Чинне законодавство не дає суб’єктам господарювання права обирати, за якою формою складати й подавати фінзвітність. Норми законодавства імперативно встановлюють, кому яку форму подавати з урахуванням того, що, аби полишити конкретну категорію, підприємство має не відповідати її ознакам не менше ніж два роки поспіль. А що буде, якщо обрати форму фінзвітності неправильно?
Нормою ч. 1 ст. 186-3 КУпАП установлено адмінштраф за подання фінзвітності не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією. Що належить до такої документації, зазначено у ч. 5 ст. 8 Закону про статистику. Позаяк форми фінансової звітності затвердив Мінфін, то адмінштраф за подання фінзвітності не за тією формою й у більшому обсязі, ніж треба, тобто у разі подання форм №1-м та №2-м замість №1-мс та №2-мс або ж подання звичайних форм фінзвітності (ф. №1 – 5) замість форм №1-м та №2-м, застосовуватися не має. Крім цього, під час воєнного стану органи статистики не штрафують — докладніше про це далі.
Штраф, передбачений ч. 1 ст. 164-2 КУпАП за неподання фінзвітності, застосовується тільки до підприємств, пов’язаних із бюджетними коштами, адже його можуть накласти лише органи Державної аудиторської служби (ст. 234-1 КУпАП). А вони мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення лише щодо підконтрольних установ та суб’єктів господарювання.
Для платників податку на прибуток подання фінзвітності не за тією категорією може спричинити невизнання податкової декларації — про це пишуть податківці у «ЗІР», підкатегорія 102.22, запитання: «Чи передбачена відповідальність до платника податку за подання фінансової звітності не за встановленою формою та чи потрібно у такому випадку її повторно подавати за відповідною формою?».
Чи можна розцінювати подання фінзвітності не за тією формою як її неподання і, отже, неподання податкової декларації з податку на прибуток — питання доволі суб’єктивне. На нашу думку, головне — це наявність самого факту подання фінансової звітності разом із декларацію з податку на прибуток, і при цьому обсяг такої фінзвітності не має бути менший, ніж належиться для категорії підприємства, а також вибір форми звітності не вплинув на фінрезультат з метою оподаткування.
Які наслідки, якщо фінзвітність подати за НП(С)БО, а не за МСФЗ?
Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається коригуванням (збільшенням або зменшенням) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних П(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ).
Контролюючі органи мають право проводити перевірку правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухобліком відповідно до НП(С)БО або МСФЗ (пп. 20.1.44 ПКУ). І от на підставі цієї норми вони можуть стверджувати, що фінрезультат з метою оподаткування визначено неправильно, бо фактично облік ведеться за НП(С)БО, а підприємство має його вести за МСФЗ.
Зокрема, якщо за правилами МСФЗ фінрезультат виявиться вищим, аніж за правилами НП(С)БО, то може виникнути підозра про заниження фінрезультату та суми податку на прибуток до сплати.
Наразі роз’яснень ДФСУ щодо цього немає, тож пропонуємо звернутися до податківців за наданням індивідуальної податкової консультації відповідно до ст. 52 ПКУ.
Якщо ж підприємство не підпадає під дію ч. 2 ст. 12-1 Закону про бухоблік, воно може вільно обирати стандарти, за якими вести облік та складати фінзвітність, як зазначено у ч. 3 ст. 12-1 Закону про бухоблік. Цей вибір треба закріпити у наказі про облікову політику або в окремому наказі керівника підприємства. Позаяк у цьому разі підприємство не порушує норм Закону про бухоблік, то й питань щодо правильності визначення фінрезультату не виникатиме.