17.08.2012 року набрав чинність Наказ №3901, яким затверджено новий порядок проведення перевірок від Держпраці щодо додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — Порядок №390). Одночасно втратив чинність Наказ №722, яким було затверджено попередній порядок таких перевірок. Розглянемо новий порядок і деякі інші чинні нормативні документи, які регулюють проведення таких перевірок і їх результати.
Хто приходить із перевіркою
Право проведення перевірок мають посадові особи (інспектори) Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Нагадаємо, що Держпраці України — це скорочена назва Державної інспекції України з питань праці, яка здійснює свої повноваження згідно з Положенням №386. При цьому, згідно з п. 4 Положення №386, перевіряти такі інспектори можуть будь-яких юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, а також фізичних осіб — як підприємців, осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, так і звичайних пересічних людей на території України. Але з однією умовою — такі особи мають використовувати найману працю, тобто бути працедавцями. Надалі ми розглянемо, як відбуваються перевірки і які вони мають наслідки тільки для суб'єктів господарювання (далі — працедавців).
Види перевірок
Згідно з п. 3 Порядку №390, як і відповідно до попереднього Наказу №72, перевірки Держпраці поділяються на планові та позапланові.
Планові перевірки, як свідчить їх назва, проводяться за планом Держпраці та її територіальних органів. Ці плани затверджуються відповідно до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю, наведених у додатку до Постанови №1059. За цими критеріями суб'єкти господарювання незалежно від форми власності відносяться до одного з трьох ступенів ризику: високого, середнього та незначного. При цьому для того, щоб попасти до будь-якого з наведених ступенів, працедавцю достатньо відповідати хоча б одному з встановлених для них критеріїв. Планові перевірки проводяться із такою періодичністю (п. 6 Постанови №1059):
працедавців з високим ступенем ризику — не частіше ніж один раз на рік3;
1 Наказ Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. №390 «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів».
2 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 р. №72 «Про затвердження нормативно-правових актів щодо виконання функцій посадовими особами Держнаглядпраці та його територіальних органів».
3 У Постанові №1059 не зазначено, про який рік йдеться, але, як свідчить попередня практика таких перевірок і на думку автора, мова йде про календарний рік, який починається з 1 січня і закінчується 31 грудня.
працедавців із середнім ступенем ризику — не частіше ніж один раз на два роки;
працедавців з незначним ступенем ризику — не частіше ніж один раз на три роки.
Ступені ризику
До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться суб'єкти:
- на яких працює більш як 201 особа;
- які не дотримуються вимог законодавства щодо оплати праці;
- які протягом минулого та поточного років провели вивільнення працівників за ініціативою адміністрації або прийняли рішення щодо скорочення їх чисельності;
- які нараховують або виплачують заробітну плату, розмір якої менше встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати за виконану працівником місячну чи погодинну норму праці;
- які використовують найману працю без належного оформлення трудових відносин;
- у яких протягом попередніх 12 календарних місяців за результатами планових та позапланових перевірок виявлено грубі порушення вимог законодавства про працю, що мають ознаки злочинів, передбачених статтями 172, 173 і 175 Кримінального кодексу України;
- які порушують вимоги законодавства про працю щодо використання праці жінок, неповнолітніх та осіб з обмеженими можливостями;
- які не дотримуються умов генеральної, галузевої (регіональної) угоди та/або колективного договору;
- які порушують вимоги законодавства про працю щодо тривалості робочого часу, часу відпочинку і праці молоді.
До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться суб'єкти:
- на яких працює від 50 до 200 осіб;
- які порушують строки виплати заробітної плати;
- які нараховують або виплачують заробітну плату у мінімальному розмірі за кваліфіковану працю;
- у яких протягом попередніх 12 календарних місяців за результатами планових та позапланових перевірок виявлено порушення вимог законодавства про працю, за якими посадові особи суб'єкта господарської діяльності притягалися до адміністративної відповідальності;
- які не дотримуються вимог законодавства щодо надання гарантій і виплати компенсацій, передбачених законодавством про працю;
- які не дотримуються вимог законодавства щодо надання гарантій під час притягнення працівників до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі чи організації;
- які не дотримуються порядку запровадження та зміни норм праці;
- які порушують порядок застосування дисциплінарних стягнень.
До суб'єктів господарювання із незначним ступенем ризику відносяться суб'єкти, що не віднесені до суб'єктів господарювання з високим і середнім ступенем ризику.
