Коли подаємо?
Обов’язок заповнення та подання податкових декларацій платниками єдиного податку (далі — Декларація) передбачено статтею 296 ПКУ. Декларацію подають до контролюючого органу за місцем податкової адреси (п. 296.4 ст. 296 ПКУ).
Юрособи-«єдиноподатники» групи 3 подають Декларацію у строк, установлений для квартального податкового (звітного) періоду (абз. 1 п. 296.3 ст. 296 ПКУ). А це — 40 днів після закінчення звітного періоду.
Залишається чинною і норма стосовно перенесення подання Декларації на операційний день, наступний за вихідним або святковим днем, якщо останній день строку припадає на вихідний або святковий день (п. 49.20 ст. 49 ПКУ).
Отже, формально останній день подання Декларації — 9 лютого. Але, позаяк у 2025 році це неділя, то останній день подання Декларації переноситься на понеділок.
Тобто за 2024 рік треба буде відзвітувати до 10 лютого 2025 року (включно).
За якою формою подаємо?
Форма Декларації затверджена наказом Мінфіну від 19.06.2015 №578 (зі змінами). Так, за останнім разом зміни до цієї форми вносили наказом Мінфіну від 15.12.2022 №438. Тобто вже два роки ця форма не змінювалась, і тому для більшості платників скласти її буде неважко.
Ідентифікатор електронної форми — J0103508
Не забувайте! У складі річної Декларації юрособи подають:
— додаток 1 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» (ідентифікатор електронної форми J0135708). Щоправда, тільки за наявності показників для заповнення.
Декларацію заповнюють українською мовою, без виправлень. Усі суми зазначають у гривнях із копійками.
Якщо даних для заповнення рядків немає, то:
— у паперовій Декларації ставимо прочерк «–»;
— в електронній Декларації такий рядок залишаємо порожнім.
Чи подавати Декларацію, якщо доходу не було?
Платник податків зобов’язаний за кожний установлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або за наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (абз. 1 п. 49.2 ПКУ).
Цей абзац застосовується до всіх платників податків, у тому числі до тих, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Отже, юрособи — платники єдиного податку третьої групи, які протягом звітного періоду не мають доходів, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, подавати Декларацію не зобов’язані.
А от якщо у попередніх кварталах 2024 року дохід був, а не було його лише в четвертому кварталі, то Декларацію подати потрібно. Адже її складають наростаючим підсумком, і тому платникові податку буде що задекларувати!
Яким чином подаємо?
Декларацію подаємо в один із таких способів:
— на паперових носіях особисто або через уповноважену на це особу;
— поштою до контролюючого органу за місцем податкової адреси з повідомленням про вручення та з описом вкладеного не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку подання Декларації (п. 49.5 ПКУ);
— засобами електронного зв’язку в електронній формі не пізніше закінчення останньої години дня, в якому закінчується такий граничний строк (п. 49.3 ПКУ).
Яка відповідальність за неподання (несвоєчасне подання)?
За неподання або несвоєчасне подання Декларації підприємствам загрожує штраф у розмірі 340 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені повторно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п. 120.1 ПКУ).
Утім, якщо платник не має можливості подати Декларацію, п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ встановив «воєнну» пільгу. Штраф не застосовується в разі подання Декларації протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Проте це не означає, що, якщо така можливість протягом війни відновилася, Декларацію можна не подавати. У такому разі Декларацію треба подати протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем такого відновлення, і тільки за цієї умови штрафу за несвоєчасне подання не буде.
До підстав неможливості виконання податкових обов'язків належать, зокрема, втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп'ютерного та іншого обладнання, неможливість їх використати чи вивезти внаслідок ведення бойових дій; перебування в населеному пункті, де ведуться бойові дії/який перебуває в тимчасовій окупації, тощо.
Щоб підтвердити неможливість виконання податкових обов'язків, платник податків має подати до контролюючого органу заяву, в якій навести, зокрема:
— обґрунтування підстав для підтвердження неможливості виконання податкових обов'язків із посиланням на документальне підтвердження;
— вичерпний перелік додатків;
— інформацію про те, які саме податкові обов'язки не мав /не має можливості виконати платник податків, за які періоди;
— інформацію щодо обставин, пов'язаних із веденням воєнних (бойових) дій, терористичними актами, диверсіями або іншими обставинами непереборної сили, спричиненими військовою агресією, тимчасовою окупацією;
— документи (копії документів), іншу інформацію, що підтверджують неможливість своєчасно виконати податкові обов'язки.
