ. Адже згідно з п. 198.3 ПКУ право на податковий кредит виникає у разі, якщо ОЗ планується використовувати для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. При оприбуткуванні ОЗ, які у податковому обліку належать до виробничих ОЗ, сума ПДВ відноситься до податкового кредиту. А ось у разі оприбуткування невиробничого активу сума ПДВ не відноситься до складу податкового кредиту з ПДВ, а збільшує вартість такого активу у бухгалтерському обліку (див. пп. 139.1.6 ПКУ та п. 8 П(С)БО 7).
Відповідно до п. 4 П(С)БО 7, якщо необоротний матеріальний актив відповідає визначенню, наведеному в цьому пункті, то він є основним засобом незалежно від його податкового обліку. А згідно з п. 8 П(С)БО 71 первісна вартість об'єкта ОЗ складається з таких витрат:
1) сум, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
2) реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт ОЗ;
3) сум ввізного мита;
4) сум непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) ОЗ (якщо вони не відшкодовуються підприємству). У такому разі суми «вхідного» ПДВ включатимуться до первісної вартості об'єкта;
5) витрат зі страхування ризиків доставки ОЗ;
6) витрат на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження ОЗ;
7) інших витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
У бухгалтерському обліку для зручності невиробничі ОЗ доцільно обліковувати на спеціальних субрахунках окремо від виробничих, наприклад: субрахунок 1040 «Машини і обладнання (виробничі)», 1041 «Машини і обладнання (невиробничі)». Таким чином, при складанні Акта приймання-передачі основного засобу (форма №03-12) на підставі наказу (розпорядження) керівника відразу ж зазначається відповідний субрахунок у бухгалтерському обліку, і тоді вже напевне невиробничі ОЗ не потраплять до виробничих.
1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92.
2 Форма затверджена наказом Мінстату від 29.12.95 р. №352.
Приклад 1 Підприємство має на балансі з 2005 року окрему будівлю, яка використовується для організації харчування працівників. Чи може підприємство враховувати у складі податкових витрат затрати на експлуатацію та утримання їдальні? Оскільки така будівля підпадає під визначення невиробничих активів, то й витрати, пов'язані з її експлуатацією, не повинні відображатися у податковому обліку (амортизуватися чи належати до складу окремого об'єкта ОЗ, див. п. 144.3 ПКУ). Водночас підприємство може амортизувати таку будівлю, а також обліковувати всі ремонтні затрати в бухгалтерському обліку.
Приклад 2 (продовження прикладу 1). У приміщенні їдальні зроблено ремонт. Після ремонту було прийнято рішення здавати приміщення їдальні за плату в оренду, про що було видано відповідний наказ керівником підприємства. Як діяти підприємству в такій ситуації? Чи можна відобразити у податковому обліку витрати на капітальний ремонт приміщення та чи буде право на нарахування податкової амортизації?
У цьому разі приміщення їдальні почало використовуватися у господарській діяльності (здавання в оренду), тому є можливість перевести такий актив до складу виробничих ОЗ з нарахуванням податкової амортизації та врахуванням у податковому обліку витрат на ремонт (про це читайте далі). Проте до моменту проведення ремонту слід оформити наказ керівника про переведення активу до складу виробничих ОЗ, зазначивши в ньому про зміну напряму використання, а вид діяльності «здавання в оренду» повинен відповідати статутним документам і виписці з ЄДРПОУ.
Незважаючи на те що активи є невиробничими та не використовуються у господарській діяльності, все-таки може виникнути питання щодо їх страхування, а відтак врахування сум страхових платежів у податковому обліку. Зауважимо, що відповідно до пп. 140.1.6 ПКУ у складі податкових витрат враховуються будь-які витрати зі страхування майна платника податку, інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору. Тобто до витрат платника податку можуть бути віднесені витрати на страхування, здійснені у зв'язку з веденням його господарської діяльності. Платники податку на прибуток знають, що зв'язок з госпдіяльністю — умова визнання усіх податкових витрат підприємства. А водночас невиробничі необоротні активи не використовуються в госпдіяльності платника податку (п. 144.3 ПКУ). Тому витрати на страхування невиробничих об'єктів (об'єктів соціальної інфраструктури, приміщень та іншого майна, що не використовується у господарській діяльності) не можуть враховуватися у складі податкових витрат. Таку саму позицію фахівців Міністерства доходів і зборів, зокрема, наведено в Єдиній базі податкових знань за категорією 110.07.12.
Переведення ОЗ до складу невиробничих активів
Як ми зазначали вище, П(С)БО 7 не робить різниці між виробничими та невиробничими ОЗ та дозволяє амортизувати такі об'єкти незалежно від того, використовуються вони в господарській діяльності підприємства, спрямованій на отримання доходу, чи мають інше, наприклад соціально-культурне, призначення.
