Законом №54121 внесено зміни до ПКУ, які стосуються, зокрема, оподаткування страхової діяльності. Наскільки вони є суттєвими нововведеннями і на що тут слід орієнтуватися, поговоримо далі у статті.
Одразу зазначимо, що коментовані зміни стосуються оподаткування страховиків з 01.01.2013 р.
Перше, на що хотілося б звернути увагу, — це те, що чинною на сьогодні редакцією пп. 156.1.2 ПКУ визначено перелік витрат (не виключний), на які страховик має право зменшувати свої доходи. Після внесення змін такого конкретного переліку вже не буде. Від 1 січня 2013 р. страховики вестимуть окремий облік страхової діяльності (ставка оподаткування 3% (0)%) та іншої діяльності, не пов'язаної зі страховою (19%). Витрати, що відносяться і до страхової, і до іншої діяльності, розподілятимуться пропорційно до питомої ваги доходу від різних видів діяльності (пп. 156.3.2 ПКУ).
Дата збільшення доходів страховиків з 2013 р. визначатиметься за нормами п. 137.14 ПКУ, а саме: датою виникнення відповідальності платника податку — страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів страхування/перестрахування незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у договорі2.
1 Закон України від 02.10.2012 р. №5412-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врегулювання окремих питань оподаткування».
2 Крім довгострокових договорів страхування життя та інших договорів страхування, укладених на строк понад один рік, договорів страхування, укладених відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. №1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення».
При здійсненні страхової діяльності юридичними особами — резидентами згідно з п. 151.2 ПКУ передбачено дві ставки податку на прибуток:
3% — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхової діяльності, визначеного пунктом 156.1 ПКУ;
0% — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених підпунктами 14.1.52 та 14.1.116 ПКУ.
Довгострокове страхування життя і недержавне пенсійне забезпечення
Договір довгострокового страхування життя — договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних зі смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку — роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя.
Підпункт 14.1.52 ПКУ
Недержавне пенсійне забезпечення — пенсійне забезпечення, яке здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банками відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».
Підпункт 14.1.116 ПКУ
Щодо об'єктного складу оподатковуваного доходу страховика, то тут також є зміни. З метою оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміють суму доходів страховика, нараховану протягом звітного періоду у вигляді (пп. 156.1.1 ПКУ):
1) страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків протягом звітного періоду, за мінусом витрат за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки у розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування;
2) інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів страхування життя;
3) суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування;
4) доходів від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки у частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями;
5) нарахованих відсотків на депоновані премії за ризиками, прийнятими у перестрахуванні;
6) суми санкцій за невиконання умов договору страхування, визначеної боржником добровільно або за рішенням суду;
7) суми винагород, нарахованих страховиком за надання ним послуг сюрвеєра, аварійного комісара та аджастера, страхового брокера та агента;
8) суми повернення частки страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування у разі їх дострокового припинення;
9) винагород і тантьєм (форм винагороди страховика з боку перестраховика) за договорами перестрахування;
10) інших доходів, нарахованих страховиком у межах страхової діяльності.
До внесення змін до складу оподатковуваного доходу, як ми пам'ятаємо, відносилися також:
1) частка від страхових внесків, страхових премій та страхових виплат, нарахованих перестраховиками за договорами перестрахування;
2) сума зменшення розміру страхових резервів порівняно зі сформованими на кінець попереднього звітного періоду з урахуванням зміни частки перестраховиків у страхових резервах, сформованих відповідно до законодавства;
3) доходи у вигляді курсових різниць, отриманих від перерахунку страхових резервів за договорами страхування, та активів, якими представлені страхові резерви за такими договорами, якщо такі страхові резерви та/або активи утворені в іноземній валюті.
Другим пунктом у переліку видів доходів страховиків, що оподатковуються за ставкою 3% (0%), є інвестиційний дохід від розміщення коштів резервів страхування життя. Зверніть увагу: під нульову ставку оподаткування потрапляє лише інвестиційний дохід від розміщення коштів резервів довгострокового страхування життя. Але ключовим фактором, що дає страховику право на таку пільгу, є відповідність довгострокового договору страхування визначенню, наведеному в пп. 14.1.52 ПКУ.
Зверніть увагу і на четвертий пункт переліку доходів, що оподатковуються за ставкою 3%: доходи від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки, але — увага! — тільки у частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями. Це уточнення є істотним нововведенням, адже воно дозволяє зменшувати суми таких доходів на суми виплачених страхових відшкодувань, а не оподатковувати всю суму доходу, як це було раніше.
Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»