Залежно від підстави, з якою платник податків пов'язує неможливість виконання податкових обов'язків, у кожному конкретному випадку визначається і перелік документів, які треба подати для її підтвердження.
Який порядок заповнення Декларації?
У правому верхньому куті вступної частини Декларації зазначаємо порядковий номер за рік наростаючим числом залежно від кількості поданих відповідних декларацій будь-якого типу за рік (у т. ч. враховуються нові звітні й уточнюючі).
Юрособа на єдиному податку третьої групи заповнює заголовну частину Декларації (розділ І), розділи ІІ та ІІІ. Розділ IV заповнює лише у разі виправлення помилок у деклараціях за минулі звітні періоди.
Декларацію заповнюємо наростаючим підсумком, тобто за І квартал, за І + ІІ квартали (півріччя), за І + ІІ + ІІІ квартали (три квартали) та загалом за рік. Зараз ми говоримо саме про річну Декларацію.
Огляньмо докладніше заповнення кожного з чотирьох розділів Декларації.
Розділ І
У полі 1 загальної частини Декларації заповнюють «тип декларації»:
1. 01 «Звітна» — якщо Декларацію подають уперше за відповідний базовий звітний (податковий) період у встановлені статтею 49 ПКУ строки для такого подання або з порушенням термінів подання;
2. 02 «Звітна нова» — якщо Декларацію подають до закінчення граничного строку її подання за такий самий звітний період із виправленими показниками після поданої Декларації з типом «Звітна»;
3. 03 «Уточнююча» — якщо Декларацію подають після граничного терміну її подання за такий самий звітний період (з урахуванням строків давності) для виправлення показників уже поданої Декларації;
4. 04 «Довідково» — якщо Декларацію подають відповідно до п. 296.8 ст. 296 ПКУ для отримання довідки про доходи за інший, ніж квартальний податковий (звітний) період, для призначення пенсії, матеріального забезпечення, страхових виплат. Для призначення пенсії/матеріального забезпечення, страхових виплат обов’язково зазначають тип Декларації — «Звітна» або «Звітна нова» з додатковою позначкою «Довідкова». Але при поданні декларації за 2024 рік це поле не заповнюють.
У полі 2 «Податковий (звітний) період» загальної частини Декларації зазначають податковий (звітний) період та рік, за який звітують. Отже, у річній Декларації просталяють лише рік!
Показник «місяць» у рядку 02 заповнюють лише у разі подання «Довідкової» Декларації. Тоді у цьому полі прописують арабськими цифрами від 1 до 12 номер календарного місяця:
Поле 3 «Податковий (звітний) період, який уточнюється» заповнюють тільки у разі подання Декларації з типом форми «Уточнююча». У цьому полі зазначають звітний період, який уточнюють. Для уточнюючої Декларації звітний (податковий) період (рядок 02) та звітний (податковий) період, що уточнюють (рядок 03), заповнюють однаковими значеннями, які відповідають звітному (податковому) періоду, який уточнюють.
У полі 4 «Платник податку» фіксують найменування, адресу, коди (види) діяльності згідно з реєстраційними документами.
У полі 5 «Найменування контролюючого органу, до якого подається звітність» — податковий орган за місцем обліку як платника єдиного податку.
Розділ ІІ. Дохід, що підлягає оподаткуванню
Юрособи — платники єдиного податку третьої групи, зареєстровані платниками ПДВ, які мають сплачувати єдиний податок за ставкою 3%, заповнюють лише колонку 3.
Неплатники ПДВ, які сплачують єдиний податок за ставкою 5%, заповнюють колонку 4.