У податковому обліку ситуація інша. Відповідно до п. 146.15 ПКУ, за об'єктом ОЗ, переведеним до складу невиробничих активів, слід припинити нарахування амортизації. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем передачі ОЗ до складу невиробничих необоротних матеріальних активів.
Щодо оподаткування ПДВ такої операції слід звернути увагу на такі два моменти:
1) згідно з п. 198.5 ПКУ, підприємство, що переводить виробничі ОЗ до складу невиробничих необоротних активів, повинне нарахувати податкові зобов'язання. База оподаткування визначатиметься відповідно до пункту 189.1 ПКУ, тобто ПДВ розраховується виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються переведення ОЗ до складу невиробничих активів. Щодо виписування податкової накладної, то, згідно з п. 8 Порядку №13791, при такій операції слід виписати податкову накладну у двох примірниках. У верхній лівій частині оригіналу такої ПН робиться відповідна позначка «Х» та зазначається тип причини 06 — «Переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих». Обидва примірники ПН залишаються в особи, яка їх виписала. У рядках «Iндивідуальний податковий номер покупця» та «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)» проставляється нуль. Реєструвати таку ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних не треба незалежно від величини ПЗ підприємства, зазначених у ній;2
1 Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. №1379.
2 Див. п. 4 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. №1246.
2) коригування сум ПДВ, раніше віднесених до складу ПК під час придбання таких ОЗ, нормами ПКУ не передбачено.
Приклад 3 Будівлю пансіонату первісною вартістю 5000000 грн, путівки до якого продавалися споживачам, підприємство вирішило переобладнати на базу відпочинку для працівників підприємства. Сума амортизації, нарахованої у податковому обліку до цього моменту, дорівнює 1000000 грн (сума умовна). Рішення про переведення ОЗ до складу невиробничих необоротних активів було прийнято 15.04.2013 р. Сума амортизації за квітень становила (умовно) 7000 грн. Відображення такої операції в обліку показано в таблиці нижче.
Таблиця
Відображення в обліку операцій з переведення ОЗ до складу невиробничих активів (до прикладу 3)
|
№
з/п |
Зміст операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Податковий облік
|
|||
|
Д-т
|
К-т
|
Доходи
|
Витрати
|
Амортвідрахування
|
|||
|
1.
|
15.04.2013 р. Переведено будівлю до складу невиробничих активів |
1031/НВА
|
1030
|
5000000
|
—
|
—
|
—
|
|
2.
|
Нараховано ПДВ виходячи з залишкової вартості будівлі при її переведенні до невиробничих активів (4000000 х 20%) |
1031/НВА
|
641/ПДВ
|
800000
|
—
|
—
|
—
|
|
3.
|
Нараховано суму амортизації за квітень |
949*
|
131
|
7000
|
—
|
—
|
7000**
|
| * У бухобліку суми амортизації невиробничих ОЗ, як правило, списують на субрахунок 949. Проте такі суми можуть списувати й на інші рахунки (23, 91, 92, 93), якщо у відповідних сферах діяльності підприємства використовуються ОЗ, які у податковому обліку вважаються невиробничими, наприклад: картини й акваріум в офісі, обладнання кімнат для приймання їжі та відпочинку виробничого, адміністративного персоналу тощо (докладніше див. статтю Ю. Єгорової в «ДК» №49/2012). ** У місяці, в якому прийнято рішення про переведення ОЗ до складу невиробничих активів, амортизація в податковому обліку ще нараховується. Проте з наступного місяця (за умовами прикладу — з 01.05.2013 р.) амортизаційні відрахування в податковому обліку слід припинити. |
|||||||
Переведення невиробничих активів до складу виробничих ОЗ
Якщо виробничі ОЗ можна перевести до складу невиробничих, то очевидно, що можна вчинити й навпаки. Підпункт 14.1.138 ПКУ зазначає, що ОЗ — це матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності, вартість яких більша за 2500 гривень та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). ПКУ не містить категоричних обмежень щодо включення до складу ОЗ тих активів, які раніше були невиробничими. Для того щоб, наприклад, об'єкти з субрахунку 1031/НВА «Будівлі і споруди (невиробничі)» перейшли до субрахунку 1030 «Будівлі і споруди (виробничі)», такий перехід слід відповідним чином оформити. Перехід оформляється актом за формою №03-1, але як внутрішнє переміщення.
При цьому треба врахувати, що переведення з невиробничого фонду до виробничого здійснюється відповідно до наказу керівника, в якому слід зазначити:
1) основну підставу переведення невиробничого об'єкта до складу виробничих ОЗ;
2) дату переведення.
