Штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обов’язку сплатити до державного бюджету кошти у сумі, визначеній МКУ залежно від виду та характеру правопорушення (ст. 464 МКУ).
Штраф має бути сплачений особою, яка порушила митні правила, не пізніше ніж через 15 днів з дня вручення або надсилання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу. У разі оскарження постанови — не пізніше ніж через 15 днів з дня залишення скарги (позовної заяви) без задоволення.
Суму штрафу вносить до державного бюджету особа, яка вчинила порушення, у порядку, встановленому законодавством України (ст. 539 МКУ).
Отже, якщо штраф накладено на клієнта, саме він (а не експедитор) зобов’язаний його сплатити. Надалі клієнт має право пред’явити претензію особі, винній у виникненні такого штрафу (експедитору, митному брокеру тощо).
Водночас на практиці можливі ситуації, коли штраф фактично сплачує експедитор. У такому разі постає запитання: чи має він право включити цю суму до витрат, пов’язаних із наданням експедиторських послуг, та перевиставити її клієнтові?
Відповідно до ст. 9 Закону №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність», до плати експедитора не включаються витрати на оплату послуг інших осіб, залучених до виконання договору, а також витрати на сплату зборів (обов’язкових платежів), що здійснюються під час виконання договору транспортного експедирування.
Позаяк зазначений Закон не містить вичерпного переліку витрат, які підлягають відшкодуванню клієнтом, слід керуватися умовами договору.
Якщо договором передбачено відшкодування штрафів
Якщо умовами договору транспортного експедирування передбачено, що клієнт відшкодовує експедитору, зокрема, суми штрафів, сплачених під час виконання замовлення, вважається, що експедитор діє за дорученням клієнта та в його інтересах.
У такому разі сплачена сума має характер витрат, що підлягають компенсації клієнтом, і не є оплатою послуг. Отже, така компенсація не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Якщо договором не передбачено відшкодування штрафів
На думку консультанта, якщо договором не передбачено відшкодування штрафів, компенсація таких сум розглядається як окремий правочин.
У цьому разі слід враховувати, що відповідно до пп. 188.1 ПКУ до бази оподаткування ПДВ не включаються суми неустойки (штрафів, пені) та відшкодування шкоди.
Проте ця норма застосовується до штрафів, що нараховуються у межах договірних відносин (наприклад, штраф клієнту за порушення умов договору). У ситуації, що розглядається, йдеться про штраф, сплачений експедитором за клієнта, тобто фактично про відшкодування понесених витрат (збитків).
Таким чином, за відсутності відповідних умов у договорі експедитор може вимагати компенсації такої суми виключно у формі претензії про відшкодування збитків. Така компенсація також не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Висновки
1. Якщо штраф накладено на клієнта, саме він зобов’язаний його сплатити.
2. Якщо штраф за клієнта сплатив експедитор:
— за наявності відповідної умови в договорі — сума компенсується як витрати за договором (без ПДВ);
— за відсутності такої умови — відшкодування можливе лише як компенсація збитків (у претензійному порядку, без ПДВ).