Нагадаємо, що до доходу платника єдиного податку включаються (ст. 292 ПКУ):
— дохід, отриманий протягом звітного періоду в грошовій формі (готівковій/безготівковій), у т. ч. дохід представництв, філій та відділень такої юрособи;
— вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);
— сума кредиторської заборгованості за строком позовної давності, який минув;
— винагорода повіреного (агента) у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами;
— різниця між сумою, що отримана від продажу основних засобів та нематеріальних активів, і їхньою залишковою вартістю на день продажу — якщо основні засоби продано після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію. Інакше до оподаткованого доходу потрапляє вся виручка від продажу таких ОЗ (звісно, за винятком ПДВ);
— дохід, отриманий у період перебування на загальній системі оподаткування, у вигляді попередньої оплати товарів (робіт, послуг). на дату відвантаження таких товарів (виконання робіт, надання послуг) уже на спрощеній системі.
А в п. 292.11 ПКУ наведено доходи, які до оподатковуваного доходу не включають.
При цьому щодо деяких доходів доводиться звертатися не так до прямих норм ПКУ, як до роз’яснень податківців. І або погоджуватися з ними, або оскаржувати їх.
Так, дохід, отриманий в іноземній валюті, перераховують у гривні за курсом НБУ на дату отримання (п. 292.5 ПКУ). Це пряма норма Кодексу, проте у юросіб, позаяк вони мають вести ще й бухоблік, одразу виникає запитання щодо курсових різниць і щодо доходу/збитку від купівлі-продажу валютних цінностей.
Щодо цього податківці давно мають фіскальну точку зору, яка залишається актуальною і досі: додатна курсова різниця, що виникає у разі перерахування залишків іноземної валюти на поточних рахунках за правилами бухобліку і (чомусь податківці їх не розрізняють) від купівлі-продажу іноземної валюти, належить до оподатковуваного доходу юрособи 3-ї групи. А от від’ємна курсова різниця цей дохід не зменшує.
Окрема стаття доходу — це дивіденди, отримані юрособою-«єдинником».
Нагадаємо, що у п. 292.11 ПКУ наводиться перелік доходів «єдинників», які не оподатковуються єдиним податком.
У цьому переліку є і дивіденди, але умова їх неоподаткування єдиним податком —оподаткування їх іншими податками з доходів у порядку, встановленому ПКУ.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів установлено п. 57.1-1 ПКУ. Тому, якщо емітент корпоративних прав виконав вимоги цього пункту, дивіденди в отримувача-«єдинника» не оподатковуються.
У деяких випадках платники застосовують подвійний розмір ставок єдиного податку (6% або 10% доходу) до (п. 293.5 ст. 293 ПКУ):
— суми перевищення граничного обсягу доходу, визначеного у пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, — відображають у рядку 2 розділу ІІ Декларації;
— доходу, отриманого при застосуванні негрошового способу розрахунків (бартер), — відображають у рядку 3 розділу ІІ Декларації;
— доходу, отриманого від провадження заборонених видів діяльності, — відображають у рядку 4 розділу ІІ Декларації.
Після заповнення цих рядків Декларації платник єдиного податку мусить перейти на загальну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, в якому отримано такі доходи (пп. 298.2.3 ПКУ)!
Рядок 5 включає загальну сума доходу за податковий (звітний) період (р. 1 + р. 2 + р. 3 + р. 4)
Розділ IIІ. Розрахунок податкових зобов’язань з єдиного податку
У цьому розділі з урахуванням сум доходу за відповідний звітний період, зазначених у рядках розділу ІІ, розраховують податкові зобов’язання з єдиного податку.
Суму єдиного податку за основною ставкою зазначають у рядку 6, а за подвійною ставкою — у рядку 7 відповідної колонки (3 або 4). У рядку 8 — загальну суму єдиного податку за три квартали (сумарне значення рядків 6 та 7). Для визначення суми єдиного податку, яку належить сплатити за звітний квартал, потрібно від загальної суми єдиного податку відняти суму задекларованого єдиного податку за минулий звітний період поточного року (р. 10 = р. 8 - р. 9).
До рядка 11 включають результат розрахунку МПЗ з ряд. 4 графи 3 розділу ІІ додатка Декларації. Заповнюють цей рядок лише за наявності додатка Декларації, що пов’язаний із сільськогосподарськими угіддями.
Рядок 12 — це сума ряд. 10 і ряд. 11.
Розділ IV. Визначення податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок
Розділ IV Декларації заповнюють лише в разі виправлення самостійно виявлених помилок у деклараціях попередніх звітних періодів, якщо не було подано уточнюючу Декларацію.