Позапланові перевірки, як свідчить їх назва, проводяться поза планом, тобто незалежно від кількості раніше проведених або запланованих надалі перевірок, за наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 6 Закону про держнагляд, а саме:
— за бажанням працедавця згідно з його заявою;
— виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих працедавцем;
— для перевірки виконання працедавцем приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами попередніх планових перевірок;
— за зверненнями фізичних осіб про порушення працедавцем вимог законодавства. Зверніть увагу на те, що право звернення фізосіб (як громадян України, так і іноземців та осіб без громадянства) до будь-яких органів державної влади відповідно до їх функціональних обов'язків зі скаргою про порушення, зокрема, їх соціально-економічних прав встановлено ст. 1 Закону №393. Згідно зі ст. 5 Закону №393 звернення може бути як в усній, так і в письмовій формі, але для того, щоб воно стало підставою для позапланової перевірки, бажано все ж таки (але не обов'язково) надати скаргу у письмовій формі. Не зайвим буде й додати до скарги копії документів, які підтверджують наведене в ній. Адже позапланові перевірки в цьому випадку проводяться тільки за наявності згоди центрального органу — Держпраці — на їх проведення;
— неподання працедавцем у встановлений термін документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;
— у випадку настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю працедавця.
Також, як встановлює ст. 6 Закону про держнагляд, під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення перевірки.
Строки проведення перевірок
Строки проведення перевірок Держпраці встановлені ст. 5 і 6 Закону про держнагляд і відрізняються залежно від типу перевірки та категорії працедавця, якого перевіряють (див. таблицю 1). Так, менші строки перевірки встановлені до суб'єктів малого підприємництва, до яких, згідно із ч. 3 ст. 55 ГКУ, належать:
— фізичні особи — підприємці, у яких середня кількість працівників за календарний рік не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ;
Таблиця 1
Строки проведення перевірок від Держпраці
|
Строки проведення перевірки
|
Суб'єкт малого підприємництва
|
Решта працедавців
|
|
Планова
|
5 робочих днів
|
15 робочих днів
|
|
Позапланова
|
2 робочих дні
|
10 робочих днів
|
— юридичні особи (будь-якої організаційно-правової форми та форми власності), у яких середня кількість працівників за календарний рік не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.
При цьому продовження терміну ані планової, ані позапланової перевірки не дозволяється (ч. 5 ст. 5, ч. 4 ст. 6 Закону про держнагляд). Тобто жодних виключних обставин, які можуть виникнути під час перевірки і змусити подовжити її строк, просто у принципі бути не може.
Як починається і проходить перевірка
Згідно із п. 4 Порядку №390, перш ніж приступати до перевірки, інспектор від Держпраці повинен пред'явити службове посвідчення та направлення на перевірку. Таке направлення, згідно з ч. 2 — 3 ст. 7 Закону про держнагляд, складається на підставі наказу керівника Держпраці або її територіального органу про проведення перевірки і має містити:
— найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює перевірку;
— найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких здійснюється перевірка;
— місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється перевірка;
— номер і дату наказу, на виконання якого здійснюється перевірка;
— перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні перевірки, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;
— дату початку та дату закінчення перевірки;
— тип перевірки (планова або позапланова);
— вид заходу (перевірка);
— підстави для здійснення перевірки. У цьому реквізиті зазначається, чому саме було складено наказ на проведення перевірки. Підставою може бути як план проведення перевірок на поточний рік, так і звернення фізособи, або подання інших органів державної влади;
— предмет здійснення перевірки;
— інформацію про здійснення попередньої перевірки працедавця, до якого направлено нову перевірку.
Звісно, що проводити перевірку повинні ті особи, які мають із собою службове посвідчення і чиї імена зазначені у направленні на перевірку.
Зверніть увагу на те, що, згідно із ч. 4 ст. 5 Закону про держнагляд, перш ніж проводити планову перевірку, Держпраці повинна письмово попередити про неї працедавця не пізніш як за десять календарних днів. Але оскільки Порядок №390 складено відповідно до Конвенцій №811 та №1292, про що зазначено у його п. 1, в ньому про необхідність такого попередження нічого не зазначено. I це не випадково: адже ст. 12 Конвенції №81 говорить про те, що інспектор з праці може приходити на перевірку без попереднього повідомлення і що таке повідомлення здійснюється тільки в тому випадку, коли інспектор вважає, що це не зашкодить виконанню його обов'язків. Отже, інспектор Держпраці може приходити на перевірку — навіть планову — не попереджаючи про це працедавця. Але в разі якщо таке повідомлення все ж таки відправляється, то воно надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою (цей спосіб повідомлення передбачено Законом про держнагляд, хоча на практиці майже не зустрічається) за рахунок коштів Держпраці або вручається особисто керівникові чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.