Податковий облік цієї операції залежить від варіантів придбання ОЗ.
Варіант 1. До складу виробничих ОЗ переводиться невиробничий об'єкт, який спочатку придбавався як виробничий. Тоді згідно з п. 146.15 ПКУ слід:
1) для цілей амортизації прийняти вартість, яка амортизувалася на момент його виведення з експлуатації (складу ОЗ), та збільшити її на суму витрат, пов'язаних з ремонтом, модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо;
2) нарахування амортизації за таким об'єктом розпочати у місяці, наступному за місяцем зворотного введення такого об'єкта в експлуатацію у складі виробничих ОЗ підприємства.
Якщо в наступних періодах підприємство вирішить провести ремонт (реконструкцію, модернізацію чи інші поліпшення) тепер уже ОЗ, що стали виробничими, воно має право віднести відповідні витрати або до складу податкових у межах 10% ремонтного ліміту в порядку, встановленому п. 146.12 ПКУ, або в сумі, що перевищує 10% ліміт, чи у повній сумі за його відсутності — на збільшення балансової вартості відповідного об'єкта згідно з п. 146.11 ПКУ.
Щодо ПДВ при такому варіанті, то, як ми зазначали вище, відповідно до п. 198.5 ПКУ, при первісному переведенні виробничого ОЗ до складу невиробничих слід було нарахувати ПЗ виходячи із залишкової вартості об'єкта. Тепер, за зворотної ситуації з таким об'єктом, ПКУ дозволяє відновити цей ПК. Так, згідно із тим же п. 198.5 ПКУ, «платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості… необоротних активів,… з яких були визначені податкові зобов'язання… у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів». Отже, у періоді зворотного переведення невиробничих активів до складу виробничих ОЗ можна відобразити ПК на підставі бухгалтерської довідки. Базу для розрахунку ПК слід розраховувати, користуючись нормами п. 189.1 ПКУ, у якому зазначається, що «…база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни)». У підприємства залишкова вартість невиробничого об'єкта залишилась незмінною, адже податкова амортизація протягом періоду невиробничого використання не нараховувалась, тому, на думку автора, сума відновлюваного ПК дорівнюватиме сумі раніше відображених ПЗ при переведенні об'єкта до складу невиробничих активів.
Варіант 2. Невиробничий об'єкт відразу придбавався як невиробничий і вперше переводиться до складу виробничих ОЗ. Як визначити вартість, що амортизуватиметься у разі переведення такого об'єкта до складу ОЗ підприємства? На це запитання ми не знаходимо прямої відповіді у ПКУ, тому тут є два варіанти:
1) прийняти первісну вартість об'єкта з урахуванням подальших поліпшень (за мінусом сум «вхідного» ПДВ). На суми бухгалтерської амортизації, нарахованої до моменту переведення, балансову вартість об'єкта (яка тепер стане базою для нарахування податкової амортизації) зменшувати не слід;
2) прийняти балансову (залишкову) вартість (різниця між первісною вартістю і сумою нарахованого зносу в бухгалтерському обліку) з подальшим нарахуванням амортизаційних відрахувань згідно зі ст. 145 ПКУ.
В Єдиній базі податкових знань, категорія 110.09.02, спеціалісти Міністерства доходів та зборів на це запитання відповідають так: «При передачі до складу виробничих основних засобів необоротного матеріального активу, який одразу після придбання/самостійного виготовлення було зараховано до невиробничих основних засобів, для цілей оподаткування вартість, яка амортизується, визначається виходячи з витрат, понесених на придбання/самостійне виготовлення об'єкта та його ремонт, модернізацію або інші поліпшення». Це досить позитивна думка, але вона не враховує зменшення вартості об'єктів ОЗ протягом їх попереднього використання у складі невиробничих ОЗ. Проте оскільки консультації в ЄБПЗ не мають статусу узагальнюючих податкових консультацій, то обережним платникам податків можна отримати індивідуальну податкову консультацію з такого питання на основі норм ст. 52 ПКУ.
