Наша компанія зовсім нещодавно почала здійснювати ЗЕД-операції. При імпорті товарів для прискорення їх митного оформлення ми залучаємо митного брокера. Чи можна витрати на брокера віднести до витрат періоду як адміністративні витрати? Чи все ж таки їх слід включити до собівартості ввезених товарів?
Розпочнімо з податкового обліку. Тут, на жаль, не все так чітко, як хотілося б. Так, за п. 138.6 ПКУ, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Як бачимо, ні слова про ймовірність врахування у собівартості товарів витрат на послуги митного брокера.
А тепер пригадаймо, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг у контексті р. III ПКУ — це витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються у частині, яка не суперечить положенням цього розділу (пп. 14.1.228 ПКУ).
Щодо бухобліку, то тут варто нагадати, що первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат (п. 9 П(С)БО 9 «Запаси»):
1) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
2) суми ввізного мита;
3) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
4) транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
5) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання та підвищення якісно технічних характеристик запасів.
На жаль, прямо про віднесення на витрати сум за послуги митного брокера до собівартості ввезених товарів не сказано ні півслова. А тому аргументів недостатньо.
Мало того — варто пригадати, що, згідно з п. 18 П(С)БО 16 «Витрати», до адміністративних витрат відносять загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме витрати на оплату винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо). Звісно, ніхто не заперечуватиме, що послуги митного брокера — це професійні послуги. Адже такий вид діяльності підлягає ліцензуванню (п. 35 ч. 3 ст. 9 Закону України від 01.06.2000 р. №1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»). Тож деякі фахівці схиляються до відображення таких витрат у складі адміністративних. Датою відображення таких витрат буде дата складання акта виконаних робіт (наданих послуг).
I знову повернімося до податкового обліку. Тут до адміністративних витрат, що спрямовуються на обслуговування та управління підприємством, відносять винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, які отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності (пп. «г» пп. 138.10.2 ПКУ). А оскільки дорога до податкової собівартості затратам на брокера закрита, то, на думку автора, і тут таким витратам місце в адміністративних витратах. В податковому обліку дані витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, за правилами бухгалтерського обліку (пп. 138.5 ПКУ).
Василь БРЮХОВИЦЬКИЙ, «Дебет-Кредит»