Витрати на врегулювання спорів у судах враховуються підприємством у складі інших витрат

Підприємство змушене періодично звертатися до суду з метою врегулювання господарських спорів. У зв'язку з цим воно несе певні витрати у вигляді судових витрат, зокрема на сплату держмита, судового збору, оплату послуг адвоката тощо. В якому порядку такі витрати відображаються у податковому обліку підприємства? Чи можна врахувати сплачені суми у складі витрат, якщо судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову?

Порядок врегулювання спорів у господарських судах регулює Господарський процесуальний кодекс¹.

Відповідно до ст. 44 ГПКУ, судові витрати складаються з:

— судового збору;

— сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом;

— витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження;

— оплати послуг перекладача, адвоката;

— інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 2 Закону №3674², платником судового збору є та особа, яка звернулася до суду. У подальшому зазначені витрати, відповідно до ст. 49 ГПКУ, у разі задоволення позову відшкодовуються відповідачем або ж, якщо позов задоволено частково, розподіляються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Витрати на врегулювання спорів у судах у складі адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, відносяться підприємством до інших витрат на підставі пп. «е» пп. 138.10.2 ПКУ. Звісно, за умови їх відповідного оформлення та документального підтвердження (п. 138.2 ПКУ) і зв'язку таких витрат з госпдіяльністю. Такими документами можуть бути акти наданих послуг адвокатів та перекладачів, платіжні документи на сплату судового збору та інших платежів, поштові квитанції тощо.

¹Закон України від 06.11.91 р. №1798-XII.

²Закон України від 08.07.2011 р. №3674-VI «Про судовий збір».

Отже, судові витрати включаються до складу адмінвитрат позивача в тому звітному періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, відповідно до п. 138.5 ПКУ. Разом з тим якщо судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, відповідач повинен компенсувати позивачеві судові витрати, як це передбачено ст. 49 ГПК. Зазначені суми відповідач не має права включати до складу витрат (пп. 139.1.11 ПКУ). Водночас позивач повинен врахувати суму отриманої компенсації у складі інших доходів за датою фактичного отримання (п. 137.13 ПКУ). Якщо суд позов не задовольняє, судові витрати, понесені підприємством, все одно залишаються у складі витрат, адже будь-яких обмежувальних норм з цього приводу ПКУ не містить.

У декларації з прибутку судові витрати мають бути включені за рядком 06.1 у склад адмінвитрат. У разі компенсації судових витрат відповідачем позивач включає зазначені суми до доходів за рядком 03.28 додатка IД. Аналогічну думку викладено ДПС у розділі 110.07.20 ЄБПЗ у відповіді на запитання: «Чи включаються до складу витрат платника податку на прибуток підприємств судові витрати (витрати на експертну оцінку, оплату послуг перекладача, адвоката тощо) та суми судового збору?».

Приклад Підприємство подало позов до господарського суду. У зв'язку з цим було залучено адвоката, сплачено судовий збір. Рішенням суду підприємству було відмовлено у задоволенні вимог. Бухгалтерський та податковий облік наведено у таблиці.

Облік судових витрат

Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»