Щодо відображення ПДВ при такому варіанті, то, відповідно до п. 198.3 ПКУ, при первісному зарахуванні невиробничих активів на баланс підприємство не мало права на ПК через відсутність зв'язку з господарською діяльністю підприємства. Однак тепер, переводячи такий об'єкт до складу виробничих ОЗ, підприємство починає використовувати його в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, тому в підприємства виникає право на відображення ПК на підставі бухгалтерської довідки1 згідно з п. 198.5 ПКУ. Проте не зовсім зрозуміло, якою саме буде величина ПК у такій ситуації. На підставі п. 189.1 ПКУ можливі два варіанти:
варіант 1 — виходячи із залишкової вартості невиробничого об'єкта за даними податкового обліку, яка дорівнюватиме первісній вартості об'єкта, адже податкова амортизація протягом строку невиробничого використання об'єкта не нараховувалась. Тобто, обираючи такий варіант, ми фактично в повній сумі відновлюємо раніше нарахований (сплачений) ПДВ;
1 Незважаючи на дозвіл відновлення ПК на підставі бухгалтерської довідки згідно з п. 198.3 ПКУ, наявність ПН у такій ситуації за раніше придбаним об'єктом є обов'язковою, зважаючи на загальні вимоги щодо формування ПК, встановлені ст. 198 ПКУ.
варіант 2 — виходячи із залишкової вартості невиробничого об'єкта за даними бухгалтерського обліку, яка враховуватиме суму нарахованої амортизації протягом періоду використання об'єкта.
Згідно з першим варіантом сума ПДВ може бути значно більшою, ніж за другим. Позиції контролюючого органу з наведеного питання немає, тому обережним платникам податків при виникненні такої операції радимо скористатися правом на отримання індивідуальної податкової консультації.
Продаж невиробничих активів — особливості оподаткування
Оскільки невиробничі об'єкти не підлягають амортизації в податковому обліку, то результат операції з їх продажу в цілях оподаткування визначається шляхом порівняння вартості продажу, сум проведених ремонтів і первісної вартості ОЗ (п. 146.13 ПКУ). Зверніть увагу: понесені раніше витрати на поточні ремонти невиробничого об'єкта теж можуть брати участь у визначенні об'єкта оподаткування. Але такі ремонтні витрати можуть зменшити оподатковуваний дохід, проте не можуть збільшити витрати в податковому обліку. Якщо вартість продажу невиробничого об'єкта ОЗ перевищує його первісну вартість і суму витрат на ремонти, то дохід визначається з урахуванням таких витрат. Якщо первісна вартість невиробничого об'єкта ОЗ вища за його продажну вартість, то витрати в податковому обліку виникнуть тільки на різницю між ними без урахування витрат на ремонти.
Первісна вартість невиробничого активу
Зверніть увагу: якщо актив відразу придбавався як невиробничий, то суми ПДВ, не включені до складу податкового кредиту внаслідок зарахування на баланс невиробничого необоротного матеріального активу, були віднесені до складу його первісної вартості на підставі п. 146.5 ПКУ.
Приклад 4 Підприємство «Альфа» продає:
1) невиробничий об'єкт — холодильник, що відразу був придбаний та обліковувався як невиробничий актив. Первісна вартість холодильника — 7500 грн, здійснені витрати на ремонт — 500 грн. Договірна вартість — 3000 грн (ПДВ — 600 грн), що відповідає рівню звичайних цін. Оскільки вартість продажу холодильника нижча від його первісної вартості, то в податковому обліку виникнуть витрати. Але сума витрат на ремонт не братиме участі в розрахунку. Витрати = 7500 грн - 3000 грн = 2500 грн;
2) невиробничий об'єкт — акваріум, що відразу був придбаний та обліковувався як невиробничий актив. Первісна вартість акваріума — 6000 грн, здійснені витрати на поліпшення — 400 грн. Договірна вартість — 7500 грн (ПДВ — 1500 грн). Оскільки вартість продажу акваріума вища від його первісної вартості, то в податковому обліку виникнуть доходи. У цьому прикладі сума витрат на поліпшення акваріума братиме участь у розрахунку. Доходи = 7500 грн - 6000 грн - 400 грн = 1100 грн. Ця сума знайде своє відображення у рядку 03.17 додатка IД до декларації з прибутку.
Щодо оподаткування ПДВ операції з продажу невиробничого активу зазначимо таке. Під час продажу невиробничого активу виникає податкове зобов'язання виходячи з договірної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни (п. 188.1 ПКУ).
Постає запитання: а що в такій ситуації відбувається з податковим кредитом? Продаючи такий об'єкт, підприємство починає використовувати його в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, тому в нього виникає право на відображення раніше не відображеного ПК на підставі бухгалтерської довідки згідно з п. 198.5 ПКУ. Відображення ПК на підставі довідки в такій ситуації аналогічне тому, яке наведено у розділі про переведення невиробничих активів до складу ОЗ, і залежить від того, який саме невиробничий об'єкт продається:
1) який раніше вже був виробничим — у такому разі відновлення ПК буде як у варіанті 1;
2) який одразу придбавався як невиробничий і залишався таким постійно на підприємстві — у такому разі відновлення ПК буде як у варіанті 2.
Мар'яна КОНДЗЕЛКА, «Дебет-Кредит»