Суттєво. Якщо основні засоби не призначені для подальшого використання у господарській діяльності платника податку та визнані непридатними для експлуатації, то такі основні засоби не будуть амортизуватись у податковому обліку відповідно до вимог п. 138.3 ПКУ.
! Платникам податку на прибуток
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Комунального підприємства виконавчого органу <…> (<…> міської державної адміністрації) <…> (далі — КП) щодо амортизації виробничих основних засобів у разі їх визнання непридатними для експлуатації, керуючись ст. 52 та пп. «в» пп. 69.41.3 пп. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, КП веде бухгалтерський облік за міжнародними стандартами.
Майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади м. Києва та закріплюється за КП на праві господарського відання.
КП має на балансі основні засоби виробничого призначення, що визнані непридатними для експлуатації.
Як зазначає КП непридатні для експлуатації основні засоби — це активи, які втратили свою функціональність через фізичне зношення, моральне старіння, пошкодження або інші причини, і більше не приносять економічних вигід, тому підлягають списанню з балансу КП. Це відбувається, коли їх неможливо або економічно недоцільно відремонтувати, відновити або модернізувати.
Оскільки, для списання майна комунальної власності необхідно отримати дозвіл власника, проходить певний період, коли такий дозвіл буде отримано. Упродовж періоду очікування на дозвіл основні засоби, не придатні для експлуатації, фактично не експлуатуються.
У бухгалтерському обліку визнання основних засобів непридатними для експлуатації не призводить до припинення нарахування амортизації.
КП просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:
чи підлягають амортизації у податковому обліку основні засоби виробничого призначення, визнані непридатними для експлуатації?
Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі абзацу першого пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені ст. 138 Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:
на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:
на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу;
на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта;
на суму дооцінки основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму вигід від відновлення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Згідно з пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 — 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.
Відповідно до пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, а саме:
витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів;
витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.
При цьому, терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
Отже, якщо основні засоби не призначені для подальшого використання у господарській діяльності платника податку та визнані непридатними для експлуатації, то такі основні засоби не будуть амортизуватись у податковому обліку відповідно до вимог п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).