Наше підприємство оплатило підвищення кваліфікації нашого інженера у сумі 2000 грн. Потім інженер приніс квитанцію на оплату ще й іспиту і за видачу сертифіката (загальна вартість 1750,40 грн). Бухгалтер вирішила, що оплату цих 1750,40 грн передбачено у договорі, і сплатила цю квитанцію з рахунка підприємства (за погодженням з директором). Пізніше з'ясувалося, що у договорі йдеться лише про підвищення кваліфікації, а оплатити іспит і сертифікат повинен був сам працівник власними коштами. Як бути у цій ситуації з податковим обліком?
Якщо працівник підвищує кваліфікацію для виконання своїх трудових обов'язків і проходить таке підвищення кваліфікації не за власним бажанням, а на вимогу законодавства, на наш погляд, у цьому випадку працедавець зобов'язаний сплатити всі витрати, пов'язані з підвищенням кваліфікації: і вартість навчання, і іспиту, і сертифіката. А якщо таке підвищення кваліфікації проходить не за місцем роботи працівника, — оформити службове відрядження і надати йому всі гарантії, передбачені чинним законодавством для відряджених працівників: середню зарплату за період відрядження, оплату проживання за місцем відрядження, проїзду до місця відрядження і назад, добові тощо. Тому, якщо підвищення кваліфікації інженера є обов'язковим відповідно до чинного законодавства, підприємство вчинило цілком правильно, сплативши всі витрати, пов'язані з такою перекваліфікацією. Підприємство має право на податкові витрати (абз. 1 пп. 140.1.3 ПКУ). Якщо такий інженер входить до складу адміністрації підприємства, то витрати на підвищення його кваліфікації можуть бути віднесені до складу адміністративних витрат (пп. 138.10.2 ПКУ). Для працівника оплата підвищення його кваліфікації не буде оподатковуваним доходом (пп. 165.1.37 ПКУ).
Якщо ж ідеться про підвищення кваліфікації, обов'язковість якої не передбачено законодавством для тих видів господарської діяльності, які здійснює підприємство-працедавець, то згідно з пп. 140.1.3 ПКУ підприємство не має права на податкові витрати за всією сплаченою за інженера сумою (оскільки його посада не належить до робітничих професій, передбачає наявність вищої освіти). А у працівника вся сплачена за його навчання сума потрапляє у дохід. Оподаткування такого доходу встановлено пп. 165.1.21 ПКУ (оскільки, найімовірніше, підвищення кваліфікації інженера за його спеціальністю проводив ВНЗ). Зверніть увагу: вартість навчання працівника за рахунок працедавця підпадає під дію пп. 165.1.21 ПКУ незалежно від того, чи використовуються знання за підсумками такого навчання у трудовій діяльності працівника у такого працедавця.
Але, як свідчить пп. 165.1.21 ПКУ, для того щоб уникнути включення вартості підвищення кваліфікації, сплаченої підприємством за інженера, до його доходу, що обкладається ПДФО, слід дотримати таких умов (одночасно):
1) вартість сплаченої освіти не повинна перевищувати 1500 грн за кожен повний або неповний місяць у 2012 році;
2) освіту фізособа повинна здобувати у ВНЗ або ПТУ;
3) між фізособою та підприємством має бути підписаний договір, що зобов?язує таку фізособу відпрацювати на підприємстві 3 роки після здобування освіти. На сьогодні такий договір, найімовірніше, укладено (оскільки інженер явно працює на підприємстві за безстроковим трудовим договором). Проте якщо такий інженер звільниться протягом 3 років з дня отримання сертифіката, то вся вартість підвищення кваліфікації буде включена до його оподатковуваного доходу в місяці звільнення, причому вартість, збільшена за допомогою коефіцієнта, встановленого п. 164.5 ПКУ. У розрахунку за формою №1ДФ вартість такого навчання (без урахування «натурального» коефіцієнта) буде відображена з ознакою доходу 126 «Додаткове благо».
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»