З огляду на зростання кількості підстав проведення перевірок та неоднозначності і прозорості їх проведення все частіше на перший план виходить питання звернення до суду за результатами перевірки. Як відомо, оскарження результатів перевірки може бути адміністративним та судовим. Проте практика свідчить, що саме судове оскарження частіше своїм результатом має винесення рішення на користь платника податків. З'ясуймо основні нюанси визначення моменту узгодження ПЗ у разі звернення до суду.
Відповідно до п. 56.18 ПКУ, з урахуванням строків давності 1095 днів платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. В іншому разі суб'єкт господарювання має сплатити нараховану йому контролюючим органом суму ПЗ протягом 10 календарних днів (п. 57.3 ПКУ).
Пам'ятайте, якщо платник податків обирає судове оскарження, таке рішення вже не може бути оскаржено в адміністративному порядку. Водночас процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Оскарження є цілком законним та зручним інструментом відстрочення дати платежу — не вічно, звичайно, але сенс у цьому все-таки є. Адже при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У разі якщо судове рішення є не на користь платника податків, він зобов'язаний протягом 10 календарних днів після набрання чинності судовим рішенням погасити узгоджену суму зобов'язань, пеню1 та штрафні санкції (абз. 2 п. 57.3 ПКУ).
1 По суті, судове оскарження свідчить про неузгодженість податкових зобов'язань, тому логічно, що пеня на неузгоджене ПЗ нараховуватися не може, але виходячи із норм пп. 129.1.2 ПКУ пеню сплатити все-таки доведеться: «пеня нараховується… в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження». Якщо судове рішення буде на користь платника податків, пеня скасовується.
Як бачимо, доки триває процедура судового оскарження, ПЗ вважається неузгодженим. У листі №156/7/19-5017 (див. у «ДК» №20/2012) ДПСУ так і не надала відповіді на таке актуальне питання, як дата узгодження ПЗ при судовому оскарженні.
У вищеназваному листі йдеться про те, що оскарження податкового повідомлення-рішення (далі — ППР) може бути протягом 1095 днів з дати отримання такого ППР платником податків. Отже, в такому разі теоретично можуть мати місце дві ситуації:
1) платник податків звернувся в суд без пропуску строків (п. 57.2, п. 57.3 ПКУ). В такому разі ПЗ є неузгодженим, проте після отримання ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі сума, визначена у ППР, переноситься з інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС «Аудит» до бази даних АIС «Облік податків та платежів» та очікує, коли рішення апеляційного адмінсуду набере законної сили;
2) платник податків оскаржив до суду ППР, проте пропустив строки, встановлені у п. 57.2 — 57.3 ПКУ. Наприклад, ППР винесено 01.02.2012 р., а платник податків звернувся до суду лише 25.04.2012 р. У цьому разі маємо пропущення строків, відведених чинним законодавством на оскарження, отже, через 10 днів (беремо до уваги податковий платіж) з дати отримання ППР платником податків ПЗ є узгодженим. Але з дати винесення ухвали про відкриття провадження в адмінсправі щодо оскарження ППР (умовно допускаємо, що це сталося 07.05.2012 р.) ПЗ знову є неузгодженим до набрання законної сили рішенням апеляційного адмінсуду. Проте в цій ситуації платник податків має зважати на те, що податковий орган скористається своїм правом, установленим п. 59.1 ПКУ, та надішле такому платникові податкову вимогу, що свідчитиме про наявність у нього податкової застави на суму податкового боргу, визначену у ППР, що оскаржується до суду.
Спробуймо з'ясувати, що є днем набрання судовим рішенням законної сили.
Усе залежить від того, на якій стадії оскарження перебуває та чи інша справа.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 254 КАСУ «постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано». Строк на подання апеляційної скарги визначено КАСУ та залежить від дати складення рішення: рішення окружного адмінсуду в більшості випадків не проголошується у повному обсязі, а в судовому засіданні, як правило, проголошується лише вступна та резолютивна частина рішення. Після чого суд має 5 днів для складання повного тексту рішення (ч. 3 ст. 160 КАСУ).
Отже, в разі якщо рішення суду першої інстанції — не на користь платника податків, але підприємство має намір продовжувати відстоювати свою позицію, важливо вчасно оскаржити рішення першої інстанції — подати апеляційну скаргу (ч. 2 ст. 186 КАСУ).
I лише після прийняття рішення апеляційним адмінсудом, яке підтвердить правомірність винесених ППР, відводиться 10 календарних днів з цієї дати на сплату погодженого ПЗ та штрафних санкцій із пенею.
Вкрай важливо пам'ятати, що постанова або ухвала суду апеляційної (як, до речі, і касаційної) інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення.
У разі якщо платник податків не погоджується із висновками апеляційного рішення, залишається ще касація. Касаційну скаргу подають протягом 20 днів після набрання чинності судовим рішенням апеляційної інстанції (ст. 212 КАСУ) до Вищого адміністративного суду України.
У разі коли особа, яка подає касацію, порушить строк для її подання і при цьому не подасть клопотання (заяву) про поновлення пропущеного строку або ж підстави пропуску, зазначені у клопотанні (заяві), визнані неповажними — така касаційна скарга залишиться без руху. I пам'ятайте: протягом 30 днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду знову ж таки касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або зазначити інші підстави для поновлення строку (ч. 4 ст. 214 КАСУ). Тож пильнуйте граничні строки подання касаційної скарги, адже це є останній рівень судового оскарження. I після цього вже нічого неможливо буде змінити, хіба що знайдеться рішення суду, яке інакше тлумачить норми права, що дає підстави ВСУ для перегляду судових рішень (ст. 237 КАСУ).
Як бачимо, момент набрання законної сили судовим рішенням є вкрай важливим, адже саме з нього починається відлік 10-денного терміну для погашення платником податків узгодженого ПЗ, пені та штрафних санкцій.
Це варто знати
57.2. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, — протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
57.3. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 — 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Стаття 57 ПКУ
Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»