Суттєво. ПКУ та Порядком №261 не передбачено включення до складу витрат фізичної особи — підприємця на загальній системі оподаткування сум безнадійної дебіторської заборгованості, оскільки такі витрати не пов’язані з отриманим доходом.
! ФОП на загальній системі оподаткування
Головне управління ДПС у Харківській області (далі — ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення фізичної особи — підприємця на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм податкового законодавства, та керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами) (далі — Кодекс), з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє.
Платник податків зазначив, що відповідно до підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 Кодексу якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від’ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується. Отже, у фізичної особи — підприємця на загальній системі можуть бути збитки, які впливають на об’єкт оподаткування.
Фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування у процесі здійснення господарської діяльності має дебіторську заборгованість контрагентів, що виникла внаслідок постачання товарів/надання послуг з відстрочкою оплати. Оплата за такими операціями фактично не отримана.
На дату звернення наявні підстави для визнання такої заборгованості безнадійною. Зазначена заборгованість відповідає ознакам безнадійної заборгованості згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
Прямої норми, яка б дозволяла віднести до витрат суми безнадійної дебіторської заборгованості для фізичної особи — підприємця на загальній системі оподаткування немає. Але немає і прямої заборони.
В той же час, платник звертає увагу на те, що в Україні Конституційним принципом є принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), згідно якого громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», а державні органи та їх посадові особи — за принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом».
Отже, навіть, якщо перенесення збитків фізичною особою — підприємцем на загальній системі оподаткування на наступні періоди прямо не передбачено Кодексом, але і не заборонено.
Таким чином, платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи може фізична особа — підприємець — платник податків на загальній системі оподаткування визнати дебіторську заборгованість безнадійною у розумінні підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу?
2. Чи підлягає списанню така безнадійна дебіторська заборгованість у податковому обліку фізичної особи — підприємця, з урахуванням положень пункту 177.2 статті 177 Кодексу (визначення об’єкта оподаткування), пункту 177.4 статті 177 Кодексу (склад витрат фізичної особи — підприємця на загальній системі)?
3. Чи має право фізична особа — підприємець включити суму безнадійної дебіторської заборгованості до складу витрат, якщо витрати, пов’язані з придбанням товарів (робіт, послуг), були документально підтверджені та раніше враховані відповідно до пункту 177.4 статті 177 Кодексу?
4. Чи підлягає коригуванню дохід фізичної особи — підприємця, визначений за касовим методом, у разі списання безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням пунктів 177.1 та 177.2 статті 177 Кодексу?
5. Які первинні та підтвердні документи (акти, рішення суду, довідки тощо) є достатніми для підтвердження факту безнадійності заборгованості фізичної особи — підприємця у цілях податкового обліку?
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Пунктом 19-1.1 статті 19-1 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Кодексу податкове законодавство України складається з Конституції України; Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі — законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Порядок адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, визначається виключно податковим законодавством, законодавством про збір та ведення обліку єдиного внеску (пункту 3.3 статті 3 Кодексу).
Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Кодексу будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 Кодексу).
Щодо першого — п’ятого питань
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.
Фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування має право вести облік дебіторської заборгованості з використанням Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року №2, (зі змінами) (далі — НП(С)БО 10).
Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу «Загальні положення» НП(С)БО 10: безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Списання дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Така заборгованість має бути підтверджена документально та відповідати ознакам, визначеним у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Кодексу та визначенню безнадійної дебіторської заборгованості.
Документальним підтвердженням можуть бути, зокрема, але не виключно: акти інвентаризації, протоколи, акти, рішення суду, тощо.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).
Отже, питання порядку списання дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку та його документальне оформлення належить до компетенції Міністерства фінансів України.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено статтею 177 Кодексу.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Кодексу об’єктом оподаткування фізичної особи — підприємця на загальній системі оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою — підприємцем, встановлено пунктом 177.4 статті 177 Кодексу, який не містить витрат щодо сум безнадійної заборгованості.
Пунктом 177.10 статті 177 Кодексу визначено, що фізичні особи — підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами — підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі — Типова форма) та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами — підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі — Порядок №261), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 року №261.
Так, згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІ Порядку №261 у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, у касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ІІ Порядку №261 у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи, послуги) та/або повернутої передплати.
Згідно з підпунктом 5 пункту 1 розділу ІІ Порядку №261 у графі 4 вказується сума, яка розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи, послуги) (графа 3).
Згідно з підпунктом 6 пункту 1 розділу ІІ Порядку №261 інформація про документально підтверджені витрати, пов’язані з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності, зазначається у графах 5 — 10.
У графі 6 типової форми відображається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг), або для використання під час провадження незалежної професійної діяльності (абзац 2 підпункту 6 пункту 1 розділу II Порядку №261). Отже, у графі 6 типової форми зазначається вартість (собівартість) реалізованих товарів.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 розділу ІІ Порядку №261 у графі 11 Типової форми зазначається сума чистого оподаткованого доходу, яка розраховується як різниця між загальною сумою отриманого доходу, яка підлягає декларуванню (графа 4) та сумою документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8, 9, 10).
Враховуючи вищевикладене, фізична особа — підприємець за підсумком дня у графі 2 «Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності» типової форми зазначає отриманий дохід та одночасно у графі 6 «Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг), або для використання під час провадження незалежної професійної діяльності» суму витрат, яка може бути безпосередньо віднесена до конкретного об’єкта витрат.
При цьому, Кодексом та Порядком №261 не передбачено включення до складу витрат фізичної особи — підприємця на загальній системі оподаткування сум безнадійної дебіторської заборгованості, оскільки такі витрати не пов’язані з отриманим доходом.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.