1 Конвенція Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікована Законом України від 08.09.2004 р. №1985-IV.
2 Конвенція №129 1969 року про інспекцію праці в сільському гос-подарстві, ратифікована Законом України від 08.09.2004 р. №1986-IV.
Якщо документи на перевірку (посвідчення та направлення) не будуть надані безпосередньо перед перевіркою, то працедавець має повне право не допускати інспектора до перевірки. Якщо з документами на перевірку буде усе гаразд, то, згідно з п. 5 Порядку №390, працедавець повинен надати інспектору робоче місце, обладнане всім необхідним для перевірки (наприклад, окремий стіл, стілець, за необхідності — комп'ютер із доступом до даних, які перевіряються), право користуватися телефонним зв'язком, розмножувальною технікою (наприклад, ксероксом). Крім того, згідно з п. 5 Порядку №390, оскільки мова йде про захист прав працівників та забезпечення їхніх соціальних гарантій, інспектор повинен мати можливість спілкуватися із працівниками та має право отримувати від них пояснення з питань, які виникли до або під час перевірки.
Спочатку, згідно із п. 6 Порядку №390, інспектор опрацьовує надані йому для перевірки працедавцем документи. Такі документи надаються тільки за вимогою інспектора і повинні стосуватися тільки предмету перевірки, в межах завдань, поставлених перед перевіряючим у направленні. Після чого інспектор складає акт, нова і вже чинна форма якого затверджена додатком до Наказу №390. Зауважимо, ця нова форма побудована за формою анкети — робочого документа, є набагато більшою, ніж попередня, затверджена Наказом №72, і прямо передбачає наведення інспектором відомостей про питання з додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які він перевірив під час перевірки. Перелік цих питань містить наразі 13 пунктів, але кожен з них має певну, а іноді й велику кількість підпунктів, кожен з яких — це окреме питання (від наявності у працедавця трудових договорів у письмовій формі з усіма працівниками до проведення працедавцем атестації робочих місць), встановити відповідь на яке повинна перевірка від Держпраці. Оскільки ж вказана анкета містить конкретні запитання, на які дає відповідь інспектор під час перевірки, то їх можна використовувати і для самоперевірки або перевірки законності в цій сфері у процесі внутрішнього аудиту. Тож з переліком запитань в акті перевірки варто ознайомитись.
З складеним актом перевірки ознайомлюється працедавець. Зауважимо, що Порядком №390 не встановлено строку такого ознайомлення. Якщо перевіряється підприємство, то акт надається керівникові, а якщо перевіряється самозайнята особа (підприємець або особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність) — то такій особі. Також до форми акта, затвердженої Наказом №390, внесено частину «Перелік питань для контролю дій державних інспекторів праці», яка заповнюється тільки особою, яка перевіряється. Ця частина містить 5 тверджень, на які потрібно відповісти коротко: «Так» чи «Ні»1. Ці твердження є, по суті, контрольними запитаннями, відповіді на які мають показати, наприклад, керівникові інспектора, який прийде на перевірку, чи дотримувався останній вимог Порядку №390 та Закону про держнагляд.
Крім того, до плану перевірки, за згодою посадових осіб, входить проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У Порядку №390 не встановлено, в якій формі має проводитися така роз'яснювальна робота, отже, вона може проводитися інспекторами як в усній, так і в письмовій формі на їх вибір.
Акт перевірки складається у 2-х примірниках, один з яких надається під підпис про отримання керівникові або уповноваженій ним особі суб'єкта господарювання, другий — залишається на зберігання в органах Держпраці. Після обговорення складеного акта, надання необхідних пояснень або висунення заперечень з боку особи, яка перевіряється, обидва екземпляри акта підписуються як інспектором, який його склав, так і особою, яка перевіряється.
