Новоприйнятий працівник просить надати йому відпустку через 1,5 місяця після початку роботи. Чи підприємство може піти йому назустріч?
Стаття 79 КЗпП та ст. 10 Закону про відпустки встановлюють загальне правило, відповідно до якого щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. Але вже зі самої цієї норми видно, що йдеться про щорічну відпустку повної тривалості.
Ці самі статті названих законодавчих актів допускають надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, передбачаючи, проте, що їхня тривалість у цьому випадку визначається пропорційно до відпрацьованого часу. При мінімальній тривалості відпустки 24 к. д. за робочий рік (12 міс.) відпустка пропорційно до відпрацьованого часу становитиме приблизно 2 дні за відпрацьований місяць. Отже, якщо, приміром, працівник відпрацював 1,5 місяця, йому цілком законно можна надати лише 3 дні відпустки.
Якщо ж працівник бажає відгуляти відпустку більшої тривалості, то зробити це можна.
По-перше, законодавство передбачає цілу низку випадків, коли працівникам як своєрідна пільга гарантується надання щорічної відпустки у зручний для них час, або спеціально передбачає надання відпустки до настання 6-місячного терміну роботи на підприємстві. Так, відповідно до ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки1, щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника, зокрема, надаються неповнолітнім, інвалідам, чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, працівникам, які мають путівку для санаторно-курортного лікування, та деяким іншим категоріям осіб.
1 Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
Окремо також слід навести випадок, коли працівник звільнений з попереднього місця роботи за переведенням на це підприємство і не одержав компенсації за невикористану відпустку (відповідна компенсація має бути перерахована за новим місцем роботи).
А наприкінці переліку пільгових категорій, наведеного у ч. 7 статті 10, закон містить пункт 11, що передбачає надання відпустки до настання шестимісячного терміну роботи: «в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором».
Отже, якщо працівник не належить до жодної з пільгових категорій, передбачити порядок надання йому відпустки у перший рік роботи можна у трудовому договорі. Для цього слід укласти окремий документ («трудовий договір») або передбачити надання відпустки вже у заяві про прийняття на роботу та відповідному наказі.
Не виключається, на нашу думку, і можливість надання такої заяви окремо, в т. ч. і після прийняття на роботу. Якщо роботодавець погоджується з бажанням працівника щодо надання йому відпустки до настання шестимісячного терміну і це зафіксовано у заяві працівника та відповідному наказі, — цей обмін документами свідчить про наявність угоди (договору) між сторонами трудового договору.
Слід, на нашу думку, визнати, що у такому разі відпустка надається з підстав, передбачених трудовим договором, — і повною мірою відповідає ст. 10 Закону про відпустки. В усякому разі, надання відпустки повної тривалості працівникові, що не відпрацював 6-місячного терміну, не є порушенням трудових прав працівника, і юридичної відповідальності за це не передбачено.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор