Так, ваше підприємство зобов’язане подати відповідну інформацію до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), незважаючи на відсутність транспортних засобів, найманих працівників та фактичної господарської діяльності.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порядок виконання військово-транспортного обов’язку регламентується Кабінетом Міністрів України. Відповідним базовим нормативним актом є Положення №1921, затверджене постановою КМУ від 28.12.2000. Пункт 15 цього Положення імперативно визначає, що керівники всіх підприємств, установ та організацій повинні двічі на рік — до 20 червня та до 20 грудня — звітувати про наявність техніки, її технічний стан та осіб, які на ній працюють.
У чинному законодавстві немає жодних винятків чи пільг для новостворених компаній або тих суб’єктів господарювання, що тимчасово призупинили чи ще не розпочали діяльність. Якщо на балансі юрособи немає жодного автомобіля, керівник однаково має виконати вимогу закону, подавши так званий нульовий звіт. У такому документі просто офіційно констатують факт відсутності транспортних засобів.
Особливу увагу варто звернути на актуальну судову практику, яка остаточно розвіює популярний міф про необов’язковість такого звітування для «безкінних» підприємств. Деякі платники податків досі помилково орієнтуються на старі роз’яснення Міноборони (зокрема, лист від 24.05.2016 №322/2/2836), де зазначалося, що інформація подається лише за наявності транспорту на обліку. Проте суди категорично відхиляють такі аргументи.
Наприклад, Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі №158/728/26 від 15.04.2026 чітко постановив, що листи міністерств мають виключно інформаційний характер і не можуть підміняти собою чи скасовувати прямі норми Закону та урядової постанови. Суд підтвердив: навіть якщо компанія існує лише місяць і не має майна, це не звільняє її директора від обов’язку подати звіт. Ба більше, згідно з ч. 3 ст. 272 КАСУ, рішення апеляційної інстанції у цій категорії справ є остаточними і не підлягають касаційному оскарженню у Верховному Суді.
Щодо наслідків ігнорування цього обов’язку: неподання або несвоєчасне подання інформації про транспорт кваліфікується контролерами як порушення законодавства про оборону та мобілізацію. В умовах особливого періоду за такі дії передбачено сувору адміністративну відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Штрафні санкції, які накладаються безпосередньо на посадових осіб (керівників підприємств), є досить істотними і становлять від 34 000 до 59 500 гривень.
Отже, щоб уникнути значних фінансових втрат і адміністративного тиску, вам треба у встановлені законодавством строки подати до ТЦК та СП відповідну інформацію, прямо зазначивши в ній про відсутність транспортних засобів на балансі вашого товариства.
Висновки
1. Обов’язок інформувати ТЦК та СП про транспортні засоби поширюється на всі без винятку юрособи, включаючи новостворені компанії та ті, що не мають автомобілів чи не провадять діяльності (у такому разі подаються «нульові» відомості).
2. Роз’яснювальні листи державних органів (зокрема, попередні листи Міноборони) не мають сили нормативно-правового акта, тому посилання на них у суді не допоможе керівникові уникнути відповідальності за неподання звітності.
3. Ігнорування вимоги щодо подання інформації в особливий період тягне за собою накладення на директора підприємства значного штрафу (від 34 000 грн згідно зі ст. 210-1 КУпАП), причому оскаржити таку санкцію у касаційному порядку неможливо.