Помилки виправляють за правилами, встановленими у статті 50 ПКУ.
Причому під час воєнного стану, у разі самостійного виправлення помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ПКУ (п. 69.1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Тому при виправленні таких помилок рядки з 17 по 19 не заповнюють.
У рядку 15 наводять суму недоплати (ряд. 14 - ряд. 13), якщо ряд. 14 > ряд. 13.
У рядку 16 — суму переплати (ряд. 13 - ряд. 14), якщо ряд. 14 > ряд. 13.
У решті рядків ставимо прочерки (в електронній формі — не заповнюємо).
Додаток «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік»
Цей додаток у складі річної податкової декларації подають лише ті юрособи, які володіють земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, або користуються ними.
Розділ І додатка 2 заповнюють так.
У графі 2 зазначають кадастровий номер земельної ділянки (за наявності).
У графах 3 та 4 — площу власної або орендованої земельної ділянки в гектарах.
У графах 5 та 6 — нормативну грошову оцінку земельної ділянки (далі — НГО):
— для земельної ділянки, НГО якої проведена, — НГО відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації;
— для земельної ділянки, НГО якої не проведена, НГО 1 гектара ріллі по АР Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації.
Тут наголосимо, що МПЗ у додатку до декларації на 2025 рік розраховується за 2024 рік, тому НГО визначається з коефіцієнтом індексації за 2023 рік. За 2023 рік коефіцієнт становив 1,051.
У графі 7 наводять коефіцієнт, який становить 0,05 (пп. 38-1.1.1 і 38-1.1.2 п. 38-1.1 ст. 38 ПКУ).
У графі 8 фіксують кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (у т. ч. на умовах емфітевзису) платника.
У графі 9 — мінімальне податкове зобов’язання земельної ділянки (далі — МПЗ), нормативна грошова оцінка якої проведена, яке розраховується за формулою: гр. 5 х гр. 7 х гр. 8 : 12.
У графі 10 — МПЗ земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, яке розраховується за формулою: гр. 6 х гр. 3 або 4 х гр. 7 х гр. 8 : 12.
За формулами, наведеними у назвах граф 9 та 10, платник єдиного податку обчислює суму МПЗ щодо кожної земельної ділянки.
До речі, згідно з п. 74 підр. 10 розд. ХХ ПКУ, у період з 1 січня 2024 року до 31 грудня року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, сума МЗП не може становити менше ніж 700 грн з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше ніж 50 відсотків, — 1 400 грн з 1 гектара.
Якщо ж розрахована сума у графі 9 чи 10 менша за 700 грн чи 1 400 грн, то у графу 9 чи 10 треба записати 700 грн чи 1 400 грн, а не ту суму, яка розрахована.
А загальна сума МПЗ щодо всіх ділянок є загальним МПЗ, розмір якого зазначають у підсумковому рядку 2 (графа 11), а також переносять до рядка 01 розділу ІІ Додатка 3.
У графі 12 записують 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юрособи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності (п. 297-1.5 ст. 297-1 ПКУ).
Показники розділу ІІ додатку 2 фіксують так.
До рядка 01 переносять дані з графи 11 рядка 2 розділу І цього розрахунку.
У рядку 02 зазначають загальну суму сплачених платником ЄП податків, зборів, платежів. Витрати, які юрособа може врахувати на зменшення суми загального МПЗ (з відображенням у рядках 02, 02.1 — 02.10, 03), визначено у пунктах 297-1.3 та 297-1.4 статті 297-1 ПКУ з урахуванням того, який розмір частки сільськогосподарського товаровиробництва юрособа мала у звітному році.
У рядку 03 записують 20 відсотків витрат на сплату орендної плати, що відображені в рядку 2 графи 12 розділу І.
У рядку 04 розділу ІІ — різницю між загальною сумою МЗП та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (рядок 01 - рядок 02 - рядок 03 розділу ІІ). У рядку 04 — як додатне, так і від’ємне значення. Проте лише додатне значення переносять до рядка 11 Декларації.
Додатне значення різниці, яке підлягає сплаті до бюджету, є частиною зобов’язань з єдиного податку (абз. 2 пп. 297-1.8 ПКУ) і сплачується разом із самим єдиним податком до бюджету за місцем податкової адреси юрособи протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Декларації.