Як працівники повинні писати заяву на звільнення за власним бажанням (для того щоб уникнути різних непорозумінь при звільненні)?
Основні можливі претензії від працівників при написанні ними заяв на звільнення за власним бажанням двох видів:
1) щодо дати звільнення (який день є останнім робочим днем);
2) щодо ненадання їм відпустки перед звільненням, а надання виплати замість неї компенсації.
Звичайно, трапляються і ситуації, коли працівники оспорюють подану заяву, зазначаючи, що їх змусили її написати або ж вона була написана наперед і роботодавець лише проставив дату. Проте останні два випадки бувають рідко, здебільшого перебуваючи поза межами регулювання трудового права, тож ми їх тут не розглядаємо.
Типова ситуація така: працівник вирішив звільнитися і пише заяву про звільнення. Перше, на що доцільно звертати увагу, — це дата звільнення. Датою звільнення є останній робочий день (якщо працівник звільняється не з відпустки). Оскільки закон зобов'язує працівників повідомити роботодавця про майбутнє звільнення письмово за два тижні, на практиці нерідко виникають суперечки щодо обчислення цих днів (робочі тижні чи календарні, і чи враховувати день подання заяви та день звільнення). Відповіді на ці запитання чинне законодавство не містить, тож приймати рішення доведеться сторонам трудового договору. Відповідно до ст. 241-1 КЗпП, строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Тому, на нашу думку, у разі коли працівник подав заяву на звільнення, наприклад, у середу, то адміністрація повинна його звільнити не пізніше як у середу, що настає через 14 календарних днів.
Як випливає з п. 8 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.92 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», адміністрація може погодитися і на звільнення працівника за ст. 38 КЗпП до закінчення строку попередження. Крім цього, ця стаття передбачає можливість звільнення у день, коли просить працівник (за наявності поважних причин, перелік яких не є вичерпним).
Отже, щоб уникнути непорозумінь, у заяві працівника про звільнення його за власним бажанням доцільно зазначити дату звільнення.
Друга проблема пояснюється правом працівника одержати перед звільненням дні відпустки (право «відгуляти відпустку»), передбаченим ст. 3 Закону про відпустки1. Чимало працівників кадрових служб вважає, що у разі якщо працівник не подав заяву про «відпустку з наступним звільненням», він таким чином висловив бажання одержати грошову компенсацію за невикористану відпустку.
1 Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР.
Проте такого розуміння недостатньо. Право відгуляти відпустку — альтернатива до права на одержання грошової компенсації. Тож для уникнення непорозумінь доцільно передбачати у заяві, який із цих варіантів обирає працівник.
Отже, для випадків, коли працівник не бажає відгуляти відпустку перед звільненням, вбачаємо за можливе запропонувати таке формулювання заяви про звільнення (див. зразок).
Зразок
До речі, відповідна приписка щодо виплати компенсації є актуальною і для випадків звільнення працівника за переведенням на інше підприємство, в організацію, установу (п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Для таких працівників за новим місцем роботи Закон «Про відпустки» у ст. 9 встановлює правило щодо можливості зарахування стажу за попереднім місцем роботи у рахунок стажу, який дає право на відпустку за новим місцем роботи, якщо при звільненні не одержано грошову компенсацію.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор