Орендна плата за землю державної та комунальної власності: розрахунок, декларування та пільги в умовах воєнного стану

Орендна плата за землю: сутність, платники й об’єкт оподаткування

Для потреб бухобліку й оподаткування слід чітко розрізняти плату за землю та її складові, а також розуміти, коли виникає обов’язок зі сплати.

Сутність орендної плати.

Плата за землю є обов’язковим платежем у складі податку на майно. Цей платіж справляється у двох формах: як земельний податок або як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 ПКУ).

Орендна плата — це обов’язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди. Це платіж за користування ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.136 ПКУ).

Важливо: розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі (ст. 22 ЗУ «Про оренду землі»).

Платники орендної плати.

Платниками плати за землю є платники земельного податку та платники орендної плати.

Платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (пп. 269.1.2 ПКУ).

До землекористувачів належать юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.73 ПКУ). Орендарями землі можуть бути юридичні або фізичні особи (ст. 5 ЗУ «Про оренду землі»).

Особливості для ФОПів та платників єдиного податку.

Фізособи-підприємці. Якщо право оренди земельної ділянки оформлено на ФОПа, він подає декларацію з плати за землю (консультація ДПСУ в «ЗІР», категорія 111.05: «У яких випадках ФОП повинен подавати податкову декларацію з плати за землю?»).

Платники єдиного податку. Платники ЄП звільняються від нарахування та сплати лише земельного податку за ділянки, що використовуються для госпдіяльності (пп. 4 п. 297.1 ПКУ). Але це звільнення не стосується орендної плати за землю.

Приклад 1.

Юрособа є платником єдиного податку 3-ї групи. Ця особа використовує:

— ділянку приватної власності (для госпдіяльності) — звільняється від земельного податку (пп. 4 п. 297.1 ПКУ);

— ділянку комунальної власності (за договором оренди) — зобов’язана сплачувати орендну плату (не звільняється від неї).

Об’єкт оподаткування та підстава для нарахування.

Об’єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пп. 270.1.2 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ПКУ).

Платники плати за землю сплачують її з дня виникнення права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ПКУ). Позаяк право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, орендар зобов’язаний починати використання ділянки не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (абзац другий частини другої ст. 25 ЗУ «Про оренду землі»).

Договір оренди як підстава для нарахування плати

Нарахування орендної плати за землю (як складової плати за землю) для платників — юросіб та фізосіб-підприємців — нерозривно пов’язане з наявністю й умовами договору оренди.

Юридична підстава та форма договору.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності є виключно договір оренди такої ділянки (п. 288.1 ПКУ).

Договір оренди землі укладають у письмовій формі (ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про оренду землі»). Якщо йдеться про землі державної чи комунальної власності, такий договір укладають за типовою формою, затвердженою КМУ (п. 288.1 ПКУ ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про оренду землі»). Типова форма договору оренди землі затверджена Постановою КМУ від 03.03.2004 №220.

Істотні умови, важливі для бухгалтера.

Хоча договір містить багато умов, для потреб оподаткування для бухгалтера особливо важливі такі істотні умови (ст. 15 ЗУ «Про оренду землі»):

1. Об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Ці дані необхідні для коректного заповнення податкової декларації.

2. Строк дії договору оренди та дата його укладення. Ці дати визначають загальний період, за який нараховується орендна плата, і потрібні для заповнення колонки 7 Розділу ІІ Декларації.

3. Розмір та умови внесення орендної плати (п. 288.4 ПКУ). Це ключовий показник для розрахунку податкового зобов’язання.

Початок нарахування плати.

Орендна плата нараховується з моменту виникнення права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ПКУ). Право оренди виникає з моменту його державної реєстрації (ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про оренду землі»).

Об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (ст. 17 ЗУ «Про оренду землі»). Тож орендар зобов’язаний почати використання ділянки не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (абз. 2 ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про оренду землі»).

Саме дата державної реєстрації права оренди є початком відліку для нарахування орендної плати.

Приклад 2.

Договір оренди земельної ділянки комунальної власності укладено 15.01.2025. Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 25.02.2025.

Обов’язок зі сплати орендної плати виникає з 25 лютого 2025 року (п. 287.1 ПКУ, ст. 17 ЗУ «Про оренду землі»).

Форма розрахунків та інформування ДПС.

Розрахунки щодо орендної плати за землі державної та комунальної власності здійснюють виключно у грошовій формі (ст. 22 ЗУ «Про оренду землі»).

Важливо також знати, що органи місцевого самоврядування (ОМС) та органи виконавчої влади, які виступають орендодавцями, зобов’язані інформувати податкову службу про укладення нових договорів оренди землі, внесення змін до наявних договорів та їх розірвання до 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (п. 288.1 ПКУ, ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про оренду землі»).

Крім того, орендар (суб’єкт господарювання) зобов’язаний у п’ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу (абз. 5 ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про оренду землі»).

База оподаткування та визначення розміру орендної плати

Визначення суми орендної плати, що підлягає сплаті до бюджету, починається з правильного розрахунку бази оподаткування та дотримання граничних ставок, установлених ПКУ.

База оподаткування.

Базою оподаткування для орендної плати, як і для земельного податку є:

1. Нормативна грошова оцінка (НГО) земельної ділянки, обов’язково з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом ПКУ (пп. 271.1.1 ПКУ).

2. Площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (пп. 271.1.2 ПКУ).

Індексація нормативної грошової оцінки.

Для визначення розміру орендної плати використовують НГО земельних ділянок з обов’язковим урахуванням коефіцієнта індексації (п. 289.1 ПКУ):

1. Розрахунок коефіцієнта (Кі): центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин щороку розраховує величину коефіцієнта індексації (Кі) виходячи з індексу споживчих цін за попередній рік (п. 289.2 ПКУ).

2. Граничне значення: якщо індекс споживчих цін перевищує 115%, застосовується значення 115% (п. 289.2 ПКУ).

3. Кумулятивне застосування: коефіцієнт індексації застосовується кумулятивно (накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки (п. 289.2 ПКУ).

Зверніть увагу: НГО, яка використовується у розрахунку (зазначається у колонках 15 або 16 розділу ІІ декларації), має бути вже розрахована з урахуванням кумулятивної величини коефіцієнта індексації, що застосовується з дати останньої затвердженої НГО (к. 14, 15 розділу І, які аналогічні к. 15, 16 розділу ІІ декларації).

Щороку в січні коефіцієнти індексації публікуються Держгеокадастром. Наприклад, коефіцієнт індексації за 2024 рік, який використовується для визначення НГО з метою визначення плати за землю на 2025 рік, розміщено на сайті Держгеокадастру тут.

Граничні розміри орендної плати.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюють у договорі оренди між орендодавцем та орендарем (крім певних винятків, як-от консервація ділянок) (п. 288.4 ПКУ).

Проте річна сума орендної плати, визначена у договорі, має відповідати граничним розмірам, установленим ПКУ (п. 288.5 ПКУ).

Мінімальний розмір.

Річна сума орендної плати не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної ділянки (пп. 288.5.1 ПКУ)

Якщо НГО ділянки не проведено, річна сума платежу не може бути меншою за ставку, встановлену для земельного податку, яка становить:

— для сільськогосподарських угідь: не менше ніж 0,3% та не більше ніж 5% НГО одиниці площі ріллі по області (пп. 288.5.1 ПКУ);

— для інших ділянок: не більше ніж 5% НГО одиниці площі ріллі по області (пп. 288.5.1 ПКУ).

Бухгалтерський аспект: якщо ставка, визначена у договорі, є меншою, ніж мінімально можлива ставка за нормами п. 288.5 ПКУ, для розрахунку податкового зобов’язання (для заповнення декларації) треба брати мінімально можливу ставку, встановлену ПКУ (п. 288.5 ПКУ).

Максимальний розмір.

Річна сума орендної плати не може перевищувати 12% від нормативної грошової оцінки ділянки (пп. 288.5.2 ПКУ).

Виняток: максимальний розмір може бути перевищений (тобто бути більшим за 12% НГО), лише якщо орендар був визначений на конкурентних засадах (наприклад, за результатами земельних торгів) (пп. 288.5.3 ПКУ).

Приклад 3 (застосування граничних ставок).

Умова: підприємство орендує земельну ділянку комунальної власності, НГО якої становить 2 000 000 грн. Ділянка не є сільськогосподарським угіддям.

Загальні граничні ставки для ділянок, НГО яких проведено (пп. 288.5.1, 288.5.2 ПКУ):

— мінімум: 0% (фактично, не менше ніж 3% земельного податку, тобто ставка податку, встановлена місцевою радою, але не більше ніж 3% НГО);

— максимум: 12% НГО (пп. 288.5.2 ПКУ).

Сценарій 1: ставка в договорі 1% НГО:

— річна сума: 2 000 000 грн х 1% = 20 000 грн;

— позаяк 1% перебуває у межах 0% — 12%, застосовується договірна ставка.

Сценарій 2: ставка в договорі 15% НГО:

— річна сума за договором: 2 000 000 грн х 15% = 300 000 грн;

— якщо орендар не був визначений на конкурентних засадах, для розрахунку податкового зобов’язання треба застосувати граничний максимум 12% НГО (пп. 288.5.2 ПКУ);

— річна сума до сплати: 2 000 000 грн х 12% = 240 000 грн.

Сценарій 3: ставка в договорі 0,5% НГО (за умови що місцева рада встановила земельний податок 1% НГО):

— мінімальна вимога ПКУ: не менше ніж земельний податок (пп. 288.5.1 ПКУ);

— якщо місцева рада встановила ставку земельного податку 1% НГО, то мінімальна орендна плата також має бути не менше ніж 1%;

— для розрахунку податкового зобов’язання застосовується ставка 1%;

— річна сума до сплати: 2 000 000 грн х 1% = 20 000 грн.

Порядок та строки подання податкової декларації

Поазяк орендна плата за землю є частиною податку на майно, порядок звітування для платників — юросіб та фізосіб-підприємців — регулюється загальними нормами ПКУ, встановленими для плати за землю.

Хто зобов’язаний подавати декларацію.

Платники плати за землю, крім фізосіб, зобов’язані самостійно обчислювати суму податкового зобов’язання:

1. Юридичні особи: ЮО, які орендують землі державної або комунальної власності, зобов’язані подавати податкову декларацію з плати за землю.

2. Фізичні особи: фізособи, не зареєстровані як підприємці, декларацію не подають, бо суму податку їм обчислює контролюючий орган (п. 286.5 ПКУ).

3. Фізособи-підприємці: податкові органи вимагають подання декларації від ФОПів, якщо право оренди оформлено на них.

Якщо суб’єкт господарювання має у користуванні як власні земельні ділянки (земельний податок), так і орендовані ділянки державної/комунальної власності (орендна плата), він повинен подавати дві окремі декларації.

Форма та місце подання.

Декларацію подають за формою, затвердженою Наказом Мінфіну від 16.06.2015 №560.

Куди подавати: декларацію подають до контролюючого органу за місцем розташування земельної ділянки (п. 286.2 ПКУ).

Правило КАТОТТГ: за кожним кодом КАТОТТГ території територіальної громади, на якій розташовані орендовані ділянки, складають окрему декларацію.

Приклад 4.

Якщо підприємство орендує ділянки, розташовані на території двох різних територіальних громад, які обслуговуються однією податковою інспекцією, треба подати дві декларації до цієї інспекції, кожна з яких міститиме відповідний код КАТОТТГ.

Строки подання декларації.

Платники, крім фізосіб, мають право обрати один із двох способів подання звітності.

Перший спосіб: річна декларація (основний спосіб).

Платники самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і подають декларацію на поточний рік не пізніше 20 лютого поточного року (п. 286.2 ПКУ). У цій декларації річна сума податкового зобов’язання розподіляється рівними частками за місяцями.

Подання річної декларації звільняє платника від обов’язку подавати щомісячні декларації.

Другий спосіб: щомісячна декларація.

Платник має право подавати звітну податкову декларацію щомісяця протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним (п. 286.3 ПКУ). Цей спосіб звільняє від подання річної декларації до 20 лютого.

Новий договір або зміна бази оподаткування.

Якщо протягом року укладається новий договір оренди або відбуваються зміни об’єкта чи бази оподаткування, платник зобов’язаний подати декларацію (або уточнюючу) протягом 20 календарних днів місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п. 286.4 ПКУ).

Приклад 5.

Якщо право оренди на нову ділянку виникло 25 березня 2025 року (дата держреєстрації), місяцем, у якому відбулася зміна об’єкта оподаткування, є березень. Граничний термін подання декларації (уточнюючої, якщо річна вже була подана) — 20 квітня 2025 року.

Подання витягу про НГО.

Разом із першою декларацією (у разі фактичного початку діяльності як платника плати за землю) треба подати витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку (НГО) земельної ділянки (п. 286.2 ПКУ).

Надалі витяг подають лише у разі затвердження нової НГО землі.

Хоча витяг має інформаційний характер і не є невід’ємним додатком, його подання важливе (докладніше про витяг тут). Якщо декларацію подають в електронній формі, витяг можна подати в один із таких способів:

— як доповнення до декларації, зазначивши його номер і дату в рядку 8 декларації;

— окремо засобами електронного зв’язку (наприклад, через «Електронний кабінет» у меню «Листування з ДПС»).

Звільнення від подання декларації.

Платники орендної плати звільняються від подання декларації у випадках, якщо ділянки розташовані на територіях:

1) активних бойових дій або тимчасово окупованих РФ, якщо вони були такими станом на 1 січня звітного року та на дату подання декларації (пп. 69.14 підр. 10 розд. ХХ ПКУ);

2) на яких розташовані об’єкти нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, за умови внесення даних про знищення до Реєстру майна (пп. 69.14-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ). Позаяк прямих норм про звільнення від подання декларації для цього випадку немає, рекомендуємо отримувати індивідуальну консультацію для уникнення спорів.

Практика заповнення розділу ІІ декларації

Розділ ІІ податкової декларації використовується для розрахунку суми орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Його заповнення подібне до розділу І (земельний податок), але має ключові особливості, пов’язані з договірними відносинами.

Основне щодо заповнення розділу ІІ.

Порядок заповнення: інформацію в розділі ІІ наводять окремим рядком щодо кожної окремої земельної ділянки.

Дата закінчення оренди (к. 7): це дата, визначена договором оренди. Якщо в договорі наведено лише строк дії, платник обчислює дату закінчення самостійно від дати його укладення (незалежно від дати державної реєстрації договору).

Період користування (к. 8, к. 9):

— колонка 8: «Частка неповного місяця користування» розраховується як кількість днів користування у місяці, поділена на загальну кількість днів у місяці (зазначається з чотирма десятковими знаками);

— колонка 9: «Кількість повних місяців користування».

База оподаткування (к. 15, к. 16): використовується нормативна грошова оцінка одиниці площі (грн/га або грн/кв. м) з урахуванням кумулятивної величини коефіцієнта індексації.

Ставка плати (к. 17): це ставка, визначена договором оренди, але вона обов’язково має відповідати граничним розмірам, установленим п. 288.5 ПКУ. Якщо договірна ставка менша за мінімально можливу, слід брати мінімальну ставку, передбачену ПКУ.

Річна сума (к. 18): обчислюють за формулою, що враховує НГО, ставку та фактичний період користування (к. 8 + к. 9).

Перенесення до розділу ІІІ: підсумковий показник річної суми орендної плати (рядок 2, к. 18) переносять до рядка 3, колонки 3 розділу ІІІ та розподіляється рівними частками за місяцями (з к. 4 до к. 15).

Докладний порядок заповнення декларації та прикладів розрахунків дивіться у статті: «Податкова декларація з плати за землю на 2026 рік: інструкція із заповнення та подання» в цьому номері журналу.

Внесення змін та уточнення податкових зобов’язань

Зміни протягом року.

Нові об’єкти або зміни: якщо протягом року укладено новий договір оренди або змінилися об’єкт чи база оподаткування (наприклад, зміна НГО), платник повинен подати декларацію.

Строк подання: нову (або уточнюючу) декларацію подають протягом 20 календарних днів місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п. 286.4 ПКУ).

Відповідальність: несвоєчасне подання декларації (у тому числі уточнюючої) тягне за собою штрафні санкції згідно з ПКУ (пп. 120.1 ПКУ).

Порядок уточнення.

Це питання ми докладно розглянули в статті «Подання уточнюючої декларації з оренди землі за новою ділянкою». Тому зараз скажемо лише про основні моменти.

Тип декларації: для коригування раніше поданих річних зобов’язань (наприклад, через додавання нової ділянки або виправлення помилки) подають уточнюючу декларацію.

Заголовна частина: у полі 03 — позначка «Х» («Уточнююча»). Треба зазначити реєстраційний номер декларації, що уточнюється.

Розділ ІІ (Розрахунок):

— переносяться всі дані щодо ділянок, які не змінювалися, з попередньої декларації;

— додається новий рядок з інформацією про нову ділянку, включаючи розрахунок частки неповного місяця користування (к. 8) та кількість повних місяців (к. 9).

Розділ ІІІ (Зобов’язання):

— у рядку 3 — загальна уточнена сума податкового зобов’язання за рік (включаючи старі та нові зобов’язання);

— у рядку 4 — переносять суму, задекларовану раніше;

— рядки 5 та 5.1 відображають суму, що збільшує податкове зобов’язання.

Коригування під час воєнного стану.

Платники орендної плати мають право відкоригувати задекларовані податкові зобов’язання за минулі роки (2022 — 2024), подавши уточнюючі декларації, якщо ділянки:

1) розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих рф (пп. 69.14 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ);

2) забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання через таку загрозу (п. 288.8 ПКУ);

3) на них розташовані об’єкти нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, за умови внесення даних до Реєстру майна (пп. 69.14-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Тимчасові пільги та особливості нарахування орендної плати в умовах воєнного стану

В умовах воєнного стану ПКУ передбачає кілька тимчасових підстав для ненарахування та несплати орендної плати за землю державної та комунальної власності, що є критично важливим для бухобліку.

Перша пільга: звільнення за земельні ділянки на територіях бойових дій та окупації (АБД/ТОТ).

Орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності не нараховують та не сплачують, якщо ділянки розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих рф (пп. 69.14 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Періоди застосування пільги:

1) за 2022 рік: пільга застосовується щодо земельних ділянок, які перебувають в оренді юросіб та ФОПів, за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року;

2) з 1 січня 2023 року: ненарахування та несплата — за період, що починається з першого числа місяця, в якому було визначено дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації для відповідної території, до останнього числа місяця, в якому ці бойові дії або окупація були завершені;

3) визначення територій: дати початку та завершення до 20.03.2025 визначалися відповідно до Переліку, затвердженого Наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309. Але з 20.03.2025 цей Перелік втратив чинність, натомість діє Перелік, затверджений наказом Мінрозвитку від 28.02.2025 №376.

Коригування та звітування.

Платники, які задекларували податкові зобов’язання з орендної плати за 2022 та/або 2023 роки за ділянки на АБД/ТОТ, мають право відкоригувати їх за період березень 2022 — грудень 2023 року, подавши уточнюючі податкові декларації.

Складені та вручені ППР про сплату плати за землю за ділянки, що не підлягають оподаткуванню відповідно до цих норм, підлягають скасуванню (відкликанню), а податковий борг — анулюванню.

Декларацію не подають, якщо земельні ділянки станом на 1 січня звітного року та на дату подання декларації розташовані на АБД/ТОТ.

Друга пільга: звільнення за ділянки зі знищеним нерухомим майном.

Орендну плату також не нараховують та не сплачують за земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок збройної агресії рф (пп. 69.14-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

Умови застосування пільги:

1. Обов’язкова реєстрація: дані про знищення об’єкта та про земельну ділянку мають бути внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного (Реєстр майна).

2. Обмеження площі: пільга застосовується у межах площ, визначених цим підпунктом. Наприклад, для ЮО — власників знищеної нежитлової нерухомості це може бути 100% площі ділянки, якщо загальна площа знищеного об’єкта дорівнює або перевищує 1/3 загальної площі ділянки.

3. Період пільги: починається з першого числа місяця, на який припадає дата знищення нерухомого майна згідно з Реєстром майна. Пільга діє до останнього числа місяця, в якому зареєстровано речове право на новозбудований об’єкт, або до останнього числа місяця припинення воєнного стану, але не пізніше 1 січня 2026 року.

Третя пільга: звільнення за ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.

ПКУ також передбачає ненарахування орендної плати за договорами оренди земель державної та комунальної власності у двох випадках (п. 288.8 ПКУ):

1. Консервація ділянок: орендну плату не нараховують, якщо орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування ухвалив рішення про затвердження робочого проєкту землеустрою щодо консервації земельної ділянки.

2. Забруднення вибухонебезпечними предметами (ВП):

— фактично забруднені: не нараховується орендна плата за період, який починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження ділянки операторами протимінної діяльності, і завершується останнім числом місяця, в якому ділянки визнані придатними для використання;

— непридатні через потенційну загрозу (ВП): ненарахування орендної плати можливе лише за наявності рішення сільської, селищної, міської ради або військової адміністрації про надання податкових пільг на підставі заяви платника податків.

У випадках консервації або визнання ділянки непридатною через потенційну загрозу ВП, якщо відомостей про відповідні рішення немає у базах ДПС, нарахування орендної плати до отримання контролюючим органом офіційних даних здійснюється на підставі відомостей, наданих платником податків (копій рішень про консервацію або про надання пільг).

Приклад 6.

Юрособа у вересні 2024 року отримала від органу місцевого самоврядування рішення про надання пільги зі сплати орендної плати за потенційно забруднену ВП ділянку. Обов’язок зі сплати орендної плати припиняється з 1 вересня 2024 року (з першого числа місяця, на який припадає дата ухвалення рішення). Для цього треба подати до ДПС копію рішення.