Що перевіряється під час перевірок
Під час перевірок, як правило, перевіряються (принаймні інспектор їх вимагає) усі або деякі первинні документи, які стосуються встановлення та припинення трудових відносин із працівниками, оплати їхньої праці, надання відпусток, як оплачуваних, так і неоплачуваних, та виплат державної соціальної допомоги. До таких документів, наприклад, належать:
— накази про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу (посаду) та звільнення працівника, про надання відпусток, про відрядження та інші кадрові та внутрішні накази та розпорядження, які стосуються безпосередньо працівників. При цьому варто зауважити, що з цих документів має бути видно виконання роботодавцем обов'язків, покладених на нього трудовим законодавством (наприклад, ознайомлення з необхідними документами перед початком роботи, своєчасне повідомлення працівників про початок відпустки тощо);
— відомості про нарахування зарплати, лікарняних, відпусткових, всіляких видів матеріальної допомоги працівникам;
— листи непрацездатності;
— трудові книжки2;
1 Зверніть увагу на цікавий момент: у першому з таких тверджень (не зважаючи на ст. 12 Конвенції №81, про яку ми говорили вище) є посилання на ч. 4 ст. 5 Закону про держнагляд і наведено: «Про проведення планової перевірки суб'єкт господарювання письмово попереджений не менше ніж за 10 календарних днів до її початку», на що також слід відповісти «Так» чи «Ні».
2 Зверніть увагу на те, що діюча форма трудових книжок, затверджена постановою КМУ від 27.04.93 р. №301, передбачає їх заповнення як українською, так і російською мовами. П. 2.1 глави 2 Iнструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Міністерства соцзахисту населення від 29.07.93 р. №58, також говорить, що трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами. I згідно з пп. 1.1.9 ч. 1 форми акта перевірок, інспектор з Держпраці перевіряє, чи не порушує працедавець цієї умови, встановленої чинним законодавством.
— особові картки працівників;
— штатний розклад;
— графіки робочого часу працівників та табелі обліку робочого часу.
Можете не сумніватися, що інспектори з Держпраці не обмежаться вищезазначеними документами. Вони обов'язково поспілкуються з деякими, а то й з усіма працівниками, поставлять їм запитання щодо умов та режиму їх праці, графіка виходів на роботу, оплати лікарняних, надання відпусток, своєчасності виплати зарплати тощо.
Наслідки перевірки
У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування інспектор протягом 5 робочих днів з дня складання акта про перевірку складає приписи про усунення виявлених порушень та вживає заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно з вимогами чинного законодавства. Нова форма припису також встановлена Наказом №390, але по суті залишилася такою ж самою, як давня форма припису, затверджена скасованим Наказом №72. Припис також складається у двох примірниках, підписується інспектором Держпраці, який проводив перевірку, та надається перевіреній особі під розписку про отримання, а в разі відмови у отриманні може бути відправлений їй рекомендованим листом (у цьому випадку підпис про отримання припису не потрібен).
Наприклад, якщо виявлено порушення щодо неправильно нарахованої зарплати (недоплата суми відпусткових), у приписі буде зазначено: виправити помилку щодо неправильно нарахованої суми відпусткових і до певної дати проінформувати орган Держпраці, який проводив перевірку, про виконання вимог припису. Після цього у встановлений у приписі термін працедавець має це порушення виправити: зробити бухгалтерську довідку, донарахувати суму відпусткових, виправити показники тих документів податкової звітності і звітності з державного соціального страхування, в яких були відображені помилкові відомості.
При цьому (зверніть увагу на початок статті) для перевірки того, як працедавець усунув зазначені в акті перевірки порушення, щодо яких були виписані приписи, Держпраці має право провести ще одну або навіть кілька позапланових перевірок.
Оскарження результатів перевірок
Згідно з п. 8 Порядку №390, рішення інспектора Держпраці може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством. До речі, Порядком №390 цей порядок було змінено. Раніше (тобто до 17.08.2012 р.) оскарження мало три етапи; оскаржити акт перевірки можна було:
— подавши скаргу до вищої посадової особи територіального органу Держпраці;
— подавши скаргу до керівництва Держпраці;
— подавши позов до суду.
При цьому було встановлено, що на подання скарги у перевіреного працедавця є 10 днів.
Зараз Порядок №390 не дає працедавцю можливості оскаржувати рішення інспектора в межах Держпраці. Але така можливість встановлена ст. 21 Закону про держнагляд, втім, тільки через центральний орган Держпраці і через суд (таке ж право щодо приписів інспектора передбачене останнім абзацом ч. 9 ст. 7 Закону про держнагляд). Але, цим нормативним документом не встановлено ані термін такого оскарження, ані те, що виконання такого рішення (припису) призупиняється протягом розгляду цієї скарги, що спричиняє проблему. Отже, щоб відбитися від штрафних санкцій, встановлених актом перевірки, або несправедливих приписів, працедавцеві доведеться звертатися за захистом своїх прав невідкладно.
