Держреєстратори досить давно під час реєстрації підприємства не перевіряють наявність прав на перебування за юридичною адресою, але ці функції останнім часом дивно перебрали на себе податкові органи. Законом №27561, прийнятим разом із ПКУ, було внесено зміни до ст. 93 Цивільного кодексу України — викладено у новій редакції поняття місцезнаходження юридичної особи. У цій статті розглянемо основні проблеми, що виникають при зміні місцезнаходження, у світлі норм ПКУ.
Поняття і значення місцезнаходження
Відповідно до ст. 93 ЦК «місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління й обліку». Згідно зі ст. 1 Закону №7552 місцезнаходження юридичної особи — адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (тобто виконавчого органу такої юридичної особи).
1 Закон України від 02.12.2010 р. №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України».
2 Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Саме за місцезнаходженням платників податків беруть на облік у податкових органах, інформацію про місцезнаходження зазначають у податкових деклараціях, за місцезнаходженням проводять податкові перевірки.
Юридична адреса та її зміна
Відомий термін «юридична адреса», що тепер не вживається у законодавстві, у принципі відповідає терміну «місцезнаходження». Проте, як відомо, нерідко підприємства змінюють адресу офісу і керівництво фірми переїжджає (не секрет, що нерідко керівництво за адресою місцезнаходження відсутнє від самого початку). Iз цього, з урахуванням вищенаведених визначень поняття «місцезнаходження», випливає, що при зміні офісу (де працює керівництво) — змінюється і місцезнаходження. Але не все так просто.
По-перше, платники податків часом не бажають змінювати юридичну адресу через бюрократичну тяганину, пов'язану зі зміною установчих документів та контролюючих органів, у яких вони перебувають на обліку.
По-друге, Закон №755 в ч. 1 ст. 18 містить презумпцію достовірності відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Відповідно до неї, «якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін».
Отже, законодавство виходить із того, що саме адреса, зазначена у держреєстрі, є достовірною, і тому, по суті, не дозволяє податковим органам мати справу зі змінами в юридичній адресі, що не були застережені у цьому державному реєстрі.
Обов'язок повідомляти про місцезнаходження
Одним з обов'язків платників податків, згідно з пп. 16.1.11 ПКУ, є обов'язок повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізособи-підприємця.
Але це правило не означає, що платник може просто письмово повідомити податковий орган про свій переїзд (у народі це називають «зміна фактичної адреси»).
Листування податкового органу з платником
Відповідно до п. 42.2 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків чи його законному або уповноваженому представникові. При цьому п. 42.3 ПКУ містить застереження, згідно з яким, у разі якщо платник податків протягом чотирьох днів з дня надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси, повернення документів, як таких, що не знайшли адресата, не звільняє платника податку від їх виконання.
Звернувши увагу на те що у п. 42.3 ПКУ сказано про дату надсилання, а не дату одержання, можемо зробити висновок, що маються на увазі саме ті випадки, коли йдеться про неодержання документів унаслідок зміни податкової адреси. Хоча обов'язок повідомляти про її зміну покладено на платника вищенаведеними нормами пп. 16.1.11 ПКУ незалежно від надіслання йому документів.
Проте повідомити про зміну адреси не так просто. Iз визначення податкової адреси, що міститься у п. 45.2 ПКУ, випливає, що податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Тобто саме інформація з ЄДРПОУ1 буде підставою для зміни податкової адреси.
1 Звернімо увагу на те, що ПКУ містить саме посилання на дані ЄДРПОУ, тобто реєстру, що ведеться органами держстатистики, а не на дані держреєстраторів, які ведуть інший реєстр — Єдиний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.
Це означає, що проблема відсутності за місцезнаходженням (у разі незбігу так званих юридичної та фактичної адрес) із набранням чинності ПКУ залишилася.
Відповідно до п. 58.3 ПКУ, «у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги чи рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу чи рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога чи рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення».
Відсутність за місцезнаходженням і статус платника ПДВ
У разі якщо держреєстратор чи податковий орган «не знайде» юрособу за юридичною адресою (»відсутність за місцезнаходженням»), негативні наслідки для такої особи можуть бути різноманітними.
