В яких випадках податковий орган може визначити платникові податків суму податкового зобов'язання без урахування строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ?
Пунктом 102.1 ПКУ визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 102.2 ПКУ грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 цієї статті, якщо:
1) податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано (пп. 102.2.1);
2) посадову особу платника податків (фізособу — платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної чинності (пп. 102.2.2).
Відділ розгляду скарг юридичних осіб управління апеляцій ДПА у Харківській області