Відповідальність за порушення
Відомо, що за порушення трудового законодавства передбачається чотири види відповідальності: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, кримінальна.
Нагадаємо, що дисциплінарна відповідальність, згідно із ст. 147 КЗпП, передбачає або звільнення працівника, або винесення йому догани. Iнспектори Держпраці мають право порекомендувати в деяких випадках застосування дисциплінарних заходів щодо посадових осіб, які припустилися порушень трудового законодавства.
Матеріальна відповідальність передбачає відшкодування працедавцем матеріальної шкоди, нанесеної працівникові через порушення трудового законодавства.
Види адмінправопорушень та розміри адмінвідповідальності за їх вчинення розглянуті в таблиці 2.
Таблиця 2
Адміністративні штрафні санкції в розрізі різних видів адмінправопорушень
|
Вид адміністративного правопорушення
|
Розмір адмінштрафу
|
|
Iнспектор Держпраці складає протоколи, справи за ними розглядає місцевий суд загальної юрисдикції
|
|
| Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами — підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи — підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом №393, або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю (ч. 1 ст. 41 КУпАП) | Покладається на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі від 30 до 100 н. м. д. г.* (в 2012 р. — від 510 до 1700 грн) |
| Ухилення осіб, які представляють працедавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку таких переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк (ст. 41-1 КУпАП) | Покладається на таких осіб в розмірі від 3 до 10 н. м. д. г. (в 2012 р. — від 51 до 170 грн) |
| Порушення чи невиконання зобов'язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють працедавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів (ст. 41-2 КУпАП) | Покладається на таких осіб в розмірі від 50 до 100 н. м. д. г. (в 2012 р. — від 850 до 1700 грн) |
| Ненадання особами, які представляють працедавця чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод (ст. 41-3 КУпАП) | Покладається на таких осіб в розмірі від 1 до 5 н. м. д. г. (в 2012 р. — від 17 до 85 грн) |
| Невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи (ч. 1 ст. 188-1 КУпАП) | Покладається на таких осіб в розмірі від 5 до 8 н. м. д. г. (в 2012 р. — від 85 до 136 грн) |
| Невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч. 2 ст. 188-1 КУпАП) | Покладається на таких осіб в розмірі від 10 до 20 н. м. д. г. (в 2012 р. — від 170 до 340 грн) |
|
Iнспектор Держпраці складає протоколи і розглядає справи за ними
|
|
| Невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів (ст. 188-6 КУпАП) | Покладається на посадових осіб в розмірі від 50 до 100 н. м. д. г. (в 2012 р. — від 850 до 1700 грн) |
| * Неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. | |
Зверніть увагу: в Наказі №72 (п. 5.9) було встановлено обов'язок інспектора у разі, якщо за матеріалами перевірки в діях посадових осіб вбачаються ознаки злочинів, передбачених статтями Кримінального кодексу України: 172 (грубе порушення законодавства про працю), 173 (грубе порушення угоди про працю) або 175 (невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат), негайно направити матеріали перевірки до правоохоронних органів. Тобто до кримінальної відповідальності інспектори, звісно, самі притягнути порушника не мали права, але вони зобов'язані були повідомити про виявлені порушення ті органи виконавчої влади, які мають таке право. Зараз такої детальної норми немає, але є норма (п. 7 Порядку №390), яка зобов'язує інспектора Держпраці вжити заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно з вимогами чинного законодавства. Які це мають бути заходи — законодавчо не встановлено і залишено на розсуд самого інспектора. Але що такі заходи (хоча б у вигляді повідомлення правоохоронних органів про знайдені кримінальні злочини) будуть — не варто і сумніватися.
Нормативна база
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.
- Закон про держнагляд — Закон України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
- Закон №393 — Закон України від 02.10.96 р. №393/96-ВР «Про звернення громадян».
- Постанова №1059 — Постанова КМУ від 17.11.2010 р. №1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)».
- Положення №386 — Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 р. №386/2011.
- Порядок №390 — Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Мінсоцполітики України від 02.07.2012 р. №390.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»