Наприклад, якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців є запис про відсутність юрособи або фізособи за її місцезнаходженням (місцем проживання) чи запис про відсутність підтвердження відомостей про юрособу, це відповідно до пункту «ж» п. 184.1 ПКУ є підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ, яка проводиться податковим органом шляхом вилучення з реєстру платників цього податку. Нагадаємо, що у такому разі, згідно з пп. 184.10 ПКУ, про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.
Зміна місця реєстрації відповідно до ПКУ
Відповідно до п. 66.3 ПКУ, у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, унаслідок якої змінюються адміністративно-територіальна одиниця та орган державної податкової служби, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, органи ДПС за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводять процедури відповідно зняття його з обліку/взяття на облік. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному органі ДПС і взяття на облік в іншому, відповідно до названого пункту ПК, є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами держреєстрації.
Подання форми №1-ОПП
Але, попри це, названий пункт ПКУ та пп. 10.1.2 Порядку №9791 все-таки зобов'язують платника податків у такому разі подати органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням відповідну заяву за ф. №1-ОПП або за ф. №5-ОПП (для самозайнятих осіб). Заява подається у десятиденний строк з дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання).
1 Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. №979.
Відповідальність за неподання форми
Згідно з положеннями ч. 3 п. 66.3 ПКУ, у разі неподання заяви протягом 10 календарних днів платник податків або його посадові особи несуть відповідальність згідно із законом.
Так, згідно з п. 117.1 ПКУ, «неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі ДПС, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до встановлених цим Кодексом вимог — тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 грн, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, — 510 грн. А в разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, — сума штрафу буде подвійною».
Незважаючи на те що держреєстратори, відповідно до ст. 6, 16, п. 9 ст. 19 Закону №755, надсилають відповідні повідомлення про вчинення реєстраційних дій щодо зміни відомостей в ЄДР, у т. ч. й за місцезнаходженням (закон зобов'язує його у день вчинення реєстраційної дії в обов'язковому порядку подати відомості про зміни в ЄДР про юрособу до податкових органів), із вищенаведених норм ПКУ випливає, що платник податку все одно повинен звернутися до податкового органу за новим місцезнаходженням із відповідною заявою у визначений вище строк.
Сплата податків при зміні місцезнаходження
Відповідно до ч. 8 ст. 45 та ст. 3 Бюджетного кодексу України, у разі зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання — платників податків визначені законодавством податки та збори (обов'язкові платежі) після реєстрації сплачуються за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (тобто календарного року).
У зв'язку з цим строк перебування платника податків — суб'єкта господарювання на обліку в податковому органі за місцем попередньої реєстрації повинен бути продовжений до закінчення поточного бюджетного року.
Дії податкових органів у разі зміни місцезнаходження
Порядок взаємодії податкових органів при надходженні від платника податків вищезгаданої заяви докладно визначено у розділі Х Порядку №979. Його можна охарактеризувати так:
1. Орган ДПС за новим місцем реєстрації надсилає органу ДПС за старим місцем реєстрації повідомлення.
2. Орган ДПС протягом установлених строків повинен надіслати новому органу ДПС комплект документів і матеріалів, передбачений пп. 10.1.5 названого Порядку. Загальний строк направлення пакета документів — місяць.
Проте, у зв'язку з вищезазначеними нормами бюджетного законодавства, цей термін для суб'єктів господарювання продовжується до закінчення бюджетного року. Крім цього, у разі початку перевірки або прийняття рішення про її проведення (якщо вже надіслано повідомлення), строк перебування на обліку продовжується до закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов'язань за її результатами. Якщо перевірка пройшла та/або здійснюється адміністративне чи судове оскарження сум грошових зобов'язань, — перебування на обліку в «старому» органі ДПС також відповідно продовжується. Після завершення цих обставин строк передання пакета документів щодо платника до нового органу ДПС, згідно з пп. 10.1.5 Порядку №979, не повинен перевищувати 5 днів.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор